Ухвала суду № 943168, 12.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

_____________01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“12” червня 2007 р. Справа № 2-16/12646-2004

к/с № К-11082/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Міненко О.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 року

та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2004 року

у справі№ 2-16/12646-2004

за позовом Підприємства «Імторг»

доДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2004 року Підприємство «Імторг» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі № 0011252301/0 та № 0011262301/0 від 20.07.2004 року.

Рішенням господарського суду АРК від 19.11.2004 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 року, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 20.07.2004 року № 0011252301/0 на суму 149970,00 грн. та № 0011262301/0 на суму 80817,00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем правомірно віднесено витрати по здійсненню підготовки до продажу майна ВАТ «Фотон» до складу валових й відповідно правомірно віднесено суми податку до складу податкового кредиту.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 року та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2004 року у справі № 2-16/12646-2004 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом невірно застосовано положення п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що за результатами комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Імторг» складено акт № 681/23-8/31176773 від 19.07.2004 року.

Перевіркою встановлено, що ПП «Імторг» неправомірно проводило ремонті роботи нерухомого майна ВАТ «Фотон» за рахунок власних засобів та неправомірно включило дані витрати до складу власних валових витрат.

На підставі акту перевірки відповідачем 20.04.2007 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0011252301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 149970,00 грн., з яких 80820,00 грн. основний платіж та 69150,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0011262301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 80817,00 грн., з яких 53878,00 грн. основний платіж та 26939,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював підготовку до продажу майна ВАТ «Фотон» по обєктам, що зазначені в договорах № 12 від 29.05.2003 року, № 45 від 07.10.2003 року, № 25 від 16.10.2003 року, № 10 від 10.02.2004 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року (з відповідними змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст. 1 вказаного Закону визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як було встановлено судами, з метою реалізації укладених договорів позивач, у свою чергу, здійснював роботи по підготовці обєктів до продажу за участю будівельних підприємств (СПП «Строитель», «Капитель Плюс»), що надавали саме йому будівельні послуги. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, податковими накладними.

Підстав стверджувати, що зазначені витрати на здійснення ремонтних будівельних робіт для підготовки обєкту до продажу не відносяться до складу валових витрат позивача, немає. Його діяльність по реалізації нерухомого майна ВАТ «Фотон» є господарською діяльністю підприємства в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а здійснення ремонтних будівельних робіт є її складовою частиною.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, отримавши оформлену у встановленому законодавством порядку податкову накладну, позивач правомірно відніс суми податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 року та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2004 року у справі № 2-16/12646-2004 прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 року та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2004 року у справі № 2-16/12646-2004 - без змін.

Справу № 2-16/12646-2004 повернути до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підпис

Рибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Голубєва Г.К.