Рішення № 94272602, 18.01.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

18.01.2021 227/3230/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Любчик В.М.,

за участю

секретаря судового засідання Сафронової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 29 жовтня 2012 року позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ ДТЕК «Добропіллявугілля», працював на посаді електрослюсаря підземного. 07 грудня 2019 року під час виконання трудових обов`язків з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого останній отримав закриту черепну мозкову травму, струс головного мозку, закритий перелом стернального кінця лівої ключиці без зміщення, забиту рану носу зліва. Згідно висновку МСЕК від 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та 50% стійкої втрати професійної працездатності у зв`язку з вищевказаним нещасним випадком. 03 квітня 2020 року позивача було звільнено з ТОВ ДТЕК «Добропіллявугілля» на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, за станом здоров`я. Внаслідок отриманої травми позивачу були заподіяні фізичний біль, фізичні та душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Через постійні проблеми зі здоров`ям позивач позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, вимушений відмовлятись та обмежувати себе в багатьох речах. ОСОБА_1 багаторазово лікувався амбулаторно та стаціонарно, за медичними висновками МСЕК йому противопоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах. В результаті вищевказаного нещасного випадку позивач залишився без роботи, а його сім`я перебуває в скрутному матеріальному становищі. Усе вищевикладене призвело до негативних наслідків морального характеру. Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 80 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Трун О.В. у судове засідання не з`явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та у відсутність позивача.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З наданих через канцелярію письмових пояснень вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» не погоджується з доводами ОСОБА_1 , які викладені в позовній заяві, оскільки позивачем при зверненні із позовною заявою до суду, не надано належного обґрунтування позовних вимог, розрахунку визначеної моральної шкоди, а також вичерпного переліку доказів на підтвердження наявності відповідача, та обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги. Враховуючи викладене, просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 2, 5 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у зв`язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Добропіллявугілля».

Відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі наказу №65 від 03.04.2020 року був звільнений з ТОВ «Добропіллявугілля» за станом здоров`я згідно п.2 ст.40 КЗпП України (а.с. 4-5).

Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П від 19 грудня 2019 року з ОСОБА_1 07 грудня 2019 року на шахті «Добропільська» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» стався нещасний випадок. ОСОБА_1 отримав травму на виробництві, виконуючи наряд з іншими працівниками, а саме об 11 годині 50 хвилин при черговому циклі пересування конвеєра СП-251.15 (ПТК) останній помітив, що петля кабелю йде в зачеплення з бортиком конвеєра СП-251.15 (ПТК) і вирішив її виправити. У цей момент кришка пускової апаратури «Hansen» вперлася в дерев`яну стійку посилання кріплення 10 південного конвеєрного штреку уклону пл. m5 1 в гор. 450 м і видавила її. Стійка впала на електрослюсаря підземного ОСОБА_1 і вдарила його в область обличчя зліва. (а.с.6-11).

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №088171, позивачу встановлено 50% відсотків втрати професійної працездатності з 30.03.2020 року до 01.05.2021 року внаслідок трудового каліцтва, що сталося 07.12.2019 року (а.с.12).

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №416883 ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності з 30.03.2020 року строком до 01.05.2021 року та протипоказана важка фізична праця і роботи в підземних умовах (а.с.13).

Після травмування на виробництві ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в травматичному відділенні Добропільської ЛІЛ з 07.12.2019 року по 17.12.2019 року з діагнозом: зчмт, струс головного мозку, закритий перелом стернального кінця лівої ключиці, без зміщення відламків, забита рана крила носа зліва, садна лівої ключиці. Вказане вбачається з копії епікризу історії хвороби №6572 (а.с.14).

Також до матеріалів справи додано копію висновку для МСЕК № 730 від 02.03.2020 року, копію випісного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 1235 та копію висновку Головного нейрохірурга Департаменту охорони здоров`я Донецької облдержадміністрації ОСОБА_2 , які свідчать про отриману позивачем на виробництві травму та звернення останнього до лікарні з метою лікування, через отриману виробничу травму (а.с.12-17).

Надаючи правову оцінку правовідносинам у справі, суд виходить з наступного.

Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Статтею 158 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно ст. 1 Гірничого закону України, шахта – це гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом. Праця шахтарів супроводжується великим ризиком і характеризується низкою особливостей. Оскільки зсуви порід і обвали лишаються частим явищем, відбивання, відкачування, транспортування руди по штреках і штольнях, а також кріпильні роботи пов`язані з небезпекою для здоров`я. Основними виробничими шкідливостями, які характеризують умови праці шахтарів, є несприятливі метеорологічні умови, пил і токсичні гази, шум і вібрація, недостатнє освітлення.

Тобто, робота в шахті є роботою з небезпечними та шкідливими умовами праці, а саме це виробничі процеси та (або) види робіт, що супроводжуються об`єктивними факторами, які створюють загрозу для здоров`я та життя працівників.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя й здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях.

Таким чином, судом встановлено, що позивач отримав ушкодження здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків на шахті «Добропільська» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», а тому наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені статтями 153, 237-1 Кодексу законів про працю України, для відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача у своїх письмових поясненнях посилається на те, що при розслідуванні вищевказаного нещасного випадку комісія встановила коло осіб які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці, серед яких є ОСОБА_1 , вважають, відповідачем саме в даному випадку не було завдано шкоди позивачу, та взагалі відсутня вина відповідача у заподіянні останньому моральної шкоди.

Однак, ця обставина не може бути підставою для відмови в позові ОСОБА_1 до роботодавця, оскільки, як це випливає з аналізу норм частини 2 статті 153, статті 173, частини 1 статті 237-1 Кодексу законів про працю України, до числа умов виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди відносяться наявність моральних страждань працівника або втрати нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника вживати додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина роботодавця не є умовою настання такого виду юридичної відповідальності.

Крім того актом форми Н-1/П про розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався 07.12.2019 року на шахті «Добропільська» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 19.12.2019 року, встановлена вина не тільки ОСОБА_1 , а також і підприємства з технічних та організаційних причин.

Тому суд вважає, що у судовому засіданні встановлено, що травми та моральну шкоду позивачу заподіяно з вини відповідача внаслідок травмування під час виконання ним трудових обов`язків в небезпечних та шкідливих умовах праці.

Небезпечні умови праці і стали однією із причин нещасних випадків на виробництві з позивачем, який внаслідок отриманих травм отримав ушкодження здоров`я.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що отримання позивачем, під час виконання ним професійних обов`язків на підприємстві відповідача, ушкодження здоров`я, за наслідком якого виникла втрата професійної працездатності (50%), відбулось у зв`язку з незабезпеченням належних та безпечних умов праці з боку роботодавця, внаслідок чого позивачу було спричинено моральні страждання у вигляді фізичних та душевних страждань, тому така моральна шкода має відшкодовуватись за рахунок роботодавця, яким є відповідач по справі.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди є Акт розслідування нещасного випадку на виробництві форми Н-1/П від 19.19.2019 року та рішення МСЕК про встановлення позивачу втрати професійної працездатності та третьої групи інвалідності.

Крім того, суд визнаючи заподіяння позивачу моральної шкоди бере до уваги рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004, в якому зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я, тощо.

На основі аналізу приведених вище доказів, суд вважає, що вина відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров`я є доведеною, що є підставою для задоволення позову.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмірі 80000,00 грн, то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована та є завищеною.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров`я, ступінь втрати ним професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності строком до 01.05.2021 року, тобто не довічно, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, а також не надав підтвердження спричинення йому моральної шкоди внаслідок отримання травм на виробництві не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір у сумі 525,50 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 81, 89, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд, –

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (ЄДРПОУ 37014600) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Білозерське Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 02 листопада 1999 року Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 50000 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (ЄДРПОУ 37014600) на користь держави судовий збір в розмірі 525,50 грн (п`ятсот двадцять п`ять гривень 50 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 18 січня 2021 року.

Головуючий суддя В.М. Любчик

18.01.2021