Ухвала суду № 94305771, 16.01.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/14727/14-ц 8/335/1/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря Фоміної Л.О.., представників заявника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивача Шикуна О.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2015 року в цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

До Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2015 року в цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить скасувати рішення від 26.02.2015 року та призначити до нового розгляду в загальному порядку з проведенням підготовчого судового засідання.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2015 року позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, задоволено.

Як на підставу для перегляду вищевказаного рішення, у зв`язку із нововиявленими обставинами, заявник посилається на істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а саме: позовна заява юридичної особи з назвою Концерн «Міські теплові мережі» від 08.12.2014 року не завірена печаткою юридичної особи, що є обов`язковою умовою для подання такої позовної заяви, з зазначеною фактичною адресою Філії Концерну «Міські теплові мережі» по Орджонікідзевському району та підписана заступником директора Філії Концерну «Міські теплові мережі» по Орджонікідзевському району Г.В. Хохлов- представником, який не мав на це повноважень. Згідно розпоряджень Запорізького міського голови № 24к/тр від 13.01.2014 року у генерального директора Концерну «Міські теплові мережі» не було повноважень надавати довіреності. Ця обставина стала відома після відповіді ВК ЗМР від 24.01.2019 року № ІЗ00037-П. Крім того, згідно листа Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.02.2019 року встановлено, що позивачем здійснювалась господарська діяльність без отримання на те дозвільних документів, зокрема ліцензії. Також заявник вказав, що у справі відсутні докази, що послуги відповідачам позивачем надавалися, розрахунок заборгованості є необґрунтованим і з судовими рішеннями ухваленими у даній справі заявник не згодний.

В судовому засіданні представники позивача заяву підтримали, наполягали на її задоволенні з підстав викладених у заяві, а також додали до заяви документи, які, на їх думку, свідчать про те, що позов Концерну «МТМ» є безпідставним.

Окрім того, представник заявника ОСОБА_1 під час судового розгляду подала декілька заяв про постановлення окремої ухвали відносно представників Концерну «МТМ».

Представник відповідача заперечував проти задоволення заява, оскільки вона не обґрунтована та безпідставна, а доводи заяви не свідчать про наявність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, а також вивчивши заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до наступних висновків.

Як встановлено судом, 26.02.2015 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя позов Концерну “Міські теплові мережі” до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на користь Концерну “Міські теплові мережі” солідарно суму боргу у розмірі 8342,29 (вісім тисяч триста сорок дві) грн. 29 коп. заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та у рівних частках судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22.03.2017 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2015 року залишено без змін.

Згідно даних Державного реєстру судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/ Review/ 66757148 ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.05.2017 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2015 року та ухвали апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року у справі за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовлено. В ухвалі встановлено, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі ухиляються від оплати послуг з теплопостачання, які фактично ними спожиті за період, зазначений у позові. Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої й апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Отже, на даний час вказане рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26.02.2015 року не скасовано та набрало законної сили. Даних про виконання судового рішення у тому числі і з боку заявника ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Другий критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Також потрібно розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

He вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.

При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у даній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Окрім того, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Христов проти України» (Khristovv. Ukraine, заява № 24465/04) від 19.02.2009, де в п. 33 зазначено, що «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). 34. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

В поданій заяві про перегляд вищевказаного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26.02.2015 року за нововиявленими обставинами, заявник вказує, що ним здобуті докази, які мали б важливе значення при ухваленні рішення, що переглядається. Дані докази не були відомі йому та суду на момент розгляду справи по суті в суді першої інстанції та винесення рішення та на думку заявника є нововиявленими обставинами - а саме лист Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.02.2019 року, з якого встановлено, що позивачем здійснювалась господарська діяльність без отримання на те дозвільних документів, зокрема ліцензії на надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Згідно вказаного листа, який отримано представником заявника у лютому 2019 року, заявнику повідомлялося, що НКРЕКП створена 27.08.2014 року і інформація щодо ліцензій, виданих до 27.08.2014 року у НКРЕКП відсутня, а також вказано, що Концерн «Міські теплові мережі» в НКРЕКП не отримував в НКРЕКП ліцензії на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення .

Разом із тим, лист від 18.02.2019 року НКРЕКП, на який посилається заявник в обгрунтування наявності нововиявлених обставин, і який був отриманий заявником вже після розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій, тобто у лютому 2019 року, через майже 5 років після ухвалення судового рішення, є новим письмовим доказом, і беззапереченим є факт відсутності на час розгляду справи даного листа, оскільки він був створений лише 18.02.2019 року і не існував в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення. Більш того НКРЕКП створена після ухвалення судового рішення.

Постанова НКРЕКП від 23.09.2016 року №1577, якою відмовлено Концернту «МТМ» у видачі ліцензції на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, на яку посилається заявник в якості підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами також є новим письмовим доказом, не існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, оскільки була винесена через два роки після ухвалення судового рішення.

При цьому, предметом судового розгляду за позовом Концерну «МТМ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 була заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води за період з 01.04.2011 року по 01.04.2014 року, тобто ще до створення НКРЕКП, яка створена Указом Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 27.08.2014р., питання повноважень Концерну "МТМ" на надання послуг було предметом судового розгляду, а тому вказаний лист від 18.02.2019 року та постанова від 23.09.2016 року № 1577 за своїм змістом не містить нових відомостей про юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику.

Як видно з матеріалів цивільної справи №335/14727/14-ц, яка була досліджена у судовому засіданні, наведені у заяві про перегляд рішення за нововиявленими оставинами доводи заявника щодо ненадання послуг, надання послуг неналежної якості, відсутність договору між Концерном «МТМ» та відповідачами, нарахування заборгованості, повноваження представника позивача, невідповідність позовної заяви вимогам ст. 119-121 ЦПК України (в редакції на час подання позову) були предметом дослідження суду як першої, так і апеляційної інстанції, викладені у запереченнях на заявлений позов (т.1 а.с.43-51), в апеляційні скарзі на рішення суду ( т.1 а.с. 101-121), і ці доводи заяви були предметом дослідження судом і першої і апеляційної інстанції і доводам заявника надано відповідної правової оцінки, про що свідчить зміст ухвалених у справі судових рішень. Також під час судового розгляду у суді першої та апеляційної інстанції перевірялися повноваження представників позивача, а відсутність печатки на позовній заяві в сенсі ст. 423 ЦПК України не може бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Суд також не може взяти до уваги посилання представника заявника на обставини, які викладені нею в заяві, як на нововиявлені, оскільки ці обставини існували на час розгляду справи й були відомі заявнику. Зокрема, ОСОБА_6 в своїй заяві також вказує, про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості. Однак вказаним запереченням суд вже надав відповідну правову оцінку, тому переоцінка цих доказів в межах розгляду даної справи за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами неможлива.

Щодо повноважень представника позивача, то відповідь виконавчого комітету Запорізької міської ради датована 24.01.2019 року і надана на звернення представника заявника через п`ять років після ухвалення судового рішення, при тому, що нe вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.

Відтак, зазначенні обставини не є нововиявленими в розумінні ст.ст. 423, 424 ЦПК України та не спростовують факти, покладені в основу судового судового рішення.

Отже наведені у заяві ОСОБА_3 обставини не являються нововиявленими у розумінні ст. 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення, з тих підстав, що частина доказів на які посилається заявник є новими доказами, які виникли після ухвалення судового рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подано заяву, а також з тих підстав, що частина доказів, зазначених заявником у заяві існувала на момент розгляду заяви і могла бути відомою сторонам під час розгляду справи судом при належному виконанні стороною своїх процесуальних обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.

Під час розгляду заяви також судом встановлено, що долучені під час судового розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та посилання у заяві на акти обтеження технічного стану будинку від 11.08.2016 року стосуються іншого періоду ніж період виникнення заборгованості, який був предметом судового розгляду.

Не є належними доказами у вказаній цивільній справі і листування ОСОБА_1 з відділом НКРЕКП у Запорізькій області та Департаментом екології та природних ресурсів після ухвалення судового рішення, оскільки ОСОБА_1 у даній справі бере участь не як сторона, а є представником відповідача.

Посилання представника заявника на введення Концерном «МТМ» суд в оману, на умисні злочинні діяння представників Концерну «МТМ» жодним належним доказом, яким за цими обставинами може бути вирок суду, суду під час розгляду заяви надані не були.

Додані до матеріалів заяви акти- претензції з приводу якості надання послуг від 14.12.2011 року, 29.02.2012, 05.12.2012, 03.01.2013, 20.11.2012 року не є належними доказами у даній справі, оскільки вони складені за участі сторін, які не учасниками цивільної справи за позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 і складені за зверненнями споживачів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які відношення до цієї цивільної справи не мають.

Також, долучені до матеріалів заяви представником заявника копії ухвал слідчих суддів щодо зобов`язання уповноважених представників Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області внести відомості до ЄРДР про вчинені кримінальні провопорушення щодо повноважень на представництво КП «Водоканал» також не є належними доказами у даній справі і не містять обставин, які підлягають встановленню як щодо КП «МТМ», так і щодо наявності або відсутності підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Недоведення у передбаченому ст. 60 ЦПК України (в редакції на час ухвалення судових рішень) порядку обставин по справі під час її розгляду, неповне з`ясування обставин справи та ненадання оцінки долученим під час розгляду позову доказів є підставою для перегляду судового рішення суду в апеляційному та касаційному порядку, однак в рамках процесуального закону не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Також згідно з положенням ч.4 ст.423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судому процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Будь яких інших фактичних даних (доказів), що у встановленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення відповідач у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не навів.

Усе зазначене заявником не визнається істотними для справи обставинами у сенсі статті 423 ЦПК обставини і не є нововиявленими обставинами у розумінні ст. 423 ЦПК України і не може бути підставою для перегляду судового рішення, тобто, заявником не надано суду достатніх доказів і не зазначено істотних обставин, які не були і не могли бути йому відомі при ухваленні рішення суду і які є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами у розумінні ст.423 ЦПК України, і не доведено, що наведені у заяві обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Заява ОСОБА_3 є необґрунтованою, оскільки жодна з підстав, вказаних заявником, не відповідає змісту та критеріям підстав для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, встановленим частиною 2 статті 423 ЦПК України і зводиться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та ґрунтується на помилковому розумінні підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, а заявник фактично намагається ініціювати питання про повторний перегляд судового рішення у спосіб, не передбачений законом.

Відсутність нововиявлених обставин в силу ст. 423 ЦПК України не дає підстав для скасування рішення суду, що набрало законної сили, а доводи заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами свідчать про його незгоду з судовими рішенням, що не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами та не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

З огляду на вищевикладене, вимоги ОСОБА_3 , викладені в заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах процесуального закону.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 211 ЦПК України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Отже, окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає. У даній справі таких порушень встановлено не було. Посилання представника заявника на встановлення фактів фальсифікації документів, злочинних дій представників позивача суд не приймає, оскільки ці факти підлягають доказуванню вироком суду, який набрав законної сили, який заявником суду не подано.

Заявнику роз`яснюється, що суд має право, але не зобов`язаний постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду та у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали. У разі, якщо сторони у справі вбачають склад правопорушення, то вони не позбавлені можливості самостійно звернутися до відповідних органів.

Згідно з вимогами ч.2, п.1 ч.3 ст.429 ЦПК України, справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (ч.4 ст. 429 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_3 в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити судове рішення в силі.

Керуючись ст.ст.259, 263,268, 423,429 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2015 року в цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за нововиявленими обставинами, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 21.01.2021 року

Суддя: Ю.В. Апаллонова