Рішення № 94290547, 20.01.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2021 року м. Ужгород№ 260/3710/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 31,м. Київ,02094), де третя особа - ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, 04053) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного виконавця Клименка Романа Васильовича, де третя особа - ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" про визнання протиправними дій щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №63121070 від 24.09.2020 р., визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №63121070 від 24.09.2020 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження №63121070 від 24 вересня 2020 року прийнята всупереч ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", в частині місця виконання рішення, оскільки позивач проживає та зареєстрована у Закарпатській області, Мукачівському районі. Зокрема, позивач наголошувала, що право відповідача - приватного виконавця, виконавчий округ якого знаходиться у м. Києві, відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, що виключає можливість приватного виконавця прийняти та відкрити провадження щодо боржника, який знаходиться в Закарпатській області. Також, позивач зауважує, що все життя зареєстрована та проживає за адресою: у АДРЕСА_2 , а адреса, за якою відкрито виконавче провадження не відповідає дійсності, при цьому жодного рухомого (нерухомого) майна в місті Києві не має.

19.11.2020 року до суду надійшла заява позивача про розгляд даної справи за її відсутності та за відсутності представника позивача (а.с. 54).

01.12.2020 року до суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що у виконавчому написі № 47437 від 16 вересня 2020 року, виданому приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С., вказано місце проживання боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 . Крім того, в заяві про примусове виконання рішення стягувачем зазначено, що місцем проживання боржника - ОСОБА_1 , є АДРЕСА_3 . З огляду на викладене, відповідач наголошував, що у нього не було правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки такий був пред`явлений за місцем проживання боржника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце судового розгляду.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 вересня 2020 року стягувач - Товариство з обмеженою «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» звернулося до приватного виконавця із заявою за №19322/ВП/20 від 18 вересня 2020 року про примусове виконання виконавчого напису №47437 від 16 вересня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 39399,80 гривень.

Так, 24 вересня 2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63121070 (а.с. 34-35).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - виконавчі написи нотаріусів.

З системного аналізу вище вказаних правових норм вбачається, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження.

Так, постанова про відкриття виконавчого провадження №63121070 від 24.09.2020 р. була винесена відповідачем за заявою стягувача - Товариства з обмеженою «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» № 19322/ВП/20 від 18 вересня 2020 року щодо примусового виконання виконавчого напису № 47437 від 16 вересня 2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 39399,80 грн.

Як вбачається з виконавчого напису №47437 від 16 вересня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. місцем проживання боржника - ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 (а.с. 31).

Таким чином, згідно виконавчого документу (виконавчого напису за №47437 від 16 вересня 2020 року) - місце проживання боржника: ОСОБА_1 , знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва.

Крім того, стягувач у заяві № 19322/ВП/20 від 18 вересня 2020 року про примусове виконання виконавчого напису за №47437 від 16 вересня 2020 року вказав, що місцем проживання боржника - ОСОБА_1 , є АДРЕСА_3 .

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначені вимоги до виконавчого документа.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Згідно п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, при прийняти виконавчого напису за №47437 від 16 вересня 2020 року, згідно якого зазначено, що місцем проживання боржника - ОСОБА_1 , є АДРЕСА_3 , відповідачем жодних порушень п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не виявлено, у зв`язку з чим було прийнято виконавчий документ на виконання.

Крім того, суд констатує, що виконавчий напис за №47437 від 16 вересня 2020 року не оскаржується позивачем згідно даної позовної заяви та не є предметом розгляду в межах даного адміністративного позову.

Так, на час розгляду даної справи по суті вказаний виконавчий напис за №47437 від 16 вересня 2020 року, на виконання якого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63121070 від 24.09.2020 р. - є чинним. Доказів протилежного позивач до суду не надав та такі відсутні в матеріалах адміністративної справи.

Таким чином, оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Р. В. надійшов виконавчий документ - виконавчий напис №47437 від 16 вересня 2020 року, виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С., згідно якого зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, відтак у приватного виконавця не було законодавчо визначених підстав для повернення вказаного виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

При цьому, нормами Закону України «Про виконавче провадження» не визначено обов`язку стягувача при зверненні до приватного виконавця із заявою про примусове виконання виконавчого документу надавати копію паспорта боржника, відтак єдиним належним та допустимим доказом місця проживання боржника є виконавчий документ.

З системного аналізу вище вказаних правових норм можна прийти висновку, що до відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець має право лише перевірити виконавчий документ на відповідність вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Законом України «Про виконавче проваджений», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, чи будь-яким іншим нормативно-нравовим актом, не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження та обов`язку вимагати від стягувача додаткових документів щодо підтвердження місця проживання боржника.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2019 року у справі №511/1342/17, де зазначено: "За таких обставин, враховуючи, що державний виконавець не має обов`язку перевіряти місцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі, не було підстав вважати, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу. Установивши, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження були вчинені відповідно до вимог частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкрив виконавче провадження за місцем проживання боржника, яке зазначив стягувач у заяві про відкриття провадження, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, про відсутність підстав для скасування постанови."

З огляду на вище викладене, суд приходить висновку, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, під час винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №63121070 від 24.09.2020 р. діяв у межах наданих повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 243, 244, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 31,м. Київ,02094, РНОКПП НОМЕР_2 ), де третя особа - ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, 04053, код ЄДРПОУ 39508708) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

СуддяМ.М. Луцович