Рішення № 94286256, 11.01.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 січня 2021 року Справа № 903/723/19

за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств, м. Луцьк

до відповідача: Луцької міської ради, м. Луцьк

про визнання недійсним та скасування рішення

Cуддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: Бурда Д.П. - адвокат (довіреність від 19.09.2019 №308/1); Гринчук І.С. - адвокат (довіреність від 28.03.2019 №98/1);

від відповідача: Іщик В.А. - головний спеціаліст, юрист відділу судового представництва юридичного департаменту Луцької міської ради (довіреність від 25.04.2019 №1.1-8/2333/2019)

встановив: Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду з позовом від 13.09.2019 до Луцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 05.09.2019 №62/2 "Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2, 2125 га)".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Луцької міськради від 05.09.2019 № 62/2 про припинення договору оренди земельної ділянки площею 2,2125 га по вул. Глушець, 1 у м. Луцьку, укладеного між сторонами, не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача як орендаря спірної земельної ділянки та власника нерухомого майна, яке розташоване на цій земельній ділянці, оскільки строк дії зазначеного договору на час прийняття рішення ради не закінчився, а у відповідача були відсутні правові підстави для припинення в односторонньому порядку цього договору.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.11.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26.08.2020 касаційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 01.11.2019 у справі № 903/723/19 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно висновків Верховного суду вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій належним чином не встановили характер спірних правовідносин, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та не дослідили зібрані у справі докази, зокрема, помилково пославшись на умови додаткової угоди від 01.11.2017 № 3 про внесення змін до договору оренди землі від 18.02.2009, укладеною між сторонами у справі, стосовно строку дії договору (1 рік з дати закінчення договору оренди землі (до 27.08.2018), взагалі не дослідили та не надали жодної правової оцінки умовам договору оренди землі від 18.02.2009 у редакції додаткової угоди № 4, яка визнана укладеною за рішенням суду у справі № 903/616/18 та за умовами якої договір викладено у новій редакції, у тому числі щодо строку дії договору, прав та обов`язків сторін, а відтак не встановили строк дії договору оренди з урахуванням внесених змін, отже, дійшли передчасного висновку про закінчення строку дії договору на час прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та наявність підстав для припинення договору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №903/723/19 розподілена судді Кравчук А.М.

Ухвалою суду від 01.10.2020 справу за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до Луцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 05.09.2019 №62/2 "Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2, 2125 га)" прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 4 листопада 2020 року на 10:00 год. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов з врахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 26.08.2020, і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу з врахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.08.2020.

У судовому засіданні 04.11.2020 оголошено перерву до 18.11.2020 для надання можливості подачі відзиву. Встановлено строк для подання відзиву - до 11.11.2020, для подачі відповіді на відзив - до 13.11.2020. Для заперечень на відповідь на відзив до 17.11.2020.

Відповідач у відзиві № 1.1-815067/2020 від 06.11.2020 позов заперечив мотивуючи таким. 18.02.2009 між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Волинській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 17.07.2009 за №04090770039. Між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств 16.10.2009 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстрована 27.10.2009 за №040907700539, за умовами якої внесено зміни до п.8 договору оренди та викладено його у такій редакції: «Договір укладено до 31.12.2014. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію». 20.08.2015 між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, зареєстрована 27.08.2015 за №10947530, відповідно до якої поновлено договір оренди землі строком на 2 (два) роки, з викладенням його у новій редакції. Відповідно до п. 7 договору договір укладено на 2 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію». 01.11.2017 між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств укладено додаткову угоду №3 про поновлення договору оренди землі, зареєстрована 10.11.2017, відповідно до якої поновлено договір оренди землі від 2009 року строком на 1 (один) рік з дати закінчення договору оренди землі (до 27.08.2018), з викладенням його у новій редакції. Згідно п. 7 договору, договір укладено на 1 рік з дати закінчення договору оренди землі (до 27.08.2018).

Додатковою угодою №3 від 01.11.2017 про поновлення договору оренди землі сторони поновили Договір оренди землі від 16.10.2009 строком на 1 (один) рік з дати закінчення договору оренди землі (до 27.08.2018). Додаткова угода №3 була зареєстрована 10.11.2017, а строк дії Договору було продовжено до 27.08.2018, а не до 10.11.2018. Це ще раз підтверджує, що доводи позивача, про те, що договір був продовжений з моменту державної реєстрації додаткової угоди №4 є безпідставними. Акцентує, що предметом спору в даній справі є рішення органу місцевого самоврядування, а не поновлення договору оренди землі. Повідомляє, що належної правової оцінки діям державного реєстратора щодо внесення виправлення до запису про інше речове право, відповідно до якого строк дії речового права « 1 рік до 11.06.2020» змінено на « 1 рік до 27.08.2019» надано в судових рішеннях від 04.11.2019 та 18.02.2020 по справі №140/2667/19, які набрали законної сили та приймалися в рамках адміністративного судочинства. Рішення державного реєстратора Адамчука Р.Є. не було скасоване, а факт його законності встановлений у судових рішеннях від 04.11.2019 та по справі №140/2667/19.

Щодо переважного права позивача на укладення договору оренди земельної ділянки, повідомляє, що Луцька міська рада не мала наміру на укладення договору оренди земельної ділянки комунальної власності на вул. Глушець, 1, м. Луцьк, кадастровим номером 0710100000:11:050:0006 площею 2,2125 га для обслуговування ринку «Центральний» з жодною фізичною чи юридичною особою.

Крім того, рішенням Луцької міської ради від 02.07.2020 №85/1 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності на вул. Глушець, 1» спірну земельну ділянку поділено на 4, зокрема земельну ділянку №4 площею 1,4640 га для обслуговування ринку «Центральний».

Так як строк дії договору оренди землі закінчився 27.08.2019, позивачем лист-повідомлення від 07.05.2020 3168/1 про поновлення договору оренди землі подано з порушенням вимог ст. 33 ЗУ “ Про оренду землі”, а тому він не тягне юридичних наслідків, визначених вказаною нормою ЗУ “ Про оренду землі”, адже на момент розгляду цієї справи у суді першої інстанції такого листа не було, а на момент розгляду у суді апеляційної інстанції іншої дати закінчення дії договору оренди, окрім як 27.08.2019, не було встановлено жодним судовим рішенням.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Луцької міської ради строк дії Договору був вказаний до 27.08.2019. Таким чином рішення Луцької міської ради не встановлює ніяких прав та обов`язків для позивача, оскільки дане рішення лише констатує факт закінчення договору та прийняте у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки по вул. Глушець,1 у м. Луцьку, на який його було укладено. Тому вважає дане рішення законним, прийнятим у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України (т.4, а.с. 172-180).

Позивач у відповіді на відзив №443/1 від 11.11.2020 зазначив, що зареєструвавши 12.06.2019 речове право оренди землі розраховував на можливість користування земельною ділянкою до 11.06.2020.

У зв`язку з внесенням змін до Державного реєстру щодо строку дії договору оренди він апріорі не мав можливості протягом 6 днів з 21 по 27 серпня 2019 року скористатись переважним правом на поновлення договору на новий строк.

Спілка 08.05.2020 (тобто не пізніше як за місяць до 11.06.2020, а не до 27.08.2019) направила на адресу Луцької міської ради лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди та комплектом необхідних документів, однак відповіді не отримала.

Рішення Луцької міської ради від 02.07.2020 №85/1 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності на вул. Глушець, 1» є предметом спору у справі №903/503/20.

Спірне рішення впливає на права спілки, оскільки в Державному реєстрі речових прав зазначено, що право оренди земельної ділянки припинено 05.09.2019 саме на його підставі, а не закінчення строку дії договору оренди землі (т.4, а.с. 181-187).

Відповідач у запереченнях на відзив №1.1-8/5233/2020 від 18.11.2020 зазначає, що рішення державного реєстратора Адамчука Р.Є. не є предметом розгляду у цій справі. Рішення державного реєстратора Адамчука Р.Є. не було скасоване, а факт його законності встановлений у судових рішеннях від 04.11.2019 по справі №140/2667/19. Позивачем 08.05.2020 подано заяву з додатками через представника в рамках адміністративної послуги, яка зареєстрована за номером 33411. 04.06.2020 представником позивача Гринчуком І. отримано відповідь Луцької міської ради в рамках вищевказаної адміністративної послуги та повернуто пакет документів, що додавався до заяви. Це підтверджується описом видачі документів та листом від 04.06.2020 №6.4-7/1199/2020. У листі від 04.06.2020 №6.4-7/1199/2020 вказано, що оскільки Луцька міська рада не має наміру передавати позивачу земельну ділянку в оренду, а тому повторно повідомляє про заперечення у поновленні договору оренди землі. Від позивача 15.06.2020 надійшла заява до Департаменту “ЦНАП” Луцької міської ради про надання земельної ділянки на умовах оренди по вул. Глушець, 1 у м. Луцьку площею 2,2125 га. За результатами розгляду заяви прийнято рішення Луцької міської ради №86/8 від 10.07.2020 “Про відмову Волинській облспоживспілці у наданні на умовах оренди земельної ділянки для обслуговування ринку “Центральний” на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)”. Луцька міська рада не мала наміру на укладення договору оренди земельної ділянки комунальної власності на вул. Глушець, 1, м.Луцьк, кадастровим номером 0710100000:11:050:0006 площею 2,2125 га для обслуговування ринку “Центральний” з жодною фізичною чи юридичною особою. Враховуючи вищевикладене, вважає, що прав позивача на реалізацію переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки не було порушено, оскільки неодноразово Луцька міська рада висловлювала свою позицію щодо не поновлення договору оренди земельної ділянки. Посилання позивача на той факт, що оскаржуваним рішенням Луцької міської ради порушуються його права, оскільки з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №180290973 зазначено, що право оренди земельної ділянки припинено 05.09.2019 на підставі саме такого рішення є надуманим, оскільки не відповідає дійсності. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Луцької міської ради строк дії Договору був вказаний до 27.08.2019. Договір оренди земельної ділянки було припинено не на підставі рішення Луцької міської ради, а у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, що фактично і констатує оскаржуване рішення Луцької міської ради. Тобто саме закінчення строку дії договору в даному випадку є визначальним фактом, який свідчить про припинення договірних відносин, а не оскаржуване рішення Луцької міської ради. Таким чином рішення Луцької міської ради не встановлює ніяких прав та обов`язків для позивача, оскільки дане рішення лише констатує факт закінчення договору, та прийняте у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки по вул. Глушець, 1 у м. Луцьку, на який його було укладено (т.4, а.с. 192-197).

Судом протокольною ухвалою від 18.11.2020 з врахуванням думки сторін продовжено строк для подання заперечень на 1 день по 18.11.2020 та долучено заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.11.2019 повідомлено учасників справи про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті 11 січня 2021 року на 10:30 год.

Представники позивача у судовому засіданні 11.01.2021 позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.01.2021 позов заперечив з підстав, викладених у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2009 між Луцькою міською радою (орендодавець) та Волинською обласною спілкою споживчих товариств (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться: м. Луцьк, вул. Глушець, 1, кадастровий номер: 110500006 (т. 1, а.с. 18-22).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 22125 м2. На земельній ділянці знаходяться павільйони з торгівлі молочними виробами, м`ясопродуктами, овочами, що належать на праві власності орендарю, а також інші об`єкти інфраструктури, через частину земельної ділянки проходить водопровід, газопровід та електромережі (п.2.3 договору).

Відповідно до п.8 договір укладено до 31.12.2009. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (п.42 договору). Договір припиняє свою дію у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п.36 договору).

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками печаток та зареєстрований у Волинській регіональній філії ДП “Центр ДЗК” 17.07.2009 за №040907700397 (т.1, а.с. 22).

17.07.2009 Луцька міська рада передала, а Волинська обласна спілка споживчих товариств прийняла земельну ділянку, яка є власністю Луцької міської ради та знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул.Глушець, Г, кадастровий номер: 110500006, площею 2,2125 га для обслуговування ринку “Центральний”, про що складено акт прийому-передачі земельної ділянки (т.1, а.с. 24).

16.10.2009 між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої внесено зміни до п.8 договору та викладено його у такій редакції: Договір укладено до 31.12.2014. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію”. Додаткова угода зареєстрована у Волинській регіональній філії ДП “Центр ДЗК” 27.10.2009 за №040907700539 (т. 1, а.с. 25).

20.08.2015 між Міською радою та Облспоживспілкою укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, відповідно до п. 1 якої продовжено дію договору оренди землі строком на два роки, з викладенням його у новій редакції.

Відповідно до п.7 договір укладено на 2 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Згідно п.40 додаткової угоди цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Додаткову угоду підписано уповноваженими представниками, скріплено відтисками печаток сторін та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.08.2015, номер запису 10947530 про інше речове право (т.1, а.с. 26-31,62).

01.11.2017 між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств укладено додаткову угоду №3, відповідно до п. 1 якої поновлено договір оренди землі від 2009 року строком на один рік з дати закінчення договору оренди землі (до 27.08.2018), з викладенням його у новій редакції.

Відповідно до п.7 договір укладено на 1 рік з дати закінчення договору оренди землі (до 27.08.2018). Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (до листа-повідомлення про поновлення договору орендар додає проект додаткової угоди). Датою надходження листа-повідомлення про намір поновити договір є дата його реєстрації в електронному журналі вхідної кореспонденції орендодавцем. Згідно з п.35 додаткової угоди договір набуває чинності після його підписання сторонами. Реєстрація змін до іншого речового права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулась 10.11.2017 (т.1, а.с. 32-36, 62-63).

29.08.2018 рішенням Луцької міської ради №46/3 “Про відмову Волинській облспоживспілці у поновленні договору оренди землі для обслуговування ринку “Центральний” на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125га)” відмовлено Волинській облспоживспілці у поновленні договору оренди землі та визнано припиненим даний договір у зв`язку із закінченням строку.

14.11.2018 рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/616/18 визнано поновленим договір оренди землі від 18.02.2009, укладений Луцькою міською радою і Волинською обласною спілкою споживчих товариств та зареєстрований у Державному реєстрі земель 17.07.2009 за №040907700397, строком на 10 років. Визнано укладеною додаткову угоду №4 про поновлення договору оренди землі. Викладено редакцію додаткової угоди №4, зокрема, п.37, відповідно до якого договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Додаткова угода №4 є невід`ємною частиною договору та набуває чинності після її підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, визнано недійсним та скасовано рішення Луцької міської ради №46/3 від 29.08.2018 “Про відмову Волинській облспоживспілці у поновленні договору оренди землі для обслуговування ринку “Центральний” на вул.Глушець, 1 площею 2,2125 га”.(т.1, а.с. 41-49).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2018 змінено в частині строку дії договору оренди землі від 18.02.2009, визнано поновленим договір оренди строком на 1 рік; абзац 1 пункту 1 та пункт 7 додаткової угоди №4 про поновлення договору оренди землі викладено в такій редакції: « 1. Поновити договір оренди землі строком на 1 (один) рік, з викладенням його у новій редакції (надалі-Договір)», « 7. Договір укладено на 1 (один) рік. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію» (т.1, а.с. 50- 56).

Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №903/616/18 касаційне провадження закрито.

Відповідно до Інформації із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що згідно запису про інше речове право №31974776, дата та час державної реєстрації 12.06.2019 14:22:52, державним реєстратором Адамчуком Р.Є. на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019р., рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2018 зареєстроване право оренди земельної ділянки строком дії 1 рік до 11.06.2020.

Разом з тим 21.08.2019 о 14:23:23 до запису про інше речове право №31974776 внесено виправлення щодо строку дії на 1 рік до 27.08.2019 (т.1, а.с. 60-61).

05.09.2019 рішенням Луцької міської ради №62/2 “Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку “Центральний” на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)” вирішено: договір оренди землі, укладений Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств, зареєстрований за №040907700397 у Державному реєстрі земель, поновлений додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованою у Державному реєстрі земель від за №040907700539, додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 20.08.2015(право оренди земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.08.2015, номер запису про інше речове право: 1947530), додатковою угодою №3 про поновлення договору оренди землі від 01.11.2017 (реєстрація змін до іншого речового права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.11.2017) та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 справа №903/616/18 (реєстрація змін до іншого речового права на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.06.2019) вважати припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено; доручити юридичному департаменту Луцької міської ради (Юрченко Н.М.) подати документи на проведення державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку кадастровим номером 0710100000:11:050:0006 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру (Козлюк О.Є.).

В обґрунтування рішення Луцька міська рада посилалась на положення ст.ст. 31, 33-34 Закону України “Про оренду землі”, ст.26 “Про місцеве самоврядування в Україні”, п.п. 16,22,25,29 договору оренди землі, відсутність в Луцькій міській раді листа-повідомлення Волинської обласної спілки споживчих товариств щодо поновлення Договору оренди землі, лист-заперечення Луцької міської ради в поновленні договору оренди землі (т.1, а.с. 57-58).

Звертаючись з позовом, Волинська обласна спілка споживчих товариств вважає зазначене рішення Луцької міської ради недійсним і таким, що підлягає скасуванню, так як на думку позивача, строк оренди землі не закінчився і триває до 11.06.2020, оскільки в даному випадку державна реєстрація права оренди відбулась 12.06.2019, а право облспоживспілки на користування спірною земельною ділянкою строком на 1 рік (визначений постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі №903/616/18) починається з моменту державної реєстрації, тобто з 12.06.2019 та закінчується 11.06.2020.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.11.2019 враховуючи, що рішення Луцької міської ради №62/2 від 05.09.2019 "Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)", яким було вирішено, зокрема, припинити Волинській облспоживспілці договір оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га), у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки прийнято без порушення вимог чинного законодавства в цій частині (строк дії договору оренди землі встановлено до 27.08.2019) у задоволенні позову відмовлено (т.2, а.с. 90-97).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 апеляційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Волинської області від 01.11.2019 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно висновків Верховного суду у постанові від 26.08.2020 обмежившись посиланням у судових рішеннях на те, що дії державного реєстратора з внесення виправлення до запису про інше речове право, відповідно до якого строк дії речового права « 1 рік до 11.06.2020» змінено на « 1 рік до 27.08.2019», не було визнано протиправними у встановленому порядку, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки таким діям державного реєстратора, а також обставинам того, чи не було порушено права Волинської облспоживспілки як орендаря спірної земельної ділянки, у тому числі його переважне право на поновлення цього договору оренди на новий строк, що передбачено як умовами договору так і положеннями чинного законодавства, та можливості реалізації орендарем такого права з огляду на порядок повідомлення орендарем орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, внесення державним реєстратором відповідних виправлень до запису про інше речове право 21.08.2019 та відсутності у матеріалах справи будь-яких повідомлень на адресу позивача про такі зміни.

З огляду на матеріали справи, зокрема на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 12.06.2019 індексний номер 170272409, Волинською облспоживспілкою на підставі судових рішень у справі № 903/616/18 право оренди земельної ділянки площею 2,2125 га кадастровий номер 0710100000:11:050:0006 для обслуговування ринку “Центральний” зареєстровано 12.06.2019, строк дії 1 рік до 11.06.2020 (т. 1 а.с. 40).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, суд зазначає таке.

Предметом даного спору є законність рішень органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі (постанови Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 5 вересня 2019 року Луцька міська рада прийняла рішення №62/2 "Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)" згідно з пунктами 1-3 котрого вирішила: договір оренди землі, укладений між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 17.07.2009 за № 040907700397, поновлений додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованою у Державному реєстрі земель від 27.10.2009 за № 040907700539, додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 20.08.2015 (право оренди земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.08.2015, номер запису про інше речове право: 1947530), додатковою угодою №3 про поновлення договору оренди землі від 01.11.2017 (реєстрація змін до іншого речового права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.11.2017) та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 справа №903/616/18 (реєстрація змін до іншого речового права на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.06.2019) вважати припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено; доручити юридичному департаменту Луцької міської ради (Юрченко Н.М.) подати документи на проведення державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку кадастровим номером 0710100000:11:050:0006 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру (Козлюк О.Є.).

В обґрунтування рішення Луцька міська рада посилалась на положення ст.ст. 31, 33-34 ЗУ "Про оренду землі", ст. 26 "Про місцеве самоврядування в Україні", п.п. 16, 22, 25, 29 договору оренди землі, зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 17.07.2009 за № 040907700397, поновленого додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованою у Державному реєстрі земель від 27.10.2009 за № 040907700539, додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 20.08.2015 (право оренди земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.08.2015, номер запису про інше речове право: 10947530), додатковою угодою №3 про поновлення договору оренди землі від 01.11.2017 (реєстрація змін до іншого речового права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.11.2017) та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 справа № 903/616/18 (реєстрація змін до іншого речового права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.06.2019), витяг із протоколу №102 засідання постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру від 27.08.2019, відсутність в Луцькій міській раді листа-повідомлення Волинської обласної спілки споживчих товариств щодо поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 17.07.2009 за № 040907700397, лист-заперечення Луцької міської ради в поновленні договору оренди землі (т.1, а.с. 57-58).

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування базового рівня, статус та повноваження яких визначаються Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Так, згідно з п.34 ч.1 ст.26 вказаного Закону питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.

Суб`єктами права власності на землю, згідно зі ст.80 Земельного кодексу (надалі в тексті - ЗК України), є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади,-на землі державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності відбувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У державній власності, згідно зі ст.84 ЗК України, перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності.

В силу приписів ч.1 ст.122 ЗК України - сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Аналогічно врегульовано повноваження рад щодо передачі земельної ділянки в оренду ч.2 ст.4 Закону України “Про оренду землі”.

Набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності та передача в оренду таких земельних ділянок здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Рішення Луцької міської ради Волинська обласна спілка споживчих товариств вважає недійсним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки строк оренди землі, на думку позивача, не закінчився та тривав до 11.06.2020, оскільки в даному випадку державна реєстрація права оренди була здійснена 12.06.2019, а право Волинської обласної спілки споживчих товариств на користування спірною земельною ділянкою строком на 1 рік (визначений постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі №903/616/18) починається з моменту державної реєстрації, тобто з 12.06.2019 року закінчується 11.06.2020.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування”, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради офіційно розтлумачив положення частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті25, частини 14 статті 46, частин 1,10 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування): зі змісту частини 2 статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Верховний суд у постанові від 26.08.2020 зауважив, що судами не досліджено чи не було порушено права Волинської облспоживспілки як орендаря спірної земельної ділянки, у тому числі його переважне право на поновлення цього договору оренди на новий строк, що передбачено як умовами договору так і положеннями чинного законодавства, та можливості реалізації орендарем такого права з огляду на порядок повідомлення орендарем орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про оренду землі" право оренди - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 вказаного Закону).

При цьому, за змістом ст.6 Закону та ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі додаткових угод та рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019, постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі №903/616/18 відносини оренди землі між Спілкою та Міською радою продовжилися (т.1, а.с. 25, 26-31, 32- 36, 41-49, 50-56).

Відповідно до ст.ст. 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальний порядок укладення господарських договорів встановлено статтею 181 ГК України. При цьому, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепту стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” визначено, що договір оренди землі- це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди, що встановлено ст.15 Закону України “Про оренду землі”.

Відповідно до ст. 16 Закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування-орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч.1 ст.19 Закону).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону та п.29 Додаткової угоди від 01.11.2017 про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 17.07.2009 за №040907700397, договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

В оспорюваному рішенні висловлена лише позиція міської ради про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку, встановленого за згодою сторін, а не про дострокове припинення оренди. Рішення не впливає на чинність договору, підстави, порядок та внесення змін у договір, продовження строку чи припинення дії договору. Договір може бути припинено лише з підстав, які визначаються самим договором та чинним законодавством України.

Прийняття рішення міською радою в односторонньому порядку не може бути такою підставою.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди земельної ділянки припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 статті 34 Закону передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Частиною 4 статті 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною 5 статті 6 Закону України “Про оренду землі” право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За приписами ст. ст. 125,126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Частина 2 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 4 названого Закону встановлено, що державній реєстрації прав підлягає і таке речове право, похідне від права власності, як право оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначалось судами при первісному розгляді справи сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

При цьому, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права оренди земельної ділянки, а засвідчення державою вже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, при цьому, факт реєстрації права оренди земельної ділянки є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права оренди, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права оренди, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Реєстрація договору та змін до нього є похідною від укладення та зміни умов договору. Пролонгація договору здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, а не проведення реєстраційних дій. Отже, реєстрація є похідною дією від виникнення права оренди земельної ділянки, а відсутність реєстрації при поновленні договору оренди не припиняє набуття такого права в цілому.

Така ж правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №390/612/16-ц, від 20.02.2019 у справі №917/410/18.

05.09.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення органу місцевого самоврядування №62/2 від 05.09.2019 внесено запис про припинення іншого речового права (т.1, а.с. 61).

Відповідно до пункту 812 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації речового права подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації, зокрема, права власності визначений у частині першій статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Повноваження державного реєстратора щодо перевірки поданих для проведення державної реєстрації документів обмежені встановленням відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами.

Державний реєстратор не може вважатися таким, що порушує права третіх осіб, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і вносить запис про таку реєстрацію на підставі чинного та не скасованого рішення відповідного суб`єкта, який здійснює публічно-владні управлінські функції. В такому випадку, для державної реєстрації скасування відповідного права до державного реєстратора подається судове рішення про визнання недійсним договору, рішення або іншого документа, що був підставою для її реєстрації. Підстави для відмови у внесенні записів до Державного реєстру були відсутні.

Договір оренди земельної ділянки припиняє свою дію відповідно до умов самого договору та Закону України “Про оренду землі” у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а не на підставі оскаржуваного рішення, тому рішення Луцької міської ради не впливає на права, свободи чи інтереси позивача та не породжує для нього обов`язків.

Законодавством передбачено виникнення права на оренду земельної ділянки після укладення договору і його державної реєстрації, а не припинення такого права, яке можливе лише з підстав, передбачених договором або законом. Внесення запису до Державного реєстру речових прав на підставі спірного рішення також не може бути підставою для припинення договору оренди.

Згідно висновків ВП Верховного Суду, наведених у постанові від 15.01.2020 у справі №322/1178/17, саме право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, згідно статті 33 Закону України “Про оренду землі” по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист- повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Верховний Суд у постанові від 26.08.2020 зазначає, що обмежившись посиланнями у судових рішеннях на те, що дії державного реєстратора з внесення виправлення до запису про інше речове право, відповідно до якого строк дії речового права « 1 рік до 11.06.2020» змінено на « 1 рік до 27.08.2019», не було визнано протиправними у встановленому порядку, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки таким діям державного реєстратора, а також обставинам того, чи не було порушено права Волинської облспоживспілки як орендаря спірної земельної ділянки, у тому числі його переважне право на поновлення цього договору оренди на новий строк, що передбачено як умовами договору так і положеннями чинного законодавства, та можливості реалізації орендарем такого права з огляду на порядок повідомлення орендарем орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Зміни були внесені 21.08.2019 про припинення дії договору через 6 днів 27.08.2019.

Позивач продовжував користуватись спірною земельною ділянкою. Докази звернення з пропозицією укладення додаткової угоди у місячний строк після 27.08.2019 до міської ради в матеріалах справи відсутні.

Проте, вважаючи, що строк дії договору закінчується 11.06.2020, позивач надіслав міській раді лист про поновлення договору оренди землі №168/1 від 07.05.2020 з проектом додаткової угоди №5, зазначивши строк дії договору 10 років (т. 3, а.с. 199-206). 08.05.2020 подав заяву до міської ради про поновлення договору на 10 років (т.4, а.с. 36). Міська рада у листі № 6.4-7/1199/2020 від 04.06.2020 повідомила про заперечення у поновленні договору оренди землі (т. 4 а.с. 194).

У листі від 05.06.2020 №1.1-13/2510/2020 повторно повідомила позивача про закінчення строку договору. Враховуючи, що облспоживспілка є власником нерухомого майна, частково розміщеного на земельній ділянці, яка підлягає поділу, надіслала для погодження акти приймання-передачі межових знаків на зберігання (т.4, а.с. 38-41).

Враховуючи, що рішення Луцької міської ради №62/2 від 05.09.2019 “Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку “Центральний” на вул.Глушець, 1 (площею 2,2125 га)” прийняте в межах компетенції, не впливає на права та обов`язки сторін, позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно ч.ч. 1-4 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).(ст.377 ЦК України).

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (п.1 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України).

Оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування не порушено право позивача на оформлення речового права на земельну ділянку під об`єктами нерухомого майна, що належать йому на праві власності, оскільки останній не позбавлений можливості звернутися до Міської ради, зокрема, із заявою про укладення нового договору чи викуп необхідної земельної ділянки.

Господарський суд враховує практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23.11.2000 в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес. Суд при винесенні рішення керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії" від 09.11.2004 у справі "РІауменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі позивачем не зазначено й не обґрунтовано.

Щодо права позивача на земельну ділянку під об`єктами нерухомого майна суд зазначає, що скориставшись правом власника земельної ділянки міська рада 02.07.2020 прийняла рішення №85/1 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності на вул. Глушець, 1», відповідно до якого для обслуговування ринку «Центральний» виділено земельну ділянку №4 площею 1,4640 га.

На час розгляду справи рішення міської ради є чинним (справа №903/503/20).

Проте позивач листом від 15.06.2020 звертався до міської ради про виділення земельної ділянки площею 2,2125 га, яка зазначена об`єктом оренди у договорі оренди землі від 18.02.2009.

За результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення Луцької міської ради №86/8 від 10.07.2020 «Про відмову Волинській облспоживспілці у наданні на умовах оренди земельної ділянки для обслуговування ринку «Центральний» на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)».

Згідно з поясненнями представників сторін у судовому засіданні 11.01.2021 з клопотанням про надання земельної ділянки для обслуговування об`єктів нерухомості згідно з рішенням міської ради №85/1 від 02.07.2020 відповідач не звертався.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно рішення КСУ від 30.01.2003 №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Оскільки позивач не довів перевищення повноважень міської ради при прийнятті рішення, відновлення його прав скасуванням рішення позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст.129 ГПК України судовий збір та інші судові витрати в разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись cm. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

21.01.2021

Суддя А. М. Кравчук