Рішення № 94290326, 11.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 р. Справа№200/10374/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про: визнання протиправними дії, про скасування рішення в частині не зарахування періодів № 0580-09-8/17353 від 06.10.2020 року, зобов`язання вчинити певні дії.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнати неправомірними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до загального стажу, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, періодів роботи: з 14.12.1995 року по 16.01.1997 року в Колективному сільськогосподарському підприємстві “Дружба народів” за трудовою книжкою УКР № НОМЕР_1 , запис № 1 та запис № 2; проходження одномісячних курсів 10.08.1987 року за період роботи з 20.07.1987 року по 11.09.1988 року в Шахті ім. О.О. Скочинського Виробничого об`єднання по видобутку вугілля Міністерства вугільної промисловості УРСР в Донецькій області “Донецьквугілля” за трудовою книжкою НОМЕР_2 запис № 4; з 01.09.1984 року по 18.06.1985 року та з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року навчання в Азово-Черноморському інституті механізації сільського господарства за трудовою книжкою НОМЕР_3 , запис № 3, запис № 4, запис № 7 та запис № 8 та за дипломом НОМЕР_4 ; з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року військової служби в Армії на підставі Військового квитка НОМЕР_5 від 25 червня 1985 року; з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року роботу у колгоспі ім. “Червоної Армії” за трудовою книжкою НОМЕР_2 , запис № 10, запис № 11 та посвідчення від 21 січня 1993 року; скасування рішення про відмову у зарахуванні періодів стажу № 0580-09-8/17353 від 06 жовтня 2020 року Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмові ОСОБА_1 в зарахуванні до загального стажу періодів роботи з 14.12.1995 року по 16.01.1997 року в Колективному сільськогосподарському підприємстві “Дружба народів” за трудовою книжкою УКР № НОМЕР_1 , запис № 1 та запис № 2; проходження одномісячних курсів 10.08.1987 року за період роботи з 20.07.1987 року по 11.09.1988 року в Шахті ім. О.О. Скочинського Виробничого об`єднання по видобутку вугілля Міністерства вугільної промисловості УРСР в Донецькій області “Донецьквугілля” за трудовою книжкою НОМЕР_2 запис № 4; з 01.09.1984 року по 18.06.1985 року та з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року навчання в Азово-Черноморському інституті механізації сільського господарства за трудовою книжкою НОМЕР_3 , запис № 3, запис № 4, запис № 7 та запис № 8 та за дипломом НОМЕР_4 ; з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року військової служби в Армії на підставі Військового квитка НОМЕР_5 від 25 червня 1985 року; з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року роботу у колгоспі ім. “Червоної Армії” за трудовою книжкою НОМЕР_2 , запис № 10, запис № 11 та посвідчення від 21 січня 1993 року; зобов`язання Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 14.12.1995 року по 16.01.1997 року в Колективному сільськогосподарському підприємстві “Дружба народів” за трудовою книжкою УКР № НОМЕР_1 , запис № 1 та запис № 2; проходження одномісячних курсів 10.08.1987 року за період роботи з 20.07.1987 року по 11.09.1988 року в Шахті ім. О.О. Скочинського Виробничого об`єднання по видобутку вугілля Міністерства вугільної промисловості УРСР в Донецькій області “Донецьквугілля” за трудовою книжкою НОМЕР_2 запис № 4; з 01.09.1984 року по 18.06.1985 року та з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року навчання в Азово-Черноморському інституті механізації сільського господарства за трудовою книжкою НОМЕР_3 , запис № 3, запис № 4, запис № 7 та запис № 8 та за дипломом НОМЕР_4 ; з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року військової служби в Армії на підставі Військового квитка НОМЕР_5 від 25 червня 1985 року; з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року роботу у колгоспі ім. “Червоної Армії” за трудовою книжкою НОМЕР_2 , запис № 10, запис № 11 та посвідчення від 21 січня 1993 року; зобов`язання Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням періодів з 14.12.1995 року по 16.01.1997 року в Колективному сільськогосподарському підприємстві “Дружба народів” за трудовою книжкою УКР № НОМЕР_1 , запис № 1 та запис № 2; проходження одномісячних курсів 10.08.1987 року за період роботи з 20.07.1987 року по 11.09.1988 року в Шахті ім. О.О. Скочинського Виробничого об`єднання по видобутку вугілля Міністерства вугільної промисловості УРСР в Донецькій області “Донецьквугілля” за трудовою книжкою НОМЕР_2 запис № 4; з 01.09.1984 року по 18.06.1985 року та з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року навчання в Азово-Черноморському інституті механізації сільського господарства за трудовою книжкою НОМЕР_3 , запис № 3, запис № 4, запис № 7 та запис № 8 та за дипломом НОМЕР_4 ; з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року військової служби в Армії на підставі Військового квитка НОМЕР_5 від 25 червня 1985 року; з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року роботу у колгоспі ім. “Червоної Армії” за трудовою книжкою НОМЕР_2 , запис № 10, запис № 11 та посвідчення від 21 січня 1993 року, з 16 вересня 2020 року, а саме з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він в вересні 2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що йому була призначена пенсія за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак до його загального стажу не були зараховані періоди роботи з 14.12.1995 року по 16.01.1997 року в Колективному сільськогосподарському підприємстві “Дружба народів” за трудовою книжкою НОМЕР_6 , з 20.07.1987 року по 11.09.1988 року в Шахті ім. О.О. Скочинського Виробничого об`єднання по видобутку вугілля Міністерства вугільної промисловості УРСР в Донецькій області “Донецьквугілля” за трудовою книжкою НОМЕР_2 , з 01.09.1984 року по 18.06.1985 року та з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року навчання в Азово-Черноморському інституті механізації сільського господарства за трудовою книжкою НОМЕР_3 , з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року військової служби в Армії на підставі Військового квитка НД № 6723238 від 25 червня 1985 року, з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року роботу у колгоспі ім. “Червоної Армії” за трудовою книжкою НОМЕР_2 . Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до загального стажу вищезазначених періодів, оскільки на його думку при зверненні із заявою про призначення пенсії ним були надані усі належні документи, а саме: трудову книжку колгоспника НОМЕР_6 , трудову книжку НОМЕР_2 , трудова книжка НОМЕР_3 . Позивач вказує на те, що відповідно до вимог пенсійного законодавства основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, отже вимога відповідача про необхідність надання уточнюючих довідок про періоди навчання в Азово-Черноморському інституті механізації сільського господарства та проходження одномісячних курсів Колективному сільськогосподарському підприємстві “Дружба народів”. Крім того, позивач зазначає, що він не несе відповідальність за порушення вимог ведення трудових книжок, отже недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативних наслідків саме для особи, яка допустила такі порушення, а не в якому разі для робітника, в даному випадку на нього. З огляду на викладене позивач вважає рішення відповідача про відмову у зарахуванні періодів стажу № 0580-09-8/17353 від 06 жовтня 2020 року в частині відмови у зарахуванні періодів до його загального стажу протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

16.09.2020 року до управління звернувся позивач із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви було додано наступні документи: трудова книжка НОМЕР_7 , трудова книжка АТ – VI № 9629706, трудова книжка НОМЕР_6 , довідка, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, диплом НОМЕР_4 , військовий квиток НОМЕР_5 , дані СПОВ за 1999-2020 роки, паспорт та ідентифікаційний номер.

06.10.2020 року Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення б/н про відмову в зарахуванні періодів, оскільки, у наданій трудовій книжці НОМЕР_6 на першій сторінці дата заповнення 05.04.1996 року не збігається з першим записом з 14.12.1995 року, що є порушенням п. 2.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 року, запис № 4 у трудовій книжці НОМЕР_2 про курси не підтверджуються довідкою з навчального закладу, записи в наданій трудовій книжці НОМЕР_8 за періоди навчання з 01.09.1984 року по 18.06.1985 року та з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року необхідно підтверджувати довідками навчального закладу, у наданому військовому квитку за період служби з 25.06.1985 року по 04.09.1987 року відсутній особистий підпис власника, у наданій трудовій книжці НОМЕР_2 за період роботи з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року у колгоспі ім. «Червоної армії» відсутня інформація про встановлений та виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві.

Відповідач вважає, що рішення про відмову в зарахуванні періодів від 06.10.2020 року управлінням було прийнято в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

09.12.2020 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого просив задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 11 січня 2021 року.

23.12.2020 року Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області надано до суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких управління вказувало на те, що 02.12.2020 року позивачем через веб – портал ПФУ подано заяву про допризначення пенсії. До заяви було додано скановані оригінали наступних документів: військовий квиток із підписом його власника, довідку Азово – Чорноморського інженерного інституту про період навчання, свідоцтва № 1883, № 3379 про час проходження курсів. Відповідач вказує, що оскільки заява про допризначення пенсії подана в межах тримісячного терміну з дати первинної заяви про призначення пенсії, рішенням від 03.12.2020 року управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 16.09.2020 року із зарахуванням до загального стажу роботи періоду військової служби з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року, період навчання з 01.09.1984 року по 17.06.1985 року. з 25.12.1987 року по 03.03.1988 року, з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року. Відповідач зазначає, що свідоцтво № НОМЕР_9 про проходження курсів від 09.09.1987 року, яке надано позивачем до управління із заявою від 02.12.2020 року, не містить розшифрування ім`я та по батькові яка проходила курси та якій встановлено 4 розряд горнового. Крім того, відповідач вказує на те, що трудова книжка позивача не містить інформації про проходження курсів в період з 10.08.1987 року по 09.09.1987 року. Також, відповідач звертав увагу суду на те, що період з 10.09.1987 року по 24.12.1987 року зараховано позивачу при призначенні пенсії до загального стажу, як час роботи, згідно до даних трудової книжки. Відповідач зазначає, що управлінням вже враховано з 16.09.2020 року до стажу роботи позивача періоди з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року, з 01.09.1984 року по 17.06.1985 року, з 10.09.1987 року по 24.12.1987 року, з 25.12.1987 року по 03.03.1988 року, з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року. Крім того, управління вказувало на те, що періоди роботи з 14.12.1995 року по 16.01.1997 року в колективному сільськогосподарському підприємстві «Дружба народів» зараховано до загального стажу роботи позивача при призначенні пенсії.

Щодо зарахування до стажу роботи з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року періодів роботи в колгоспі «ім. Червоної Армії» відповідач вказує на те, що в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_10 незазначено дані про встановлений мінімум трудової участі в колективному господарстві, а також про відпрацьовану ОСОБА_1 кількість вихододнів, за таких обставин управління позбавлено можливості встановити фактичну тривалість трудової діяльності позивача у колгоспі «ім. Червоної Армії».

05.01.2021 року позивачем надано до суду додаткові пояснення, відповідно до яких позивач просив долучити до матеріалів справи документи, які підтверджують факт його перебування членом колгоспу «Червона Армія» у період з 01.08.19925 року по 29.06.1994 року, а саме довідку від 15.12.2020 року в якій зазначено, що ОСОБА_1 перебував членом колгоспу «ім. Червона Армія» та працював у період з 1 серпня 1992 року по 29 червня 1994 року, довідку № 125 від 15 грудня 2020 року про реорганізацію колгоспу «ім. Червоної Армії», відомості про кількість вироблених трудоднів, трудову участь у колгоспному виробництві. Позивач вказує на те, що дані документи повністю підтверджують факт того, що він перебував членом колгоспу «ім. Червоної Армії» в якій він вступив в серпні 1992 року та працював по 29 червня 1994 року в факт встановленого та виконаного ним мінімуму трудової участі у даному громадському господарстві, на які Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області наголошувало в спірному рішенні про відмову у зарахуванні періодів стажу.

Позивач та представник відповідача у судове засідання призначене на 11 січня 2021 року не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач у наданих до суду поясненнях вказував на те, що наполягає на позовних вимогах та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача також надав клопотання про проведення судового засідання без участі представника.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_11 , ідентифікаційний номер НОМЕР_12 (а.с. 6-9)

16.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для призначення пенсії позивачем надані наступні скан – копії документів: заява, трудова книжка НОМЕР_7 , трудова книжка НОМЕР_13 , трудова книжка НОМЕР_6 , довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, диплом НОМЕР_4 , військовий квиток НОМЕР_5 , дані СПОВ за 1999-2020 роки, паспорт та ідентифікаційний номер (а.с. 39).

Згідно протоколу від 18.09.2020 року про призначення пенсії встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком в розмірі 8397,98 грн. Відповідно до протоколу страховий стаж позивача складає 31 роки 03 місяці 21 день, страховий стаж до 01.01.2004 року – 07 років 08 місяців 21 день, страховий стаж після 01.01.2004 року – 16 років 7 років 0 днів, додаткові роки за списком № 1 – 7 років (а.с. 35).

06 жовтня 2020 року Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення про відмову у зарахуванні періодів стажу (а.с. 11).

Зі змісту вказаного рішення встановлено, що: у наданій трудовій книжці УКР № 1828601 на першій сторінці (титульний аркуш) дата заповнення 05.04.1996 року не збігається з першим записом з 14.12.1995 року, що є порушенням п. 2.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 року. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу; запис № 4 у трудовій книжці НОМЕР_2 про курси необхідно підтвердити довідкою з навчального закладу; запис у наданій трудовій книжці НОМЕР_13 за період навчання з 01.09.1984 року по 18.06.1985 року та з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року необхідно підтвердити довідками з навчального закладу; у наданому військовому квитку за період служби з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року відсутній особистий підпис власника; у наданій трудовій книжці НОМЕР_2 за період роботи з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року у колгоспі ім. «Червоної Армії» відсутня інформація про встановлений та виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві.

Також, з рішення встановлено, що відповідач вирішив призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 .

У разі надання необхідних документів до 15.12.2020 року буде зроблено перегляд розміру пенсії з дати призначення згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач не погодившись з рішенням відповідача про відмову у зарахуванні періодів стажу від 06.10.2020 року, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 8 Порядку № 637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на зарахування періодів роботи до страхового стажу.

Так, з трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлено, що останній 20.07.1987 року прийнятий на роботу до Шахти ім. Скочинського Виробничого об`єднання «Донецьквугілля» учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті; 10.08.1987 року направлений на одномісячні курси в Петровський філіал УПП гірника підземного з відривом від виробництва; 10.09.1987 року переведений гірником підземним з повним робочим днем в шахті; 24.12.1987 року переведений учнем гірника по ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем в шахті; 25.12.1987 року направлений на 2,5 місячні курси гірника по ремонту гірничих виробіток з відривом від виробництва; 05.03.1988 року переведений гірником по ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем в шахті; 11.09.1988 року звільнений за власним бажанням (а.с. 19-21).

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що останній 01.09.1984 року зарахований студентом першого курсу Азово – Чорноморського інституту механізації сільського господарства; 18.06.1985 року надана академічна відпустка у зв`язку з призивом до лав Радянської Армії; з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року проходив службу в лавах Радянської Армії; 05.10.1987 року відрахований з інституту як самовільно припинивши навчання; 15.09.1988 року відновлений студентом другого курсу; 29.07.1992 року вважається закінчивши інститут (а.с. 22-23).

Згідно долученого до матеріалів справи диплому ТВ № 283386 вбачається, що ОСОБА_1 в 1984 року вступив до Азово – Чорноморського інституту механізації сільського господарства та в 1992 року закінчив повний курс вказаного інституту за спеціальністю електрифікація та автоматизація сільського господарства (а.с. 10).

Враховуючи те, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, то відповідні періоди проходження курсів та навчання повинні зараховуватися на підставі записів у трудовій книжці. З аналізу трудових книжок позивача НОМЕР_2 та АТ-IV № 9629706 вбачається, що вони містять усі необхідні записи, які підтверджують право позивача на зарахування до загального стажу періодів проходження одномісячних курсів з 10.08.1987 року по 09.09.1987 року, та навчання в Азово – Чорноморському інституті механізації сільського господарства з 01.09.1984 року по 18.06.1985 та з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року.

Отже, період проходження одномісячних курсів з 10.08.1987 року по 09.09.1987 року, та період навчання в Азово – Чорноморському інституті механізації сільського господарства з 01.09.1984 року по 18.06.1985 та з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року повинні бути зарахований до загального стажу на підставі відомостей наявний у трудових книжках позивача НОМЕР_2 та АТ-IV № 9629706.

Як вбачається зі спірного рішення відповідача про відмову у зарахуванні періодів стажу від 06.10.2020 року відповідач надавав позивачу час до 15.12.2020 року для надання додаткових документів.

Судом встановлено, що 02.12.2020 року позивач звернувся до управління із заявою про допризначення пенсії (а.с. 95) та надав скановані копії довідки Азово – Чорноморського інженерного інституту про періоди навчання, свідоцтво № 1883, № 3379 року про проходження навчання.

Згідно довідки Азовсько – Чорноморського інженерного інституту ФГБОУ ВПО «Донський державний аграрний інститут» в м. Зернограде від 02.11.2020 року № 255-02/02.01, яка також долучена до матеріалів справи, встановлено, що ОСОБА_1 навчався в Азово – Чорноморському інституті механізації сільського господарства з 01.09.1984 року, з 18.06.1985 року по 31.08.1987 року перебував у академічній відпустці у зв`язку з призивом до лав Радянської Армії, з 05.10.1987 року відрахований з інституту, з 15.09.1988 року відновлений студентом другого курсу очного навчання, закінчив навчання 29.07.1992 року (а.с. 75).

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_9 встановлено, що ОСОБА_2 з 10.08.1987 року по 09.09.1987 року навчався за професією гірника підземного в Петровській філії УКК по Донецьквугіллю та пройшов повний курс теоретичного навчання в об`ємі 103 години та виробничої практики в об`ємі 72 години, та здав кваліфікаційний іспит (а.с. 99).

З наданого позивачем розрахунку стажу встановлено, що станом на момент винесення спірного рішення у справі відповідачем додатково зараховано до загального стажу позивача період навчання в Азово – Чорноморському інституті механізації сільського господарства з 01.09.1984 року по 18.06.1985 та з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року (а.с. 102).

Отже, оскільки період навчання в Азово – Чорноморському інституті механізації сільського господарства з 01.09.1984 року по 18.06.1985 та з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року зараховано до загального стажу позивача, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зарахування даного періоду до стажу роботи позивача, оскільки на час прийняття рішення у справі відсутній спір.

Щодо не зарахування до загального стажу позивача одномісячних курсів з 10.08.1987 року по 09.09.1987 року, суд вказує на те, що одномісячних курсів з 10.08.1987 року по 09.09.1987 року повинні бути зараховані до загального стажу позивача на підставі запису № 4 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 .

Отже, позовні вимоги в цій підлягають задоволенню.

Стосовно не зарахування до загального стажу періоду проходження строкової служби в лавах Радянської Армії з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року через відсутність у військовому квитку НОМЕР_5 особистого підпису позивача, суд зазначає наступне.

Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються, зокрема, військові квитки.

Отже, період строкової військової служби повинен зараховуватися до стажу роботи для призначення пенсії за віком.

Відповідач у спірному рішенні про відмову у зарахуванні періоду проходження строкової служби вказував на те, що військовий квиток НОМЕР_5 позивача не містить особистого підпису власника.

Судом встановлено, що 02.12.2020 року позивачем разом із заявою про допризначення пенсії (а.с. 95) надано належним чином оформлений військовий квиток НОМЕР_5 (а.с. 96-97), у зв`язку з чим позивачу додаткового до загального стажу зараховано період проходження військової служби в лавах Радянської армії у період з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року.

Враховуючи викладені обставини, суд зазначає, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зарахування даного періоду до стажу роботи позивача, оскільки на час прийняття рішення у справі відсутній спір.

Стосовно не зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року у колгоспі ім. «Красної Армії» через відсутність у трудовій книжці НОМЕР_2 інформації про встановлений та виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві, суд зазначає наступне.

Порядок ведення трудових книжок, за частину спірного періоду трудового стажу позивача, був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162, положення якої діяли і врегульовували відповідні відносини до 29.07.1993.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція № 58).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, серед іншого, записи про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників (пункту 2.19 вказаної Інструкції).

З наведеного слідує, що Інструкцією №58 встановлено відповідний порядок оформлення трудової книжки, а також внесення до трудової книжки записів про роботу.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 17.07.1987 року, згідно записів №10 і №11 в якій слідує, що позивач 01.08.1992 прийнятий на роботу у колгосп імені "Красної Армії", зокрема, техніком електриком в колгосп, 29.06.1994 року звільнений за власним бажанням (а.с. 21-зворотній бік).

Отже, позивач з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року згідно записів перебував у трудових відносинах з колгоспом імені "Красної Армії".

Так, згідно вимог частини 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Отож, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

З матеріалів справи встановлено, що на позивача не була заведена трудова книжка колгоспника, а відповідний запис про період роботи в колгоспі імені «Червона Армія» внесено до трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Позивач не заперечує здійснення ним трудової діяльності як членом колгоспу у колгоспі імені "Червона Армія".

Суд звертає увагу на те, що підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Суд зазначає, що з наданої трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 не можливо встановити мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Отже, на думку суду відповідач правомірно не зарахував казаний період роботи позивача з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року до загального стажу позивача.

При цьому суд звертає увагу, що у спірному рішенні про відмову у зарахуванні періодів роботи відповідач вказував на те, що позивач у строк до 15.12.2020 року має право надати додаткові докази, які підтверджують виконання позивачем трудового мінімуму в громадському господарстві.

Позивачем 05.01.2021 року надано до суду довідку від 15.12.2020 року, видану Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зоря», відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 перебував членом колгоспу імені Красної Армії в якій вступив в серпні 1992 року, та працював в колгоспі з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року, з 20.10.1994 року по 17.12.1995 року (а.с. 109).

Також, надано довідку № 125 від 15.12.2020 року, видану Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зоря», відповідно до якої встановлено, що колгосп ім. «Червоної Армії» реорганізований в КСП імені Червоної Армії, КСП імені Червоної Армії реорганізовано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зоря» (а.с. 110).

Крім того, позивачем надано до суду відомості про кількість вироблених трудоднів ОСОБА_1 у колгоспному виробництві у 1992 році, 1993 році, 1994 році, 1995 році (а.с. 112).

Суд зазначає, що на момент винесення спірного рішення про відмову у зарахуванні періодів стажу від 06.10.2020 року позивачем до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області вищезазначені документи надані не були та не досліджувались останнім, отже, суд не приймає до уваги вказані докази.

Суд звертає увагу на те, що спірним рішенням про відмову у зарахуванні періодів стажу від 06.10.2020 року, відповідач відповідно до вимог Закону № 1058 та Порядку № 22-1 встановив позивачу строк до 15.12.2020 року для надання додаткових доказів. Позивач у поясненнях, які отримані судом 05.01.2021 року вказував на те, що направив до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України довідку від 15.12.2020 року, видачу Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зоря», довідку № 125 від 15.12.2020 року, видачу Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зоря», відомості про кількість вироблених трудоднів ОСОБА_1 у колгоспному виробництві у 1992 році, 1993 році, 1994 році, 1995 році.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про зарахування до загального стажу періодів роботи у колгоспі імені «Червоної Армії» з 10.08.1992 року по 29.06.1994 року є передчасними, оскільки відповідач не прийняв рішення щодо врахування або не врахування вказаного періоду до стажу позивача після отримання додаткових доказів.

Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зарахувати до загального стажу період з 14.12.1995 року по 16.01.1997 року роботи в Колективному сільськогосподарському підприємстві «Дружба народів» за трудовою книжкою УКР № 1828601 запис № 1 та № 2, суд зазначає, що згідно розрахунку стажу встановлено зарахування до загального стажу позивача період роботи у Колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» з 14.12.1995 року по 16.01.1997 року (а.с. 38, 102).

Отже, вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до загального стажу періоди роботи в Колективному сільськогосподарському підприємстві «Дружба народів» з 14.12.1995 року по 16.01.1997 року задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги позивача скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у зарахуванні періодів стажу № 0580-09-8/17353 від 06.10.2020 року, суд зазначає, що вказане рішення прийняте відповідачем передчасно, оскільки на момент винесення рішення управлінням не були встановлені усі обставини та дослідження не в повному обсязі документи, у зв`язку з чим рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо зарахування до загального стажу спірних періодів, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням періодів з 14.12.1995 року по 16.01.1997 року в Колективному сільськогосподарському підприємстві “Дружба народів” за трудовою книжкою УКР № НОМЕР_1 , запис № 1 та запис № 2; проходження одномісячних курсів 10.08.1987 року за період роботи з 20.07.1987 року по 11.09.1988 року в Шахті ім. О.О. Скочинського Виробничого об`єднання по видобутку вугілля Міністерства вугільної промисловості УРСР в Донецькій області “Донецьквугілля” за трудовою книжкою НОМЕР_2 запис № 4; з 01.09.1984 року по 18.06.1985 року та з 15.09.1988 року по 29.07.1992 року навчання в Азово-Черноморському інституті механізації сільського господарства за трудовою книжкою НОМЕР_3 , запис № 3, запис № 4, запис № 7 та запис № 8 та за дипломом НОМЕР_4 ; з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року військової служби в Армії на підставі Військового квитка НОМЕР_5 від 25 червня 1985 року; з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року роботу у колгоспі ім. “Червоної Армії” за трудовою книжкою НОМЕР_2 , запис № 10, запис № 11 та посвідчення від 21 січня 1993 року, з 16 вересня 2020 року, а саме з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем зараховано до загального стажу позивача період роботи з 14.12.1995 року по 16.01.1997 року в Колективному сільськогосподарському підприємстві “Дружба народів”, період навчання з 01.09.1984 року по 17.06.1985 року та з 15.09.1988 року по 29.074.1992 року в Азово-Черноморському інституті механізації сільського господарства, період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року.

Згідно протоколу від 03.12.2020 року встановлено, що позивачу проведено перерахунок пенсії з 16.06.2020 року (а.с. 94).

Отже позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії та виплату пенсії з урахуванням періодів з 14.12.1995 року по 16.01.1997 року в Колективному сільськогосподарському підприємстві “Дружба народів”, період навчання з 01.09.1984 року по 17.06.1985 року та з 15.09.1988 року по 29.074.1992 року в Азово-Черноморському інституті механізації сільського господарства, період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 25.06.1985 року по 04.06.1987 року задоволенню не підлягають.

Також, задоволенню не підлягають вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії та виплату пенсії з урахуванням періодів з 01.08.1992 року по 29.06.1994 року у колгоспі імені «Червоної Армії», оскільки на момент винесення спірного рішення були відсутні підстави для зарахування вказаного періоду до загального стажу позивача.

При цьому суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до загального стажу позивача період проходження одномісячних курсів у період з 10.08.1987 року по 09.09.1987 року, з огляду на це вказаний період відповідач зобов`язаний зарахувати до загального стажу позивача та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 16.09.2020 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині визнання протиправним та скасування рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у зарахуванні періодів стажу № 0580-09-8/17353 від 06.10.2020 року, зобов`язання Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити з 16.09.2020 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахування до загального стажу періоду проходження одномісячних курсів з 10.08.1987 року по 09.09.1987 року, та провести виплату пенсії із врахуванням раніше виплачених сум.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частино 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 202,16 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, про скасування рішення в частині не зарахування періодів № 0580-09-8/17353 від 06.10.2020 року, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у зарахуванні періодів стажу № 0580-09-8/17353 від 06.10.2020 року.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити з 16.09.2020 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахування до загального стажу періоду проходження одномісячних курсів з 10.08.1987 року по 09.09.1987 року, та провести виплату пенсії із врахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_14 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, адреса: вул. Зелінського, 27а. м. Маріуполь, Донецька область, 87548) судовий збір в розмірі 202 (двісті дві) гривень 16 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 11 січня 2021 року без участі сторін.

Повний текст рішення складено та підписано 16 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська