Рішення № 94319074, 22.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2021Справа № 910/16688/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

вул. Казимира Малевича, буд. 31, м. Київ, 03150

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова Компанія "Альфа- Гарант" блв. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133

про стягнення 12 112,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова Компанія "Альфа-Гарант" (далі-відповідач) відшкодування шкоди 12 112,64 грн. в порядку регресу, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

23.11.2020 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву в котрому проти задоволення позову заперечує повністю.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Водночас, суддя Лиськов М.О. перебував у щорічній відпустці з 24.12.2020 по 14.01.2021, отже рішення у справі ухвалюється суддею після ровернення з відпустки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі - Страховик) та КНП ХОР "ЦЕМД та МК" (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №6450527-02-21-01 від 16.07.2019 року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Citroen Jumper, д.р.н. НОМЕР_1 .

12.01.2020 р. в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля Citroen Jumper, д.р.н. НОМЕР_1 та автомобіля HYUNDAI SONATA, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

В результаті ДТП зазначені транспортні засоби (далі - ТЗ) отримали механічні ушкодження).

Згідно з Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова, від 07.02.2020 року особою, винною у скоєнні ДТП, є ОСОБА_1 , яку було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно умов договору страхування страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода (ДТ), що сталась внаслідок зіткнення (контакту) забезпеченого ТЗ з іншим транспортним засобом-учасником ДТП, яке сталося з вини водія іншого ТЗ-учасника (п. 3.1.1.1 Договору страхування). Кошторис збитків складається на момент настання страхового випадку на підставі рахунку СТО, обраної Страхувальником (п. 14.3.1 Договору страхування).

Відповідно до рахунку СТО вартість відновлювального ремонту складає 62 904,00 грн.

Згідно із ст. 25 Закону України «Про страхування», умов Договору, на підставі заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок СТО у розмірі 62 904,00 грн..

Факт проведення зазначеної виплати підтверджується страховим актом №2002415-1 від 22.01.2020 року та платіжним дорученням № 1870 від 22.01.2020 р.

Позивач виконав свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Згідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

05.03.2020 року ПрАТ «СК «ВУСО» направило на адресу Відповідача претензію з вимогою про відшкодування суми понесених збитків за вих. № 1880, за результатом розгляду якої відповідач частково відшкодував завдану шкоду у розмірі 34 262,68 грн. - провів власний розрахунок, в котрому, за твердженням позивача, занизив вартість страхового відшкодування.

21.07.2020 р. Відповідачем було сплачено частину страхового відшкодування в сумі 34 262,68 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів на ПрАТ «СК «ВУСО». Недоплата становить 12 112,64 грн. (46 375,32 грн - 34 262,68 грн)

На момент звернення до суду із позовом, за твердженням позивача сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь ПрАТ «СК «ВУСО» з відповідача становить 12 112,64 грн.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 18.09.2018) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АМ/9915014. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідно до полісу № АМ/9915014, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова Компанія "Альфа-Гарант" (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом №АМ/9915014, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 910/7449/17, у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17, а також і у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 916/2517/17.

У Постанові Верховного суду України від 06.07.2018 року у справі № 924/675/17 зроблено висновок, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с X (1- Е 3), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Згідно із рахунком Приватного підприємства "ЕНЕРГОСЕРВІС-ДОЗОР" № 6 від 17.01.2020 р. та актом виконаних робіт № 13 від 24.01.2020 р.:

Ср =29 172,00 грн.;

См = 0,00 грн.;

Сс = 33 732,00 грн.;.

Тоді за формулою:

Сврз = 29 172,00 + 0,00 + 33 732,00 х (1 - 0,49) = 46 375,32 грн.

Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Отже, суд визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Якщо відновлювальний ремонт транспортного засобу не проводився, то розмір шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи. А так як відновлювальний ремонт транспортного засобу Citroen Jumper, д.р.н. НОМЕР_1 здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердження чого є рахунок Приватного підприємства "ЕНЕРГОСЕРВІС-ДОЗОР" № 6 від 17.01.2020 р. та акт виконаних робіт № 13 від 24.01.2020 р., яким визначено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становить 62 904,00 грн. За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 2002415-1 від 22.01.2020 року по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 62 904,00 грн, виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1870 від 22.01.2020 р..

Тому, за висновками суду в даному випадку розмір заподіяної шкоди повинен визначатися виходять з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказує, що в перелік робіт та придатних матеріалів згідно акту виконаних робіт віл 24.042020 р включено ремонтні роботи за пошкодження, що не відносяться до ДТП від 21.01.2020 р., а саме в протоколі огляду від 14.01.2020 р. зазначено, що до пошкоджень отриманих в ДТП не відносяться - арка колеса переднього лівого, поріг лівий, поріг правий, арка колеса переднього правого, дзеркало заднього виду.

Натомість суд погоджується із твердженнями позивача, стосовно того, що у протоколі огляду від 14.01.2020 р. дійсно зазначені пошкодження, які не пов`язані з подією від 12.01.2020 р., але чітко зазначено, що пошкоджено саме арку колеса переднього лівого - зовнішнє порушення лако-фарбового покриття (далі по тексту ЛФП), поріг лівий - порушення ЛФП, поріг правий - порушення ЛФП, арка колеса переднього правого зовнішнє порушення ЛФП, дзеркало заднього виду праве зруйноване, що не можуть знайти своє відображення ані в рахунку на оплату № 6 від 17.01.2020 р., ані в акті виконаних робіт № 13 від 24.01.2020 р..

В матеріалах справи містяться фото відновлювального автомобіля Citroen Jumper, д.р.н. НОМЕР_1 , де чітко спостерігається, що відновлено було тільки ті пошкодження, які були отриманні в ДТП 12.01.2020р., а пошкодження які не стосувалися даної події лишилися невідновленими.

Щодо тверджень Відповідача, що матеріали справи було скеровано до аварійного комісара Дудка О.С. для визначення вартості ремонтних робіт отриманих в ДТП від 12.01.2020 року, а також визначення коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.

Відповідач при визначені розміру страхового відшкодування керувався ремонтною калькуляцією № ЦВ208/0343 від 05.07.2020 року складеної аварійним комісаром Дудкою О.С. та консультаціями аварійного комісара Дудки О.С. № 00-D/69/3 від 29.04.2020 року щодо визначення коефіцієнту фізичного зносу,

Суд не може прийняти в якості належного доказу по справі ремонтну калькуляцію №ЦВ208/0343 від 05.07.2020 року складеної аварійним комісаром Дудкою О.С., консультації аварійного комісара Дудки О.С. № 00-D/69/3 від 29.04.2020 року, складену аварійним комісаром Дудкою О.С., та розрахунок страхового відшкодування в порядку суброгації (регресу), який складений відповідачем, оскільки з наведених доказів не вбачається, що вони складені суб`єктом оціночної діяльності в розумінні ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Відповідно до зазначеної статті, суб`єктами оціночної діяльності є;

суб`єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

У відповідності до положень ст. 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», якими передбачено, що сертифікат суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб`єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб`єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб`єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Сертифікат видається в порядку, встановленому цим Законом, Фондом державного майна України. Форма сертифіката встановлюється зазначеним органом. У сертифікаті зазначаються найменування органу державної влади, що його видав, найменування суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, його юридичні реквізити, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), дата видачі та строк дії, напрями оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність. Сертифікат підписується керівником Фонду державного майна України та засвідчується печаткою.

Оцінка майна, яка проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання без чинного сертифіката, є недійсною.

Із наданих доказів Відповідача наявне тільки посвідчення аварійного комісара та сертифікат аварійного комісара видане на Дудка Олександра Сергійовича , що не є сертифікатом на здійснення оціночної діяльності.

З огляду на що, твердження Відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву у якості заперечень на позовну заяву, визнаються судом юридично неспроможними.

Положеннями Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом №АМ/9915014 становить 0 грн.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування у розмірі 12 112,64 грн.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 12112,64 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю в сумі 12112,64 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова Компанія "Альфа-Гарант" (блв. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (вул. Казимира Малевича, буд. 31, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 31650052) страхове відшкодування у сумі 12112,64 грн. та судовий збір у сумі 2102,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов