Ухвала суду № 94284040, 06.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 січня 2021 року Справа № 160/1517/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, перевіривши матеріали заяви представника ОСОБА_1 - Акермана Олега Матвійовича про визнання протиправною бездіяльності в порядку у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 160/1517/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2021 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - Акерман Олег Матвійович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправною бездіяльності в порядку у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року по справі № 160/1517/19.

На виконання розпорядження в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду Черниш В.І. від 04.01.2021 № 1 д проведено повторний перерозподіл справи у зв`язку із перебуванням судді Голобутовського Р.З. у відпустці, за результатами якого заяву передано на розгляд судді І.В. Юхно, про що складений протокол від 04.01.2021.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Зі змісту заяви вбачається, що заявник не погоджується та оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо виконання рішення суду у справі №160/1517/19.

Крім того позивач в заяві зазначає, що звертається до суду в порядку ст. 383 КАС України.

Заяву, зазначену у частині першій 383 КАС України, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів на наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1, 2 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Як вже зазначено вище порядок звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, передбачений статтею 383 КАС України. Дана стаття встановлює відповідні обов`язкові реквізити, які має містити така заява.

Зокрема, законодавець передбачив, що заява про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.

Аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби чи приватного виконавця.

Вищенаведені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 21 березня 2019 року у справі "805/1458/17-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 24.04.2020 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Дніпро) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у справі № 160/1517/19, у зв`язку з тим, що вимоги виконавчого документа виконання у повному обсязі, згідно листа ГУПФУ у Дніпропетровській області від 21.02.2020 №04-00-0801-5/2845.

Тобто фактично виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 18 вересня 2019 року № 160/1517/19 в органах державної виконавчої служби закрито.

Крім того суд зауважує, що до даної заяви позивачем не додано доказів сплати судового збору.

У свою чергу, як визначено в ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про судовий збір", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

При цьому, подана позивачем в порядку статті 383 КАС України вищезазначена заява до передбаченого частиною 2 статті 3 Закону «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.

Суд зазначає, що п.п. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановна сплата судового збору за подання заяв, пов`язаних із виконанням судових рішень, у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання заяви в порядку виконання судового рішення.

Станом на 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2207,00 грн., що визначено Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

З системного аналізу викладених положень, вбачається, що на позивача покладено обов`язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України "Про судовий збір".

Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача закріплених у статті 5 Закону "Про судовий збір" пільг останній не надав.

Втім, позивачем, в порушення вимог пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України документа про сплату судового збору не надано, підстав для звільнення його від сплати судового збору не зазначено.

Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України відображені також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18 та у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі №0240/2226/18-а.

Таким чином суд приходить до висновку про невідповідності заяви вимогам статті 383 КАС України.

За правилами частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вимогам, визначеним у частинах 2-4 цієї статті, вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Враховуючи викладене суд вважає, що заява подана без додержання вимог ст. 383 КАС України у зв`язку з чим підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України суддя,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - Акермана Олега Матвійовича про визнання протиправною бездіяльності в порядку у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 160/1517/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути представнику заявника.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно