Рішення № 94308410, 21.01.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5235/20

Провадження № 2/591/1081/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі :

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Левицької Х.М.,

представника відповідача Кордюка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу №591/5235/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв?язку з чим підписав заяву №б/н від 25.02.2009. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. В подальшому кредитний ліміт збільшився до 20 000 грн. Оскільки відповідачем не були виконані належним чином прийняті на себе зобов`язання за договором, станом на 24.05.2020 утворилася заборгованість у розмірі 63727,23 грн., у тому числі 44876,54 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 18 850,69 грн. – заборгованість за простроченими відсотками. Просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму боргу.

Ухвалою суду від 14.12.2020 задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Скасовано заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29.10.2020 у даній справі, яким позов задоволено у повному обсязі. Призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився про місце, день та час розгляду справи сповіщений належним чином. Разом із позовною заявою подав заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково: у розмірі тіла кредиту – 20 000 грн., яка фактично була передана відповідачу. Пояснив, що 23 червня 2018 року було збільшено кредитний ліміт до 20 000 грн. Відповідач на момент підписання заяви не розумів, не був ознайомлений та не погоджувався з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку». Умови та правила не визнаються та не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину укладеного кредитного договору. Кредитний ліміт збільшувався до 20 000 грн., однак у позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість по тілу кредиту в сумі 44876,54 грн, що значно перевищує фактично передану відповідачу. Представнику відповідача не відомо, з яких підстав розмір заборгованості за тілом кредиту більший ніж розмір кредитного ліміту.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 25.02.2009 відповідач підписав заяву №б/н та довідку про умови кредитування з метою отримання банківських послуг – кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом – 2,5% в місяць, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 31,32).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки початковий кредитний ліміт був встановлений в сумі 500 грн., у подальшому неодноразово змінювався. 23.06.2018 кредитний ліміт збільшено до 20 000 грн., 27.12.2018 кредитний ліміт зменшено до 0.00 грн. (а.с. 29)

З наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що станом на 24.05.2020 заборгованість відповідача перед банком становить 63 727,23 грн., у тому числі:

44876,54 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

18850,69 грн. – заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 7-28).

Відповідно до ч.ч. 1,3ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З наданої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, вбачається, що максимальний розмір кредитного ліміту, який був встановлений за укладеним договором про надання банківських послуг становить 20 000 грн. (а.с. 29). Разом з тим, позивач просить стягнути, у тому числі, прострочену заборгованість за тілом кредиту в сумі 44876,54 грн., що значно перевищує розмір кредитного ліміту.

Відповідно до умов і правил надання банківських послуг, які було надано позивачем, кредитним лімітом є розмір грошових коштів, наданих банком на строк, обумовлений у договорі на умовах платності та зворотності.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимог наведеної норми позивач не надав суду доказів збільшення кредитного ліміту на суму, яка б перевищувала розмір заявленої заборгованості за тілом кредиту, не надано обгрунтування підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, яке перевищує розмір кредитного ліміту. З наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, яку саме суму коштів фактично отримав позивальник. За таких обставин, стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту, яка не перевищує розмір кредитного ліміту, тобто 20 000 грн.

Відносно вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками суд зазначає таке. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (провадження № 14-131цс19) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та правил надання банківських послуг та Тарифи банку, як невід`ємної частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані суду Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про надання банківських послуг та довідку про умови кредитування, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростована позивачем при розгляді вказаної справи.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Тому здійснити захист прав кредитора можливо шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Факт отримання відповідачем суми кредитних коштів у межах встановленого кредитного ліміту підтверджується випискою по рахунку та не заперечується відповідачем. Таким чином судом встановлено, що загальна заборгованість відповідача перед банком станом на 24.05.2020 року становить 20 000 грн. заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до вимог ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Посилання представника позивача на те, що відповідач погашав заборгованість за кредитним договором, а тому була обізнана про необхідність сплати відсотків, не заслуговує на увагу, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що сплата кредитних коштів була спрямована відповідачкою на погашення відсотків, а не тіла кредиту. З розміру проведених оплат не можна достовірно зробити висновок, що позивач був обізнаний про розмір процентів та штрафних санкцій (на яких наполягає позивач).

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 20000 грн. Позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (31% від 2102 гривні 00 копійок) 651,62 грн.

Керуючись ст.ст. 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273,280 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 20 000 грн. 00 коп. та 651,62 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

В іншій частині вимог відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений 21 січня 2021 року.

Суддя О.О. Ніколаєнко