Рішення № 94291343, 20.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11918/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича (вул..Юрія Поправки,6, офіс 31, м.Київ, 02094), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (вул..Січових Стрільців, 37/41, м.Київ, 04053) про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», в якому позивач просить:

визнати протиправними, скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №62152327 від 22.05.2020; про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди виконавчого провадження №62152327; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №62152327, про арешт коштів боржника №62152327;

стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу - 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) грн.; витрати по сплаті судового збору - 849,21 (вісімсот сорок дев`ять) грн. 21 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ не за місцем проживання боржника, оскільки виконавчим органом приватного виконавця є місто Київ, в той час як позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та доходів, рухомого та нерухомого майна у місті Києві не має.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем у постанові про відкриття провадження внесена адреса реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , проте жоден документ не вказує на можливе місце проживання позивача за вказаною адресою.

Таким чином враховуючи вищенаведені обставини ОСОБА_1 , вважаючи що відповідачем винесено протиправні постанови про відкриття виконавчого провадження №62152327 від 22.05.2020; про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди виконавчого провадження №62152327; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №62152327, про арешт коштів боржника №62152327, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження до суду не надав.

При цьому суд зазначає, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч.4 ст.159 КАС України).

Таким чином, суд розглядає справу в письмовому провадженні після спливу процесуальних строків на подання відповідачем відзиву на позов.

Ухвалою суду від 10.11.2020 року відкрито позовне провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 18.12.2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог по справі від 16.12.2020 року (вхідний №53641/20), - задоволено частково. Зупинено примусове стягнення у межах виконавчого провадження №62152327 відкритому 22.05.2020 р., приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Романом Васильовичем про стягнення з ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , основної винагороди виконавця та витрат на проведення виконавчих дій в частині звернення стягнення на заробітну плату (пенсію) боржника до набрання законної сили рішення суду по справі.

Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Як з матеріалів справи, 02 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Романом Васильовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №62152327 з виконання виконавчого напису №572, виданого 26.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажуга Владиставом Юрійовичем про стягнення з боржника – ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 28480,54 грн.

У вказаній постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем зазначено, що адресою боржника – ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .

Крім того, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Романом Васильовичем прийнято постанови про про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди виконавчого провадження №62152327; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №62152327, про арешт коштів боржника №62152327.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі за текстом - Закон №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” №1403-VIII від 02.06.2016 р. (далі за текстом - Закон №1403-VIII) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Пунктом 2 частини 2 вказаної статті передбачено, що у повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно ч.2 ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз вище зазначених правових норм, дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 року у справі №580/3311/19, яка, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, є обов`язковою для врахування.

При цьому, зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII вбачається, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Частиною 5 статті 24 Закону №1404-VIII визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно абз.1 ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Судом встановлено, що приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, що також підтверджується відомостям з Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Також з матеріалів справи вбачається, що боржник у виконавчому провадженні ВП №62152327 - фізична особа ОСОБА_1 з 05.02.2004 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, місце реєстрації проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП №62152327 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Суд зазначає, що матеріали справи не місять жодних доказів на підтвердження того, що позивач проживає в межах виконавчого округу м. Києва, чи в нього знаходиться майно в мужах наведеного виконавчого округу.

Відповідачем не надано жодних обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження проживання боржника на території м. Києва.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець Клименко Р.В. направляв лист-повідомлення про відкриття виконавчого провадження з додатками на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , сим підтверджено місце проживання позивача в м. Одеса.

Крім того, відповідно до абз.9 ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Як зазначено судом вище, відомості про місце проживання позивача внесені до його паспорту громадянина України та є офіційними відомостями.

Отже, відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, що у своїй сукупності свідчили б про наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження №62152327 у межах виконавчого округу м. Києва.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про реєстрацію місця проживання боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

За таких обставин, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2020 року ВП №62152327 прийнята відповідачем з порушенням приписів ч.2 ст.24 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).

Згідно з п.10 ч.4 ст.4 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, у даному випадку приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання, що у даному випадку зроблено не було.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність, рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного рішення, в той час як позивач довів суду протиправність рішення приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку, про наявність передбачених законом підстав для скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №62152327 від 22.05.2020; скасування також підлягають постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди виконавчого провадження №62152327; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №62152327, про арешт коштів боржника №62152327, таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Узагальнюючи вище наведене суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 7 КАС України встановлено, що адміністративний суд вирішує справи відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанцію про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 840,80 грн. (а.с.14).

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 840,80 грн. з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором.

Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем не надано жодних доказів, що унеможливлює встановлення умов договору позивача та адвоката, вартості послуг.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не було надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича (вул..Юрія Поправки,6, офіс 31, м.Київ, 02094), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (вул..Січових Стрільців, 37/41, м.Київ, 04053) про визнання протиправними та скасування постанов,- задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №62152327 від 22.05.2020; про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди виконавчого провадження №62152327; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №62152327, про арешт коштів боржника №62152327.

В решті позову,- відмовити.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича (вул..Юрія Поправки,6, офіс 31, м.Київ, 02094) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко

.