Рішення № 94303251, 21.01.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15717/19

Провадження № 2/521/334/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді – Мурзенка М. В.

при секретарі – Корнієнко Л. В.

за участю представник позивача за первісним позовом/представника відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОРІОН»– Байдеріна А.О.

представника відповідачів за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 / представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Кудрінської Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м.Одеси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОРІОН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діє також від імені та в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – Служба у справах дітей Одеської міської ради, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та вселення в житлове приміщення, –

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОРІОН», Другого Малиновського відділу виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участі третьої особи - Служба у справах дітей Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації, –

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року до Малиновського районного суду м.Одеси звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОРІОН» з урахуванням уточнених позовних вимог просив усунути перешкоди позивачу в користуванні та розпорядженні належним позивачу домоволодінням з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з належного позивачу домоволодіння з, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та вселення в житлове приміщення, уточнивши який просить суд усунути перешкоди у користуванні власністю ТОВ «Фінансова компанія «Оріон», шляхом виселення відповідачів з домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та вселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОРІОН» у вказане житлове приміщення.

Позов обґрунтовано тим, що 28.11.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/0029/74/86315, на підставі якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 247 200,00 доларів США на придбання будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором 28 листопада 2007 року між тими ж сторонами укладено іпотечний договір, предметом іпотеки є вказане домоволодіння, заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 10.11 2010 з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором, 31.05.2019 року права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором були відступлені на користь позивача, в межах виконавчого провадження спірне домоволодіння було передане у власність позивачу як стягувачу, відповідачі фактично проживають у вказаному будинку, в добровільному порядку виселятись відмовляються.

04 лютого 2020 року до Малиновського районного суду м.Одеси звернулась представник ОСОБА_1 – адвокат Кудрінська Ю.Є. з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОРІОН», Другого Малиновського відділу виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участі третьої особи – Служби у справах дітей Одеської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності недійсним свідоцтва про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОРІОН» на домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 06.09.2019 року Савченко С. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 1362 та скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ФК «Оріон» (а.с. 163-169, т.1).

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що право власності на спірне домоволодіння ТОВ ФК «Оріон» набуто незаконно, оскільки відступлення прав вимоги відбулось з порушенням п. 2.5. кредитного договору, про відступлення прав вимоги боржнику повідомлено не було, виконавчі дії проводились без повідомлення боржника, звернення стягнення на спірне домоволодіння проведено з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», домоволодіння є єдиним місцем проживання сім`ї, на момент набуття права власності земельна ділянка під будинком належала іншим особам, виселення осіб, що проживають в будинку є надмірним втручанням, порушує права малолітньої ОСОБА_4 2008 р.н.

ТОВ «ФК «Оріон» надало відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 204-211, т.1), в якій просило відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на правомірність набуття права власності, відсутність законодавчих перешкод для виселення відповідачів за первісним позовом зі спірного домоволодіння.

Відповідач Другий Малиновський відділ виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області відзиву на зустрічний позов не надав.

Треті особи Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради та Служба у справах дітей Одеської міської ради пояснень щодо первісного та зустрічного позові не надали.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09.2019 року відмолено у задоволенні заяви про забезпечення доказів. (а.с.65 т. 1)

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 03.10.2019 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у підготовчому судовому засіданні на 22.10.2019 року.

11.12.2019 року представником ТОВ «ФК «ОРІОН» була подана заява про зміну та доповнення до позовної заяви (а.с.124-134 т. 1), яка була прийнята у судовому засіданні 09.01.2020 року (а.с.132 т. 1)

04.02.2020 року представником ТОВ «ФК «ОРІОН» була подана заява про зміну та доповнення до позовної заяви (а.с.155-161 т.1), яка була прийнята у судовому засіданні 05.02.2020 року (а.с.172 т.1)

04.02.2020 року представником ОСОБА_1 – адвокатом Кудрінською Ю.Є. була подана зустрічна позовна заява (а.с.163-171 т.1), яка була прийнята до спільного провадження з первісним позовом у судовому засіданні 03.03.2020 року (а.с.179 т.1)

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 05.02.2020 року (протокольною) залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.172 т.1)

27.05.2020 року представником ТОВ «ФК «ОРІОН» подано відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.204-236 т.1)

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 04.08.2020 року (а.с.238-239 т.1) вирішено питання щодо витребування доказів.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 04.08.2020 року (протокольною) (а.с.237 т.1) по справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2020 року.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 06.10.2020 року вирішено питання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування. (а.с.127-128 т.2)

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 06.10.2020 року вирішено питання щодо витребування доказів . (а.с. 129-130 т.2)

В судовому засіданні представник ТОВ «ФК «ОРІОН» первісний позов підтримав в повному обсязі, додатково пояснив суду, що в період примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості, відповідачем по справі ОСОБА_2 було відчужено за договором дарування на користь відповідача ОСОБА_3 квартиру за адресою АДРЕСА_2 , яка була об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що свідчить про недобросовісну поведінку відповідачів, на момент укладення іпотечного договору права будь-яких інших осіб щодо користування спірним домоволодінням були відсутні.

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвокат Кудрінська Ю.Є. в судовому засіданні зустрічний позов підтримала, просила його задовольнити, проти первісного позову заперечувала, додатково пояснила, що в теперішній час наявна справа про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 фактично в спірному будинку не проживає, квартира за адресою АДРЕСА_2 була особистою власністю ОСОБА_2 , її відчуження не мало на меті уникнення звернення стягнення на спірне домоволодіння.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також представники третіх осіб про причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.11.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/0029/74/86315, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі на підставі якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 250 908 доларів США, з яких 247 200,00 доларів США — на придбання будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 строком до 28.11.2027 року зі сплатою 13 відсотків річних за користування кредитом. (а.с.8-17 т.1)

Також судом встановлено, що 28 листопада 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 з вказаним кредитним договором, між ним та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Іпотечний договір, відповідно до умов якого було передано в іпотеку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , включаючи земельну ділянку площею 0,0561 га, на якій розташоване домоволодіння, які придбані ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу 28.11.2007 р. за реєстр. № 2196. (а.с.18-21 т.1).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 10 листопада 2010 року по справі № 2-4169/2010, зміненим рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2011 року, з ОСОБА_1 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/0029/74/86315 від 28.11.2007 року в сумі 2 524 475,08 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн. (а.с. 25-27, т.1)

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 02.02.2018 р. по справі № 2-4169/2010 поновлено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» строк на пред`явлення виконавчого листа №2-4169/10, видано дублікат виконавчого листа. (а.с.212-214 т.1)

31.05.2019 р. між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» укладений договір відступлення права вимоги, згідно якого Первісний кредитор - АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступає за плату Новому кредитору - АТ «ОКСІ БАНК» належні йому права вимоги за Кредитним договором № 014/0029/74/86315 від 28 листопада 2007 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором. (а.с.28-30 т.1)

31.05.2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» також укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки посвідчений 31.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1039. (а.с.31-32 т.1)

31.05.2019 року між Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ОРІОН» укладений договір відступлення права вимоги, згідно якого Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» відступає за плату ТОВ «Фінансова Компанія «ОРІОН» належні йому Права вимоги за Кредитним договором № 014/0029/74/86315 від 28 листопада 2007 року. (а.с.34-36 т.1)

31.05.2019 року між Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ОРІОН» також укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений 31.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1042. (а.с.37-38 т.1)

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.06.2019 р. замінено стягувача справі № 2-4169/2010 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , яким став ТОВ «ФК «ОРІОН». (а.с.40 т.1)

В рамках виконавчого провадження державним виконавцем до ТОВ «ФК «ОРІОН» направлено листа від 08.08.2019 року за вих. № 15945 про надання згоди щодо залишення за собою у рахунок погашення боргу за виконавчим листом 2-4169/2010 від 28.03.2018 р. не проданого майна боржника ОСОБА_1 , а саме домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною третіх електронних торгів. (а.с.41 т.1)

Заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОРІОН» від 13.08.2019 р. надано згоду щодо залишення за собою у рахунок погашення боргу за виконавчим листом 2-4169/2010 від 28.03.2018 р. не проданого майна боржника ОСОБА_1 . (а.с.42)

На підставі постанови заступника начальника Другого Малиновського відділу виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області від 14.08.2019 р. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу (а.с.43-44 т.1), акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу (а.с.45-46 т.1) приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 06.09.2019 було видано ТОВ «ФК «ОРІОН» свідоцтво про право власності на домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстр. № 1362 (а.с. 47, т.1), здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «ОРІОН» на вищевказане домоволодіння, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 180362938 від 10.09.2019 р. (а.с.48 т. 1).

З довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрації) від 04.11.2019 р. № 28 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані п`ять осіб: ОСОБА_1 , 1974 р.н., ОСОБА_2 , 1966 р.н., ОСОБА_3 , 1995 р.н.. ОСОБА_5 , 1987 р.н., ОСОБА_4 , 2008 р.н. (а.с.170 т.1)

Батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З зустрічної позовної заяви вбачається, що у вказаному домоволодінні проживає ОСОБА_6 .

Суд критично сприймає твердження представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо непроживання у вказаному домоволодінні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на час розгляду справи з огляду на відсутність належних та допустимих доказів зміни ними місця проживання.

Також, судом встановлено, що на підставі договору дарування, посвідченого 30.06.2007 року Пачевою І. І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 7670 (а.с. 182, т.2) ОСОБА_2 на праві власності належало 317/100 частин квартири за адресою АДРЕСА_3 , яка в цілому складалась з трьох кімнат та підсобних приміщень загальною площею 107,2 кв.м., у т.ч. житловою площею 60,7 кв.м., в подальшому дану квартиру було нею було реконструйовано свою частину квартири, рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 10 листопада 2008 року по справі № 2-7071/2008 (а.с. 176-178, т.2) було визнано за ОСОБА_2 право власності на реконструйовану частину квартири як окремий об`єкт нерухомого майна — квартиру № 19/2 загальною площею 58 кв. м., житловою площею 22,5 кв.м.

20 вересня 2019 року вказану квартиру ОСОБА_2 було подаровано на користь ОСОБА_3 , що підтверджується копією договору дарування, посвідченого Горлач М.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, реєстр. № 1314 (а.с. 170-172).

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень також зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Розділом VII цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 48 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Оцінюючи заявлені за первісним позовом позовні вимоги в контексті дотримання справедливого балансу між інтересами сторін по справі, суд враховує, що при укладенні іпотечного договору щодо спірного домоволодіння, іпотекодавець ОСОБА_1 підтвердив відсутність у будь-яких третіх осіб прав на предмет іпотеки (п. 2.1.1, 2.1.2 іпотечного договору), з довідки про склад сім`ї (а.с. 170 т.1) вбачається, що інші особи вселились до вказаного будинку 2008 року.

Передаючи майно в іпотеку, іпотекодавець свідомо приймає на себе ризик втрати такого майна у разі порушення основного зобов`язання та погоджується з можливими наслідками такої втрати, рішення про стягнення суми кредиту набрало законної сили в 2011 році, відповідач ОСОБА_1 мав достатньо часу для пошуку інших шляхів врегулювання існуючої заборгованості.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що виселення відповідачів з спірного домоволодіння є законним, переслідує легітимну мету — захист прав позивача за первісним позовом як власника, кредитора та іпотекодавця, та з урахуванням справедливого балансу між інтересами позивача за первісними позовом та відповідачів, є пропорційним та необхідним.

За таких обставин суд доходить також висновку про необхідність задоволення позову в частині вимог про вселення позивача до спірного домоволодіння, оскільки позивач є власником спірного майна, має право володіти та користуватись ним на свій розсуд.

Доводи представників сторін щодо правового режиму квартири за адресою АДРЕСА_2 на момент її відчуження відповідачем ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 та обставин такого відчуження відхиляються судом, оскільки не мають правового значення для вирішення спору.

Водночас суд доходить висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Відповідно до п. 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р. (із змінами), якщо прилюдні торги (аукціон) оголошено такими, що не відбулися, нотаріус видає відповідне свідоцтво про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта із зазначенням того, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися.

Прийняття державним виконавцем постанови та складення акту про передачу майна стягувачу, є юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).

Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, не породжує виникнення у особи, якій його видано відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Так, згідно зі статтею 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника.

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилався на незаконність дій державного виконавця щодо звернення стягнення на спірне домоволодіння, передання його в рахунок боргу стягувачеві, проте відповідних позовних вимог ним заявлено не було.

За таких обставин обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту порушеного права шляхом визнання недійсним виданого ТОВ «ФК «Оріон» свідоцтва про право власності не є ефективним, не може бути застосований до спірних правовідносин, у зв`язку із чим зустрічний позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно не підлягає задоволенню й вимога зустрічного позову про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ФК «Оріон» на спірне домоволодіння, оскільки така вимога є похідною, в задоволенні основної вимоги судом відмовлено.

Враховуючи, що представником позивача за первісним позовом відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України було зроблено заяву про подання додаткових доказів щодо розміру судових витрат, питання щодо розподілу судових витрат вирішуватиметься судом у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141 ,259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОРІОН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діє також від імені та в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – Служба у справах дітей Одеської міської ради, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та вселення в житлове приміщення– задовольнити.

Виселити з домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 :

- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ),

- ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );

- ОСОБА_4 , 2008 року народження;

- ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_4 );

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОРІОН» (код ЄДРПОУ: 41544462, юр. адреса: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, оф. 417) у домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОРІОН», Другого Малиновського відділу виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання недійсним свідоцтва про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОРІОН» на домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 06.09.2019 року Савченко С. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 1362 та скасування державної реєстрації права власності – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 21 січня 2021 року.

Головуючий: