Рішення № 94312347, 19.01.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8546/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Парова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 №612467 від 18.08.2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №612467 від 18.08.2020 року , за ч.2 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, 18.08.2020 року інспектором ВМАЗ УПП в Закарпатській області Смочко Ю.Ю. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №612467, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Відповідно до постанови позивач 14.08.2020 року ніби то керував невстановленим транспортним засобом без номерного знаку, при цьому не маючи відповідної категорії, чим порушив п. 2.1А ПДР України.

Позивач вказує на те, що обставини, зазначені в постанові не відповідають дійсності, оскільки 14.08.2020 р. він проходячи через парковку ТСЦ 2141 за адресою: м. Ужгород, вул. О.Кошового, 4, до свого місця роботи (УПП в Закарпатській області) побачив заступника начальника УПП в Закарпатській області ДПП Щербанича І.Р. та т.в.о. командира батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Копитчака О.О., які підійшли до нього та з незрозумілих причин почали зверхньо розмовляти та звинувачувати в тому, що він, ОСОБА_1 , їхав без номерних знаків, керував якимось невстановленим транспортним засобом не маючи відповідної категорії. При цьому позивач повідомив, що на жодному транспортному засобі не їхав та не має у власності мотоцикла.

Позивач зазначає, що 18.08.2020 року інспектором ВМАЗ УПП в Закарпатській області Смочко Ю.Ю. відносно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №612467.

Позивач з винесенням постанови не згідний та вважає її незаконною оскільки інспектор не зважаючи на його пояснення , виконуючи вказівку керівництва, без об`єктивного розгляду справи, виніс оскаржувану постанову, за відсутності будь-яких доказів. При цьому інспектор не вимагав пред`явити посвідчення водія або реєстраційний документ на транспортний засіб, яким ніби то керував позивач.

Позивач вказує на те, що до постанови додано пояснення та рапорт працівника поліції, проте рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень оскільки поліцейський є зацікавленою особою. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020. Крім того, позивач вказує на те, що його навіть не ознайомили з документами на підставі яких було винесено постанову.

Позивач зазначає, що інспектор прийняв рішення на підставі його пояснення, проте визнав його винним. При цьому в постанові відсутнє посилання на технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Крім того, у позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.04.2018 року, зазначено, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Таким чином будь-які докази вчинення позивачем правопорушення відсутні.

Позивач також вважає, що відповідачем було порушено порядок розгляду справи, оскільки відповідач виніс оскаржувану постанову, але будь-якої підготовки до розгляду справи не було, інспектором не було роз`яснено йому змісту ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази. На його звернення скористатися допомогою фахівця в галузі права інспектор не реагував, чим порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тим самим порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що аналогічної позиції притримується Верховний Суд в постанові Касаційного адміністративного суду в справі № 524/9827/16-а від 18.02.2020 року.

Крім того позивач вказує на те, що правопорушення яке йому інкримінують, згідно постанови було вчинено 14.08.2020 року, а постанову винесено 18.08.2020 року, тобто з інтервалом у чотири дні. При цьому докази вчинення правопорушення інспектор не досліджував, оскільки такі не вказані в постанові. Оскільки жодного правопорушення не вчиняв, факт порушення ним правил дорожнього руху нічим не був зафіксований і не підтверджений жодними доказами , позивач просить суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 №612467 від 18.08.2020 року, за ч.2 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Подав до суду заяву у якій просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. 15.12.2020 року на адресу суду надійшов письмовий відзив з якого вбачається, що 14.08.2020 року інспектором ВМАЗ Смочко Ю.Ю., спільно із заступником начальника УПП в Закарпатській області ДПП старшим лейтенантом Щербаничем І.Р. та т.в.о. командира батальйону УПП в Закарпатській області ДПП старшим лейтенантом поліції Копитчаком О.О. близько 19 год. 00 хв. було помічено, що на територію для паркування, що поблизу території УПП в Закарпатській області що по вул. Кошового 2 в м. Ужгород заїхав транспортирний засіб (мотоцикл) в якого був відсутній державний номерний знак, що порушує вимогу пункту 2.9. підпункту «В» ПДР України. Підійшовши до водія було встановлено що даним транспортним засобом керує поліцейський ОСОБА_1 . На вимогу заступника начальника УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта Щербанича І.Р. відповідно до пункту 2.4. ПДР України, пред`явити документи передбачені пунктом 2.1. ПДР України, ОСОБА_1 відмовився, схиляючись на те, що доказів, які можуть підтвердити те, що саме він керував даним транспортирним засобом немає. 18.08.2020 року інспектором Смочко Ю.Ю. враховуючи пояснення заступника начальника УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта Щербанича І.Р. та т.в.о. командира батальйону УПП в Закарпатській області ДПП старшим лейтенантом поліції Копитчака О.О. було винесено постанову серії ДП18 №612467 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки в ході розгляду справи було встановлено, що згідно бази даних ІПНП у позивача відсутня категорія «А» у посвідченні водія, що не дає йому права керувати таким транспортним засобом. Позивачем порушено вимоги п.2.9 В та п.2.1 А ПДР України, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Зазначили, що позивачу було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та відібрано письмові пояснення які долучено до матеріалів справи. Вина позивача підтверджується рапортом інспектора ВМАЗ Смочко Ю.Ю., письмовими поясненнями заступника начальника УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта Щербанича І.Р. та т.в.о. командира батальйону УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта поліції Копитчака О.О.

Вказали на те, що позивач обгрунтував свою позицію, однак жодних доказів на її підтвердження не навів. Вважають, адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне порушення таким, що не підлягає до задоволення у зв`язку з тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Заначили, що в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03) від 03 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підстави для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. В даному випадку, поясненнями позивача в позовній заяві вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Вказують на те, що інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно- правовими актами. З посиланням на викладене просять відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засо-бу не здійснюється.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.

Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП), ЗакономУкраїни «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України Про Національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно - правових актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як встановлено судом, 18.08.2020 року інспектором ВМАЗ УПП в Закарпатській області Смочко Ю.Ю. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №612467 від 18.08.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 14.08.2020 року о 19 год. 00 хв. адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 , ч.6 ст. 121 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень, а саме за порушення вимог п. 2.9 та п.2.1 ПДР України.

Відповідно до п. 2.9 п.п."в" ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака.

У відповідності до п.2.1 п.п. "а", "б","г" ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, а також чинний поліс ОСЦПВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 6 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу, тощо - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених ст.258 цього кодексу.

Згідно з ч.2 та ч.4 ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених ч.1 та ч.2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоваих в автоматичному режимі.

Ст.258 КУпАП містить вичерпний перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, відповідно до ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд , здійснивши перевірку рішення субєкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обовязок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобовязаний подати докази на спростування таких заперечень.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).

В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обовязок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення , що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Отже приписами ч.4 ст. 258 КУпАП чітко встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення павил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки ( відеозапису).

Як встановлено судом, в ході розгляду справи 18.08.2020 року інспектором ВМАЗ УПП в Закарпатській області Смочко Ю.Ю. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №612467 від 18.08.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 14.08.2020 року о 19 год. 00 хв. адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 , ч.6 ст. 121 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Таким чином , в порушення приписів ч.4 ст. 258 КУпАП посадовою особою постанова не винесена на місці вчинення правопорушення , а тільки на п`ятий день з дня вчинення правопорушення.

Окрім того, суд звертає увагу на письмові пояснення позивача ОСОБА_1 , які були долучені представником відповідача до відзиву на позов, а саме письмові пояснення від позивача відібрані тільки 18.08.2020 року, хоча дата вчинення правопорушення - 14.08.2020 року.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, інспектор поліції, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.

Приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення ним правил дорожнього руху, вказує, що не керував транспортним засобом - мотоциклом , у нього у власності відсутні мотоцикли, факт порушення ПДР не зафіксовано.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови ДПО18 №612467 від 18.08.2020 року слідує, що 14.08.2020 року о 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 в м. Ужгороді по вул. Кошового, 4, керував т/з (мотоциклом) без державного номерного знаку, чим порушив вимоги п.2.9 ПДР України та не пред`явив для перевірки документи зазначені в п.2.1 ПДР України та при цьому не мав права керувати таким т/з, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП, ч.6 ст. 121 КУпАП.

Врдночас слід зазначити, що у постанові не зазначено, який підпункт пунку 2.9 ПДР України порушено позивачем, оскільки п. 2.9 ПДР містить кілька підпунктів.

З постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, що за наявності не спростованого твердження позивача про відсутність порушення ним ПДР, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою що підлягає скасуванню.

З змісту адміністративного позову слідує, що позивач ОСОБА_1 заперечує факт порушення ним правил дорожнього руху та факт керування транспортним засобом - мотоциклом та зазначає на неповноту та необ`єктивність з`ясування фактичних даних по справі.

Окрім того, позивач заперечує сам факт керування транспортним засобом.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише постанова у справі про адміністративне правопорушення від 18.08.2020 року, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, ч.6 ст. 121 КУпАП , та письмові пояснення ОСОБА_1 , який заперечив факт вчинення правопорушення, письмові пояснення заступника начальника УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта Щербанича І.Р. від 18.08.2020 року та т.в.о. командира батальйону УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта поліції Копитчака О.О. від 18.08.2020 року.

Суд звертає увагу на те, що заступник начальника УПП в Закарпатській області ДПП Щербанич І.Р. та т.в.о. командира батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Копитчак О.О. є працівниками УПП в Закарпатській області і модуть бути заінтересовані в результаті розгляду справи.

Разом з тим, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 , ч.6 ст. 121 КУпАП , зокрема, фото- відеозапис, яким зафіксовано адміністративне правопорушення, відповідач не надав.

Жодних доказів , які б спростували твердження позивача, відповідачем не надано. Як вбачається із змісту рапорту інспектора ВМАЗ Смочко Ю.Ю., та письмових пояснень Копитчак О.О. та Щербанич І.Р. , 14.08.2020 року інспектор ВМАЗ Смочко Ю.Ю. , спільно із заступником начальника УПП в Закарпатській області ДПП старшим лейтенантом Щербаничем І.Р. та т.в.о. командира батальйону УПП в Закарпатській області ДПП старшим лейтенантом поліції Копитчаком О.О. близько 19 год. 00 хв. було помічено, що на територію для паркування, що поблизу території УПП в Закарпатській області що по вул. Кошового 4 в м. Ужгород заїхав транспортирний засіб (мотоцикл) в якого був відсутній державний номерний знак, що порушує вимогу пункту 2.9. підпункту «В» ПДР України. Підійшовши до водія було встановлено що даним транспортним засобом керує поліцейський взводу № 2 роти № 4 ( з обслуговування м. Мукачева) УПП в Закарпатській області ДПП сержант поліції ОСОБА_1 . На законну вимогу заступника начальника УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта Щербанича І.Р. відповідно до пункту 2.4. ПДР України пред`явити документи передбачених пунктом 2.1. ПДР України, поліцейський взводу № 2 роти № 4 ( з обслуговування м. Мукачева) УПП в Закарпатській області ДПП сержант поліції ОСОБА_1 , відмовився, схиляючись на те, що доказів, які можуть підтвердити те, що саме він керував даним транспортирним засобом немає.

Інших належних доказів на підтвердження факту керування транспортного засобу саме гр. ОСОБА_1 з порушенням ПДР, до суду не надано.

Незважаючи на заперечення гр. ОСОБА_1 факту порушення ПДР при винесенні оскаржуваної постанови інспектором всупереч ст.245 КУпАП не було вжито заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідженні всіх обставин справи. Відповідачем жодних доказів, зокрема пояснень свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису на підтвердження саме факту вчинення позивачем вказаного правопорушення суду не надано.

Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем всупереч положень Кодексу України про адміністративні правопорушення не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст.ст. 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Позивач заперечив факт дослідження відповідачем будь-яких обставин під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та дослідження доказів на підтвердження вини останнього.

Крім цього, в порушення вимог ч.3 ст.283 КУпАП оскаржувана постанова не містить інформації щодо технічного засобу, яким мало здійснюватись фото або відеозапис правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020 вбачається, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що до постанови додаються рапорт, пояснення.

Згідно постанови Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №524/9716/16-а від 13.02.2020 року, вбачається, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст. 74 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1. та п. 2.9 ПДР України не надано.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В порушення законодавчих положень відповідачем не з`ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Підсумовуючи вказане, з огляду на встановленні в судовому засіданні обставини та визначенні відповідно до них правовідносини, враховуючи те, що на час розгляду справи та винесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності свого рішення суду надано не було, не було надано відповідних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суда відсутні, суд приходить до висновку, що порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП, недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, є підставою для скасування постанови серії ДПО18 №612467 від 18.08.2020 року , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 , ч.6 ст. 121 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі ст. ст. 6-14, 25, 32, 77, 205, 241, 243 - 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ч.2 ст. 122, ст.ст. 247, 251, 258, 268, 280, 283, 284, 288 КУпАП, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 №612467 від 18.08.2020 року - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №612467 від 18.08.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, ч.6 ст. 121 КУпАП , провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені п. 3 ст. 288 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 - ( місце проживання АДРЕСА_1 )

Відповідач: Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, вул.Федора Ернста, 3, м.Київ, 03048).

Дата складання повного судового рішення 19.01.2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца