Рішення № 94286233, 11.01.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2021 р. Cправа № 910/11447/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Української спілки автомобільного транспорту та логістики (вул. Предславинська, 28, м. Київ, 03150)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінєвротранс" (вул. Юрія Клена, 5, к. 104, м. Вінниця, 21034)

про стягнення 13798,21 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.08.2020 Українська спілка автомобільного транспорту та логістики звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою № 034/1 від 31.07.2020 з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінєвротранс" про стягнення суми грошового боргу за невиконання фінансових зобов`язань у розмірі 12 950,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 383,21 грн, 3% річних у розмірі 465,00 грн, а всього 13 798,21 грн. У п. 3 прохальної частини позовної заяви позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом винесення ухвали про накладення арешту на розрахунковий рахунок, грошові кошти та заборонити відчуження транспортних засобів та іншого майна відповідача.

В якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на надання відповідачу протягом 2018-2019 років послуг із оформлення митних гарантійних декларацій Республіки Білорусь та Литовської Республіки, за які останній проводив розрахунки безготівковим шляхом на підставі виставлених позивачем рахунків. Проте, починаючи з серпня 2019 року, відповідач, посилаючись на фінансові труднощі, припинив проведення розрахунків в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 12 950,00 грн. В підтвердження наведених обставин позивачем надано копії декларації-зобов`язання уповноваженого субпідрядника, рахунків-фактур та одноособово підписаних актів виконання робіт (надання послуг).

06.08.2020 Господарським судом міста Києва постановлено ухвалу про направлення позовної заяви № 034/1 від 31.07.2020 Української спілки автомобільного транспорту та логістики за територіальною підсудністю до Господарського суду Вінницької області.

25.08.2020, із супровідним листом № 910/11447/20/5392/2020 від 18.08.2020, до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 034/1 від 31.07.2020 Української спілки автомобільного транспорту та логістики.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 позовну заяву № 034/1 від 31.07.2020 розподілено судді Матвійчуку В.В..

Ухвалою суду від 28.08.2020, позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали, але не пізніше закінчення дії карантину. Вимогу позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом винесення ухвали про накладення арешту на розрахунковий рахунок, грошові кошти та заборонити відчуження транспортних засобів та іншого майна відповідача, суд відхилив, як таку, що заявлена без дотримання положень ст.ст. 138, 139 Господарського процесуального кодексу України.

Супровідним листом № 044/1 від 08.09.2020, що надійшов до суду 11.09.2020, позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.09.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/11447/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.10.2020.

При розгляді справи 13.10.2020 представником позивача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 13.10.2020, без виходу до нарадчої кімнати, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 13.10.2020 про залишення без розгляду клопотання представника позивача про долучення доказів у відповідності до ч. 2 ст. 118 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до 12.11.2020.

12.11.2020 до канцелярії суду подано клопотання № б/н від 12.11.2020 за підписом представника позивача Липовського В.В. про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи з метою підготовки та подання додаткових доказів.

За наслідками судового засідання 12.11.2020 судом задоволено клопотання представника позивача, продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 10.12.2020.

26.11.2020 на адресу суду надійшла заява позивача № б/н від 23.11.2020 про збільшення суми позовних вимог у справі, відповідно до якої позивачем збільшено суму позовних вимог у розмірі видатків на відрядження представника позивача до суду в розмірі 6993,80 грн, яка ухвалою суду від 10.12.2020 залишена без розгляду.

26.11.2020 до суду надійшло клопотання № б/н від 23.11.2020 позивача про залучення доказів у справі, за результатами розгляду якою, суд, в судовому засіданні 10.12.2020, постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання від 10.12.2020, про залишення без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 11.01.2021, про що 10.12.2020 постановлено відповідну ухвалу.

11.01.2021 до суду надійшло клопотання № б/н від 04.01.2020 позивач, в якому останній зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить провести судове засідання без участі представника Української спілки автомобільного транспорту та логістики у зв`язку із встановленням карантину на всій території України.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Пояснень причин неявки суду не надав. Про розгляд справи останній повідомлений ухвалою суду від 10.12.2020, яка направлена на електронну адресу останнього.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Ухвала суду від 10.12.2020 направлена відповідачу 15.12.2020, та виходячи з приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, отримана ним 15.12.2020, про що свідчить відмітка відповідальної особи на ухвалі.

Крім того суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховий Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 12.03.2019 за №923/1432/15.

При розгляді справи судом враховано наступне.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з огляду на викладене, слід вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, однак своїм процесуальним правом на участь в судових засіданнях не скористався, а відтак, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представника учасників суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 11.01.2021 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається, що на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінєвротранс» (надалі - відповідач) на протязі 2018-2019 років Українською спілкою автомобільного транспорту та логістики (надалі – позивач) були надані послуги із оформлення митних гарантійних декларації Республіки Білорусь та Литовської Республіки.

За доводами позивача, відповідач у 2018 році та частині 2019 року сплачував позивачу безготівковим шляхом виставлені відповідні рахунки за надані послуги. Втім, починаючи з серпня 2019 року, посилаючись на фінансові труднощі, відповідач став затягувати із своєчасною оплатою, зробивши останні платежі лише у лютому 2019 року. Станом на 31.07.2020 відповідачем залишились не сплачена у повному обсязі наступні рахунки-фактури:

1. р/ф №1402 від 18.12.2018, (сплачено частково), сума заборгованості – 200,00 грн.;

2. р/ф № 0190 від 22.03.2019, сума заборгованості - 700,00 грн.

3. р/ф № 0191 від 22.03.2019, сума заборгованості - 1700,00 грн.

4. р/ф № 0243 від 09.04.2019, сума заборгованості - 1400,00 грн.

5. р/ф № 0262 від 18.04.2019, сума заборгованості - 1700,00 грн.

6. р/ф № 0306 від 07.05.2019, сума заборгованості - 1800,00 грн.

7. р/ф № 0307 від 07.05.2019, сума заборгованості - 1400,00 грн.

8. р/ф № 0323 від 14.05.2019, сума заборгованості - 1700,00 грн.

9. р/ф № 0433 від 14.06.2019, сума заборгованості - 800,00 грн.

10. р/ф № 0434 від 14.06.2019, сума заборгованості - 700,00 грн.

11. р/ф № 0453 від 21.06.2019, сума заборгованості - 850,00 грн.

У зв`язку із несплатою відповідачем виставлених позивачем рахунків, у вересні 2019 року відповідачу була направлена Досудова вимога від 18.09.2019р. №023/1, яка отримана останнім 10.10.2019, проте залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на п. 3 Декларації-зобов`язання уповноваженого субпідрядника, позивач заявляє до стягнення 12 950,00 грн заборгованості за надані послуги.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивача, поряд із обов`язком довести факт порушення свого суб`єктивного права відповідачем, також покладено обов`язок довести підставу позову, а саме обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

В обґрунтування підстав заявленого позову позивачем надано Декларацію – зобов`язання уповноваженого субпідрядника, підписану відповідачем 08.08.2018, яка визначає зобов`язання та відповідальність Уповноваженого субпідрядника (відповідач) перед Українським союзом автомобільного транспорту та логістики (Клієнт) та ПП «СЖС Україна» (Виконавець послуг), уклавши між собою Клієнтський договір TransitNet tm №GIS_LS/5-2017-Lвід 14.06.2017, а також перед компанією «Societe Generale de Surveillance S.A.» та її афілійованими компаніями (далі – Принципалом і Гарантом) в країнах загального транзиту (ЕС, ЕАСТ, Туреччини, Македонії, Сербії), і у інших країнах, де надаються послуги TransitNet tm.

Підписанням даної Декларації – зобов`язання уповноваженого субпідрядника (п.3) Уповноважений субпідрядник несе відповідальність солідарно з Клієнтом за будь-які збитки чи зобов`язання, які несе Клієнт перед Виконавцем послуг, Принципалом, Гарантом чи Митницею внаслідок дії чи бездіяльності, вчиненої Уповноваженим субпідрядником чи його допоміжним підрозділом при виконанні субпідрядних послуг.

На підтвердження надання послуг відповідачу з оформлення митних гарантійних декларацій позивач надає наступні акти виконання робіт (наданні послуг) та рахунки-фактури:

Акт виконання робіт (наданні послуг) № 1402 від 18.12.2018 та рахунок-фактура № 1402 від 18.12.2018 на суму 1800,00 грн;

Акт виконання робіт (наданні послуг) № 0190 від 22.03.2019 та рахунок-фактура № 0190 від 22.03.2019 на суму 700,00 грн;

Акт виконання робіт (наданні послуг) № 0191 від 22.03.2019 та рахунок-фактура № 0191 від 22.03.2019 на суму 1700,00 грн;

Акт виконання робіт (наданні послуг) № 0243 від 09.04.2019 та рахунок-фактура № 0243 від 09.04.2019 на суму 1400,00 грн;

Акт виконання робіт (наданні послуг) № 0262 від 18.04.2019 та рахунок-фактура № 0262 від 18.04.2019 на суму 1700,00 грн;

Акт виконання робіт (наданні послуг) № 0306 від 07.05.2019 та рахунок-фактура № 0306 від 07.05.2019 на суму 1800,00 грн;

Акт виконання робіт (наданні послуг) № 0307 від 07.05.2019 та рахунок-фактура № 0307 від 07.05.2019 на суму 1400,00 грн;

Акт виконання робіт (наданні послуг) № 0323 від 14.05.2019 та рахунок-фактура № 0323 від 14.05.2019 на суму 1700,00 грн;

Акт виконання робіт (наданні послуг) № 0433 від 14.06.2019 та рахунок-фактура № 0433 від 14.06.2019 на суму 800,00 грн;

Акт виконання робіт (наданні послуг) № 0434 від 14.06.2019 та рахунок-фактура № 0434 від 14.06.2019 на суму 700,00 грн;

Акт виконання робіт (наданні послуг) № 0453 від 21.06.2019 та рахунок-фактура № 0453 від 21.06.2019 на суму 850,00 грн.

Між тим суд зауважує, що зазначені Акти виконання робіт (надання послуг) підписані позивачем, підпису відповідача останні не містять. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази направлення, та відповідно отримання відповідачем означених актів. Не містять матеріали справи і доказів направлення відповідачу рахунків-фактури.

При цьому, відсутність підписаного сторонами акту виконання робіт (надання послуг) або хоча б доказів направлення на адресу відповідача такого акту не дозволяє суду ані встановити факт надання позивачем відповідних послуг відповідачу, ані дослідити обсяг послуг з оформлення митних гарантійних декларацій та, як наслідок, перевірити заявлену позивачем загальну вартість зазначених ним послуг.

Враховується судом і той факт, що ні у позовній заяві, ні у доданих до неї документах позивачем не наведено вартісного розрахунку з надання послуг з оформлення митних гарантійних декларацій задля встановлення відповідності визначеної останнім вартості послуг за кожним актом.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом обставини та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості наданих позивачем послуг, а отже, з підстав, наведених у позові, і про відмову в їх задоволенні.

Поряд з цим, враховуючи, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними від позовних вимог про стягнення основного боргу, у задоволенні позовних вимог в цій частині також відмовлено господарським судом.

Вирішуючи питання судових витрат, суд, виходячи з положень ст. 129 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору покладає на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Українській спілці автомобільного транспорту та логістики задоволенні позову.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Українську спілку автомобільного транспорту та логістики.

3. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21 січня 2021 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Предславинська, 28, м. Київ, 03150)

3 - відповідачу (вул. Юрія Клена, 5, к. 104, м. Вінниця, 21034)