Ухвала суду № 94323436, 20.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8879/20

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

20 січня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Новак Л.М.,

представника позивача Павлишина М.О.,

представника відповідача Тереха І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

19.10.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3 (далі – відповідач), в якій позивач просить визначити розмір та стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2019 по 29.10.2019.

Ухвалою від 23.10.2020 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 17.11.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Ухвалою від 20.01.2021 суд поновив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні суд поставив на обговорення питання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

У судовому засіданні представник позивача проти залишення позовної заяви заперечив та вказав, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з дати отримання відповіді відповідача, якою відмолено у виплати середнього заробітку.

У судовому засіданні представник відповідача проти залишення позовної заяви без розгляду не заперечив.

При вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходив з наступного.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні від 22.02.2012 у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України розтлумачив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 вказаного Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Юридично значимі обставини в межах спірних правовідносинах є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.09.2020 у справі №420/5945/19.

Суд встановив, що згідно з витягом з наказу «По особовому складу» від 27.09.2019 №634 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 30.09.2019 відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідач виплатив позивачу одноразову грошову допомогу виплатив 29.10.2019.

Таким чином, суд вважає, що позивач 29.10.2019 дізнався про порушення своїх прав щодо проведення повного розрахунку станом на день звільнення.

Відтак тримісячний строк звернення до суду почав свій відлік з 30.10.2019.

Разом з тим, позивач звернувся до суду лише 19.10.2020, тобто через рік з моменту коли він дізнався про порушення свого права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 вказаного Кодексу.

Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зауважує, що позивач не подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 142 КАС України судові витрати поверненню не підлягають.

Керуючись статтями 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - залишити без розгляду.

Судові витрати поверненню не підлягають.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала про залишення позову без розгляду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

Повна ухвала суду складена 22 січня 2021 року.

Суддя Мричко Н.І.