Ухвала суду № 94272606, 19.01.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

19.01.2021 248/3764/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Левченка А.М.,

при секретарі судового засідання Черкасової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля питання ініційоване за ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2020 року щодо відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі №248/3764/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку було розглянуто Харцизьким міським судом Донецької області 15.05.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2020 року було ініційоване питання про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі Харцизького міського суду Донецької області №248/3764/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку було розглянуто 15.05.2014 року.

У вказаній ухвалі встановлено, що до Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернувся заявник ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. У заяві посилались на те, що 08.10.2019 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір № 25 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за договором іпотечного кредиту № 20 ДІК від 09.07.2008 року, укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Суддя Корнєєва В.В. у своїй ухвалі від 07.12.2020 року прийшла до висновку, що цивільна справа №248/3764/13-ц за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є втраченою.

Тому Добропільським міськрайонним судом Донецької області було ініційоване питання про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі Харцизького міського суду Донецької області №248/3764/13-ц за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст.490 ЦПК України, заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Як вбачається із змісту матеріалів справи, рішення у справі за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив Харцизький міський суд Донецької області.

Згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Харцизькому міському суду Донецької області, здійснюється Добропільським міськрайонним судом Донецької області.

За таких обставин суд вважає, що ініційоване судом питання про відновлення втраченого судового провадження підлягає розгляду Добропільським міськрайонним судом Донецької області.

В судове засідання сторони не з`явились, належним чином повідомлялись про день, місце та час розгляду справи в суді.

19.01.2021 року судом, від представника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», було отримано документи, які були у наявності у товариства для вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності сторін на підставі доказів, які є в матеріалах справи.

Суд, перевіривши надані заявником матеріали справи, вважає, що зібраних матеріалів достатньо для відновлення втраченого судового провадження в частині судового рішення.

Відповідно до ст.488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Частино 1 статті 493 ЦПК України встановлено, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явилася жодна із сторін по справі, суд не може достеменно встановити, які саме документи та докази були в матеріалах судової справи № 248/3764/13-ц за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. А тому надіслані представником ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» документи також не можуть бути підтверджені, що знаходились в оригіналі цивільної справи № 248/3764/13-ц.

Разом із тим, шляхом повного доступу до інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень», судом було отримано копію рішення Харцизького міського суду Донецької області від 15.05.2014р. по справі №248/3764/13-ц, відповідно до якої позовні ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р. в сумі 658 911,77грн. (шістсот п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот одинадцять гривень 77 копійки), яка складається із заборгованості по кредиту - 215 333,46грн., заборгованості по відсоткам – 276 575,56грн., пені - 167 002,75грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441,00грн.

Таким чином, суд може достеменно стверджувати про те, що по справі №248/3764/13-ц за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, дійсно було ухвалено рішення суду 15.05.2014 року Харцизьким міським судом Донецької області.

Відповідно до положень ч.ч.1-2 ст.3 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначає Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року № 1007).

Згідно з абз.4 п.3 Порядку, електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Пунктами 12-13 Порядку передбачено, що суди надсилають адміністраторові Реєстру копії всіх судових рішень виключно в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, що передує видачі копії судового рішення. Електронні копії судових рішень надсилаються відповідальною особою апарату суду не пізніше дня, що настає після ухвалення (постановлення) судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе відновити зміст рішення Харцизького міського суду Донецької області від 15 травня 2014 року по справі №248/3764/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, використавши електронну копію вищезазначеного судового рішення, яка підписана електронним цифровим підписом судді та внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень, шляхом повного доступу до інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень». Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Харцизького міського суду Донецької області від 15.05.2014 року було зареєстровано в ЄДРСР 19.05.2014 року та оприлюднено 21.05.2014 року, датою набрання законної сили встановлено 27.05.2014 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ініційоване питання Добропільським міськрайонним судом Донецької області, щодо відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі Харцизького міського суду Донецької області №248/3764/13-ц за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягає задоволенню в частині відновлення зазначеного судового рішення.

Керуючись ст.ст.223, 247, 488, 489, 493 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Ініційоване питання Добропільським міськрайонним судом Донецької області, щодо відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі №248/3764/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку було розглянуто Харцизьким міським судом Донецької області 15.05.2014 року – задовольнити частково.

Відновити втрачене судове провадження в частині змісту рішення Харцизького міського суду Донецької області від 15.05.2014 року №248/3764/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вважати встановленим зміст відновленого рішення Харцизького міського суду Донецької області від 15 травня 2014 року №248/3764/13-ц (повний текст) в наступній редакції:

«248/3764/13-ц

2/248/699/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Харцизький міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді - Мурашової Н.А.

при секретарі – Омельяненко Є.Є.

за участю представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – адвоката Малахова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харцизьку Донецької області

цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2013р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , мотивуючи позов тим, що відповідно до укладеного договору про іпотечний кредит №20ДІК від 09.07.2008р. ОСОБА_1 отримав в ПАТ „Енергобанк” кредит у розмірі 340000,00грн., та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у строк та на умовах, визначених договором. В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 9.07.2008р. між Банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були укладені договори поруки відповідно №20 ДІК/1 від 09.07.2008р. та №20 ДІК/2 від 09.07.2008р.., в силу яких поручителі зобов`язалися у повному обсязі солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання боржником ОСОБА_1 усіх його зобов`язань за договором про іпотечний кредит та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Але позичальник ОСОБА_1 своє зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 24.04.2013р. утворилась заборгованість в загальній сумі 703902,43грн., яка складається із заборгованості за кредитом -317333,32грн., заборгованості за відсотками -306420,03грн., пеня – 80149,08грн.

Просив стягнути вказану суму заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 15.08.2013р. позов було задоволено повністю.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2013р. рішення Харцизького міського суду від 15.08.2013р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014р. рішення Харцизького міського суду від 15.08.2013р. та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2013р. в частині позовних вимог ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 скасовані і справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 збільшила, мотивуючи їх тим, що заборгованість по кредитному договору була визначена станом на 28.04.2013р. на момент звернення до суду з позовом, але в подальшому Банк продовжував нараховувати відсотки за фактичне користування кредитом та пеню за порушення взятих на себе зобов`язань за договором і станом на 29.04.2014р. сума заборгованості становить 864 982,94грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 317 333,52грн, заборгованості за відсотками – 377 189,69грн., пеня – 170 459,72грн. В даному випадку закінчення строку дії договору не є підставою для припинення нарахування відсотків та пені. Крім того, в лютому 2013р. боржник ОСОБА_1 звернувся до Банку із заявою про зупинення виконавчого провадження по стягненню заборгованості по кредиту, оскільки він мав намір з квітня 2013р. сплачувати кредит. Але ніяких дій по виплаті боргу ОСОБА_1 так і не вчинив. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в сумі 864 982,94грн. та в рахунок повернення судового збору 3 441,00грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 з липня 2008 року припинив виконання кредитного договору внаслідок фарс-мажорних обставин – різкої неочікуваної зміни політики держави, направленої на зміну курсу іноземних валют, що призвело к подорожчанню отриманого кредиту у два рази, фінансової та економічної кризи, наслідком якої стало зменшення доходів відповідача більш ніж в три рази, до рівня, що унеможливлював його спроможність фізично виконувати фінансові зобов`язання з укладеного кредитного договору перед позивачем. Саме з цього часу позивачу стало відомо про порушення його прав і у нього виникло право на розірвання договору та вимагання повернення суми кредиту. Однак позивач не скористався своїм правом і у встановлений законом строк до суду з відповідним позовом не звернувся. Даний позов поданий тільки 13.05.2013р., тобто після спливу 3-річного строку позовної давності без заяви про поновлення цього строку. Також вказав, що заява ОСОБА_1 від 11.02.2013р. не містить ніяких посилань на те, що він визнає суму боргу, тому вона не може прийматися на підтвердження факту переривання строку позовної давності. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, розглядаючи справу в межах, визначених ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014р. , вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Суд встановив, що 09.07.2008р. між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №20 ДІК, згідно якого Банк надав, а відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 340 000,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18% річних з кінцевим строком погашення не пізніше 09.07.2013р. (п. 1.1, 1.2. договору).

Згідно п.1.2 вказаного договору кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно п.2.4 цього ж договору позичальник зобов`язується щомісячно до 5 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору, здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі не менше 5 666,67грн. та сплачувати відсотки, нараховані Кредитором на залишок заборгованості за кредитом, відповідно до графіку погашення кредиту шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно п.2.5 договору про іпотечний кредит нарахування відсотків здійснюється, починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку до дати повного погашення кредиту, на фактичний залишок заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і у році. Періодом сплати або платіжним періодом вважається період, у якому позичальник повинен сплатити черговий платіж згідно з графіком погашення і дорівнює одному місяцю.

Згідно п.5.2.4 договору про іпотечний кредит Кредитор має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов`язань за договором, в т.ч., але не виключно, у випадку, зокрема, прострочення сплати чергового платежу за кредитом та відсотками за користування кредитом понад 2 місяців.

Згідно п.5.3.1, 5.3.2, 5.3.3 цього договору позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання а цим договором; повернути кредит, своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором сплатити штрафні санкції та інші платежі у строки та на умовах, визначених цим договором; на вимогу кредитора достроково повернути кредит та сплатити інші передбачені договором платежі.

Згідно п.6.2 договору за порушення взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту та сплати відсотків Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Договором від 09.07.2008р. були внесені зміни до Договору про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р., згідно яких сторони домовились, що відсотки за користування кредитом сплачуються в розмірі 25% річних.

Договором від 01.09.2008р. були внесені Договору про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р., згідно яких сторони домовились, що відсотки за користування кредитом сплачуються в розмірі 22% річних з дня рефінансування кредиту в Державній Іпотечній Установі.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р. між позивачем, як Кредитором, відповідачем ОСОБА_1 , як Боржником, та ОСОБА_3 , як Поручителем, був укладений договір поруки №20 ДІК/1 від 09.07.2008р., згідно якого Поручитель ОСОБА_3 зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником ОСОБА_1 усіх його зобов`язань за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р. та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору про іпотечний кредит, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р. між позивачем, як Кредитором, відповідачем ОСОБА_1 , як Боржником, та ОСОБА_4 , як Поручителем, був укладений договір поруки №20 ДІК/2 від 09.07.2008р., згідно якого Поручитель ОСОБА_4 зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником ОСОБА_1 усіх його зобов`язань за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р. та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору про іпотечний кредит, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Грошові кошти в сумі 340 000,00грн. були отримані відповідачем 09.07.2008р., що підтверджується меморіальним ордером № 1006 від 09.07.2008р.

Крім того, в судовому засіданні сторони не оспорювали, що вказаний договір про іпотечний кредит дійсно між ними було укладено, відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у вказаній сумі і прийняв на себе зобов`язання по їх поверненню та сплаті відсотків за користування кредитом.

В судовому засіданні представник відповідача також не оспорював того факту, що відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, що потягло утворення заборгованості. Розмір заборгованості як станом на 24.04.2013р., так і після уточнення позовних вимог станом на 29.04.2014р. представник відповідача також не оспорював.

У зв`язку з цим ці обставини відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Згідно з наданим суду позивачем розрахунком заборгованості станом на 29.04.2014р. ( по 28.04.2014р. включно) заборгованість за кредитним договором № 20 ДІК від 09.07.2008р. становить 864 982,94грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 317 333,52грн, заборгованості за відсотками – 377 189,69грн., пеня – 170 459,72грн.

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що в рахунок повернення кредиту відповідачем ОСОБА_1 були сплачені 06.08.2008р., 08.09.2008р., 14.10.2008р. , 25.12.2008р. по 5666,67грн. кожного разу, усього 22 666,68грн., в рахунок сплати відсотків за користування кредитом - 06.08.2008р. – 6270,49грн., 08.09.2008р. – 7083,34грн., 14.10.2008р. – 6746,59грн., 04.12.2008р. – 6635,83грн., 25.12.2008р. – 238,48грн., 31.03.2009р. – 131,61грн., 19.06.2009р. – 2000,00грн., 08.09.2009р. – 357,91грн., 13.11.2009р. – 1000,00грн. 15.04.2010р. – 2000,00грн., усього 32 464,25грн.

Згідно ст..526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Згідно ч.1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Згідно ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови укладеного між ним та позивачем 09.07.2008р. договору про іпотечний кредит № 20 ДІК, оскільки неналежним чином виконував свій обов`язок щодо сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів та відсотків за користування кредитом, зокрема, починаючи з першого місяця регулярно порушував встановлений п. 2.4 договору про іпотечний кредит строк сплати як кредитних коштів, так і відсотків, з січня 2009р. припинив сплату коштів в рахунок повернення кредиту, а з травня 2010р – відсотків за користування кредитом, що в свою чергу потягло виникнення заборгованості за кредитним договором. До теперішнього часу добровільно повернути кредит відповідач відмовляється, тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Але вирішуючи справу, суд виходить з того, що заперечуючи проти позову представник відповідача наполягає на застосуванні строку позовної давності, у зв`язку з чим просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд частково приймає до уваги доводи представника відповідача і вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, виходячи з наступного.

Згідно ст.257 та ч.3 ст.267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту шляхом сплати щомісячних платежів з повернення кредиту, відсотків та комісії.

Отже, виходячи з умов Договору та змісту зазначених правових норм, у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісії, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов`язання вправі був стягувати несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

В такому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року і є обов`язковою для застосування судами в силу ст. 360-7 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що позивач звернувся до суду з цим позовом 13.05.2013р., і договором про іпотечний кредит № 20 ДІК від 09.07.2008р., укладеним між сторонами, не передбачається збільшення строку позовної давності, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками в межах 3-річного строку позовної давності, тобто за період з 13.05.2010р. по 28.04.2014р. включно.

Визначаючи суму, що підлягає стягненню за цей період, суд бере до уваги, що в цей період відповідач не вніс жодного передбаченого платежу, а згідно графіку погашення кредиту зобов`язаний був щомісячно вносити в рахунок погашення кредиту платіж в сумі 5666,67грн. Заборгованість за кредитом за період з 13.05.2010р. по 09.07.2013р. ( кінцевий строк погашення) станом на 28.04.2014р. включно становить 215 333, 46грн. (5666,67грн х 38міс.).

Згідно розрахунку заборгованості за період з 13.05.2010р. по 28.04.2014р. включно розмір відсотків за користування кредитом становить: з 13.05.2010р. по 31.05.2010р. – 3634,12грн (5164,27грн :27дн. х 19дн), з 01.06.2010р. по 28.04.2014р. включно 272 941,44грн., усього 276 575,56грн.

Крім того, згідно п.6.2 договору про іпотечний кредит № 20 ДІК від 09.07.2008р. передбачена відповідальність позичальника за порушення взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту та сплати відсотків у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Вирішуючи питання про стягнення пені, суд виходить з того, що підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання, яке визначається ст.610 ЦК України.

В даному провадженні судом достовірно встановлений факт порушення кредитного зобов`язання з боку відповідача ОСОБА_1 , тому позивач правомірно здійснював нарахування пені, передбаченої п.6.2. кредитного договору. Однак, вирішуючи питання про стягнення пені, суд також вважає необхідним застосувати до цих вимог строк позовної давності.

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення і до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Ст.266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

З урахуванням викладеного, при вирішенні питання про розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, судом повинно бути взято до уваги розрахунок пені за один рік.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року по справі №6-116цс13, яка відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач звернувся до суду з цим позовом 13.05.2013р. і просить стягнути заборгованість по кредиту, в т.ч. пеню, станом на 28.04.2014р. включно, суд вважає необхідним стягнути пеню в межах 1-річного строку позовної давності, тобто за період з 13.05.2012р. по 28.04.2014р.

Згідно наданого суду розрахунку заборгованості по кредиту за період з 13.05.2012р. по 28.04.2014р. включно розмір пені на прострочене тіло кредита становить: з 13.05.2012р. по 05.06.2012р. – 2340,98грн (2828,69грн :29дн. х 24дн), з 06.06.2012р. по 28.04.2014р. включно 79 372, 77грн., усього 81 713,75грн.; розмір пені на прострочені відсотки становить: з 13.05.2012р. по 05.06.2012р. – 2349,21грн (2838,63грн :29дн. х 24дн), з 06.06.2012р. по 28.04.2014р. включно 82 939,79грн., усього 85 289,00грн. Загальна сума пені за цей період, що підлягає стягненню з відповідача, становить 167 002,75грн.

Загальна сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 658 911,77грн.., яка складається із заборгованості по кредиту - 215 333, 46грн., заборгованості по відсоткам – 276 575,56грн., пені – 167 002,75грн.

З вимогами про стягнення суми заборгованості за кредитом та відсотками за період з 09.07.2008р. по 12.05.2010р., а також пені за період з 25.04.2012р. по 12.05.2012р. позивач звернувся поза межами встановлених законом строків позовної давності, клопотання про поновлення цього строку з посиланням на наявність поважних причин до суду не подавав і суд підстав для поновлення цього строку не вбачає, тому в задоволенні позову в цій частині відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України суд вважає необхідним відмовити.

Доводи представника відповідача про повну відмову в задоволенні позову суд не приймає до уваги, оскільки, як вказувалось вище, кредитним договором передбачалось щомісячне погашення кредиту, відсотків, пені, тому позовна давність повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу окремо за кожним з таких платежів, тобто з вимогами про стягнення щомісячних платежів, починаючи з травня 2010р., і пені, починаючи з травня 2012р., позивач звернувся до суду в межах 3-річного строку позовної давності і підстав для відмови в задоволенні позовних вимог за цей період немає..

Також суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що Банк не мав права нараховувати відсотки та пеню після закінчення строку дії договору, тобто після 09.07.2013р., оскільки з аналізу змісту ст. 631,1048, 1050 ЦК України вбачається, що закінчення строку дії договору не звільняє позикодавця від відповідальності за порушення свого зобов`язання по поверненню кредиту та відсотки нараховуються до дня повернення позики. В даному випадку судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 до теперішнього часу кредит не повернув, свої зобов`язання порушив, тому нарахування Банком процентів та пені після закінчення строку дії кредитного договору є правомірним.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Згідно ст.. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 3441,00грн.

Керуючись ст..257, 258, 261, 266, 267, 526, 530, 549, 610, 611, 631, 1050, 1054 ЦК України, ст.3, 4, 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ур. с.Гірне м.Харцизька Донецької обл., ІПН НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (м.Київ,вул.Воздвиженська,56, р/р№ НОМЕР_3 у ПАТ «Енергобанк», ЄДРПОУ 19357762, МФО 300272) заборгованість за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р. в сумі 658 911,77грн. (шістсот п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот одинадцять гривень 77 копійки), яка складається із заборгованості по кредиту - 215 333,46грн., заборгованості по відсоткам – 276 575,56грн., пені - 167 002,75грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ур. с.Гірне м.Харцизька Донецької обл.., ІПН НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (м.Київ,вул.Воздвиженська,56, р/р№ НОМЕР_3 у ПАТ «Енергобанк», ЄДРПОУ 19357762, МФО 300272) в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору 3441,00грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: »

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.М. Левченко

19.01.2021