Ухвала суду № 94299526, 20.01.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа №619/3977/17

Провадження №1-кп/635/176/2021

УХВАЛА

20 січня 2021 року Харківський районний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого судді – Шинкарчука Я.А., суддів – Березовської І.В., Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Желізової О.А.,

за участю прокурора – Григорової Г.П.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених – адвокатів Дем`яненко О.О., Волік О.В.,

представника потерпілої – адвоката Бачарової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.146, ч.2 ст.27 ч.4 ст.187, п.п.3, 4, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, та

ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.27 ч.3 ст.146, ч.ч.2, 3 ст.27 ч.4 ст.187, п.п.3, 4, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, –

в с т а н о в и в:

В провадження Харківського районного суду Харківської області перебуває дане кримінальне провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. В обґрунтування вказаного клопотання обвинуваченим вказано, що за період перебування обвинуваченого під вартою прокурором не надано суду належних доказів того, що ризики передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України продовжують існувати, навіть, не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуває під вартою більше ніж три роки і шість місяців, а також обвинувачений не вчиняв дій направлених на тиск на свідків і потерпілих, тоді як лише тяжкість інкримінованого обвинувачення не може бути достатньою та єдиною підставою для тривалості тримання обвинуваченого під вартою. Крім того, ОСОБА_1 до затримання постійно мешкав за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, працював в Національному науковому центрі «Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини», мав сім`ю та двох неповнолітніх дітей на утриманні, на непрацездатних батьків, а відтак вказає спростовує існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України. Між тим, оскільки жоден із потерпілих, свідків, експертів вже допитаних під час судового розгляду не заявив про спроби впливу чи спробу підкупу їх із боку обвинуваченого, тривалість розгляду справи та відсутність суттєвого прогресу в опитуванні свідків не дає підстав говорити про існування ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, тоді як лише наявність неопитаних свідків не може свідчити про інше. Стосовно ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України обвинувачений у своєму клопотанні з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України» вказав, що для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачення не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого часу. До клопотання обвинуваченого також додані такі документи: медична довідка ОСОБА_1 від 18.01.2021 за вих.№01 Вих-21 видана Харківською міською медичною частиною №27 Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» Філії у Харківській та Луганській областях; характеристика ОСОБА_1 видана Державною установою «Харківський слідчий ізолятор» від 16.01.2021; довідка про заохочення та стягнення утриманого під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» від 16.01.2021; довідка про доходи ОСОБА_3 за період з липня по грудень 2020 року, видана 05.01.2021 ННЦ «Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини».

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Волік О.В. в судовому засіданні підтримала клопотання свого підзахисного, а також надала суду письмові заперечення на продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно свого підзахисного ОСОБА_1 , а також подала такі документи: копія висновку комп`ютерної томографії поясного відділу хребта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія рентгенівського дослідження хребта ОСОБА_3 , 1983 р.н., від 19.09.2018; копія висновку комп`ютерної томографії ОСОБА_3 , 1983 р.н., від 09.10.2018; копія консультативного висновку лікаря-кардіолога, терапевта від 18.11.2020 наданої ОСОБА_3 ; копія висновку комп`ютерної томографії ОСОБА_3 , 1941 р.н., від 17.09.2020; копія висновку комп`ютерної томографії ОСОБА_4 , 1952 р.н., від 17.09.2020; копія консультативного висновку лікаря-кардіолога, терапевта від 18.11.2020 наданої ОСОБА_4 . Захисник обвинуваченого ? адвокат Волік О.В. у своїх заперечення наполягала на безпідставності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки із плином значного терміну перебування обвинуваченого під вартою (біля трьох років і шести місяців) та наявність у останнього міцних соціальних зв`язків, зменшив свою вагомість ризик, визначений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, тоді як передбачений пунктом 3 приведеної вище статті ризик не доведений належним чином, а ризик окреслений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України ? малоймовірний, адже ОСОБА_1 раніше не судимий. Між іншим, адвокат наголошує, що в силу вимог статті 178 КПК України при обрання запобіжного заходу має бути враховано також особливість захворювання обвинуваченого (хворіє на гепатит С), міцність його соціальних зв`язків (одружений, має двох неповнолітніх дітей, утримує також двох непрацездатних батьків), наявність постійного місця роботи (штатний працівник ННЦ «Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини» з 2006 року), репутація обвинуваченого (має наукове звання та брав участь у численних конференціях), наявність на праві власності у родині ОСОБА_1 квартири в місті Харків, відсутність порушень умов тримання під вартою,

Крім того, у судовому засіданні в порядку частини третьої статті 331 КПК України вирішувалось питання про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою.

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області Григорова Г.П., вказала на доцільність продовження відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою у зв`язку з тим, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частиною першою статті 177 КПК України, їх вагомість не зменшилась, а разом з тим наявні підстави, що свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до осіб більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Волік О.В. проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 заперечували та просили змінити останньому запобіжний захід на інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Дем`яненко О.О. проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 заперечували та просили змінити останньому запобіжний захід на інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Представник потеплілої – адвокат Бачарова Л.І. підтримала клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також заперечувала проти клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу.

Колегія суддів, вислухавши думки учасників судового засідання з приводу клопотання про зміну обраного обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу, а також щодо доцільності продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прийшла до наступних висновків.

У відповідності до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов`язаний з триманням під вартою запобіжний захід, колегія суддів оцінивши приведені стороною захисту доводи та конкретні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, прийшла до висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеної в рішенні від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 злочинів, характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень – спланованих заздалегідь та переховування впродовж тривалого проміжку часу, в тому числі вчинення дій спрямованих на знищення знаряддя злочину, а також можливість незаконного впливу на свідків, які ще не були (після початку розгляду справи спочатку) безпосередньо допитані судом

Щодо ризику переховування особи, Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії», § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови», § 58).

З огляду на викладене, оскільки на сьогоднішній день не досліджено в судовому розгляді письмові докази, не допитані свідки, оцінюючи дані про особу обвинуваченого, який є одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та має постійне місце проживання, з його слів працевлаштований, однак відносно нього в матеріалах справи відсутні відомості про його працевлаштування науковим співробітником у Національному науковому центрі «Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини», а також тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів та можливе покарання (за частиною другою статті 115 КК України – позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі), яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, які є спланованими заздалегідь з переховуванням впродовж тривалого проміжку часу, в тому числі, вчинення дій спрямованих на знищення знаряддя злочину, колегія суддів вважає, що на сьогоднішній день відсутні підстави для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

У відповідності до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вимогами частини третьої статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до частини першої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Так, досліджуючи питання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 06 липня 2017 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 01 вересня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і востаннє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 25 листопада 2020 року застосування обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 23 січня 2021 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 23 січня 2021 року.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого, зокрема, обвинувачується останній, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів і вчинити інше кримінальне правопорушення.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 06 липня 2017 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 01 вересня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і востаннє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 25 листопада 2020 року застосування обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 23 січня 2021 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 23 січня 2021 року.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий 11 липня 2011 року Київським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.121, ч.2 ст.153, ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 9 місяців, та був умовно-достроково звільнений від відбування призначеного покарання 21.10.2014 на невідбутий строк 11 місяців 1 день.

З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого, в тому числі, обвинувачується останній, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів і вчинити інше кримінальне правопорушення.

Виходячи з приведеного вище, колегія суддів враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу та згідно статей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

Разом з тим, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Відтак, з огляну на приведене, характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Особи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема, одне з яких віднесено згідно статті 12 КК України до особливо тяжких злочинів, тоді як санкція відповідної статті КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі.

На теперішній час триває судовий розгляд, який розпочато спочатку в порядку статті 319 КПК України, та ще не були допитані свідки, потерпілі, не досліджено докази.

Тому, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, судова колегія виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали, не втратили своєї вагомості і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкціями статей, які інкриміновані обвинуваченим, останні можуть переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілих та інших учасників у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке їм інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинувачених строком на 60 днів.

Судом вирішувалося питання про можливість вжиття до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу, але наявність вказаних вище ризиків та обставин виключає, на думку колегії суддів, застосування таких. Між тим, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою.

Необхідно також зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченим діяння.

Керуючись статтями 177, 194, 199, 331, 371-372 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою – відмовити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 20 березня 2021 року включно.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 20 березня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в той же строк, але з моменту вручення їм копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 21 січня 2021 року

Головуючий суддя - Я.А. Шинкарчук

Судді: І.В. Березовська

Т.В. Бобко