Рішення № 94270211, 20.01.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/1224/21

Справа №760/14546/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Горупа В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва про звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив звільнити з під арешту спадкове майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно до якого входить житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав йому на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.1996 року.

Позивач з метою оформлення спадщини звернувся за консультацією до адвоката ОСОБА_3 , після чого було з`ясовано, що на спадкове майно, а саме будинок АДРЕСА_1 був накладений арешт на підставі листа старшого слідчого Прокуратури м. Києва №08/51-98 від 17.05.1999 року, у зв`язку з досудовим розслідуванням кримінальної справи №62-1659 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 143, 144, 94 КК України.

Після смерті ОСОБА_2 , бабуся позивача ОСОБА_7 звернулась до Прокуратури м. Києва щодо надання інформації про хід досудового розслідування у вищевказаній кримінальній справі.

У відповідь на вказане звернення було отримано лист згідно якого повідомлялось, що у провадженні слідчих прокуратури Шевченківського району м. Києва перебувала кримінальна справа №6201659, порушена за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. За результатами досудового розслідування 30.06.2000 року вказану кримінальну справу скеровано до Шевченківського районного суду м. Києва в порядку ст. 232 КПК України (в редакції 1960 року) для розгляду по суті.

Згідно відповідей Шевченківського районного суду м. Києва проведеним пошуком в автоматизованій системі документообігу суду за період з 01.01.2011 року по 24.01.2020 року включно будь-яких справ за участю ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено. Також, відносно ОСОБА_2 не було виявлено кримінальних справ та справ про адміністративне правопорушення за період з 1999 року по 2010 рік відповідно до реєстраційних покажчиків архіву суду.

Крім того, судом було повідомлено про те, що проведеною перевіркою архівних реєстраційних покажчиків з 2000 року по 2010 рік кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не виявлено. В автоматизованій системі документообігу Шевченківського районного суду м. Києва за період з 01.01.2011 року по 21.01.2020 року включно справ кримінального судочинства відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не обліковується.

Отже, наявність накладеного арешту на спадкове майно позбавляє права позивача прийняти спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13.07.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

22.09.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій вона проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що реєстрація права власності на будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно не проводилась, відповідні записи про зареєстровані права на будинок АДРЕСА_1 відсутні.

Отже, позивачем не доведено набуття у встановленому законом порядку ОСОБА_2 права власності на будинок, а отже, не доведено порушення майнових прав позивача.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження підстав накладення арешту на будинок та не доведено, що арешт на вказане майно накладено саме в межах кримінальної справи, не надано підтверджуючих процесуальних документів щодо стану розгляду кримінальної справи в суді та вирішення питання про скасування арешту на майно у порядку КПК.

На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.10.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

21.10.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що згідно з інформаційною довідкою КП КМР «КБТІ» у відповідь на запит №2714/02-14 від 26.04.2019 року відповідно до даних реєстрових книг Бюро, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Бурлаченко С.Б. приватним нотаріусом КМНО 10.04.1996 року №6628.

Позивач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 та накладений арешт на вказаний будинок позбавляє його права оформити спадщину.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.11.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивач відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги.

Згідно повідомлення Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори №1796/02-14 від 25.05.2020 року спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , є також його мати ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 прийняли спадщину та подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

При оформленні спадщини позивачу стало відомо, що на житловий будинок АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі листа №08/51-98, 17.05.1999 року Прокурор м. Києва.

Зазначене підтверджується повідомленням Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори №1688/02-14 від 19.05.2020 року в якому також зазначено, що видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 немає можливості, оскільки згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 26.10.2004 року 12:06:53 за №1411509 реєстратором Перша Київська державна нотаріальна контора накладено арешт нерухомого майна на зазначений вище будинок згідно листа 08/51-98, 17.05.1999, Прокурор м. Києва.

Позивач просив звільнити з під арешту спадкове майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач заперечуючи проти вимог позивача зазначив, що реєстрація права власності на будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно не проводилась, відповідні записи про зареєстровані права на будинок АДРЕСА_1 відсутні.

Отже, позивачем не доведено набуття у встановленому законом порядку ОСОБА_2 права власності на будинок, а отже, не доведено порушення майнових прав позивача.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями представника відповідача з огляду на наступне.

Згідно з Інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації» у відповідь на запит №2714/02-14 від 26.04.2019 року повідомляється, що відповідно до даних реєстрових Бюро житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бурлаченко С.Б. 10.04.1996 року №6628.

Крім цього, листом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори №1688/02-14 від 19.05.2020 року підтверджується те, що житловий будинок АДРЕСА_1 входить до складу спадкового майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, доводи представника відповідача про те, що позивачем не доведено набуття ОСОБА_2 права власності на вказаний житловий будинок є необґрунтованими.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 26.10.2004 року 12:06:53 за №1411509 реєстратором: Перша Київська державна нотаріальна контора накладено арешт нерухомого майна на будинок АДРЕСА_1 згідно листа 08/51-98, 17.05.1999, Прокурор м. Києва.

З листа №08/51-98 від 17.05.1999 року Прокуратури м. Києва вбачається, що старшим слідчим прокуратури м. Києва Дзюбою Ю.П. було накладено арешт від 17.05.1999 року на приватний будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з досудовим розслідуванням кримінальної справи №62-1659 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 143, 144, 94 КК України.

Відповідно до листа від 18.11.2019 року №17/3/19-19 Прокуратури м. Києва повідомлено про те, що у провадженні слідчих прокуратури Шевченківського району м. Києва перебувала кримінальна справа №62-1659, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

За результатами досудового слідства 30.06.2000 року вказану кримінальну справу скеровано до Шевченківського районного суду м. Києва у порядку ст. 232 КПК України (в редакції 1960 року) для розгляду по суті.

З відповіді №01-20/38/2020/к-301 від 27.01.2020 року Шевченківського районного суду м. Києва вбачається, що проведеним пошуком в автоматизованій системі документообігу суду за період з 01.01.2011 року по 24.01.2020 року включно будь-яких справ за участю ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 не виявлено. Також, за участю ОСОБА_2 не було виявлено кримінальних справ та справ про адміністративне правопорушення за період з 1999 року по 2010 рік відповідно до реєстраційних покажчиків архіву суду.

З відповіді від 21.01.2020 року №01-20/29/2020/К-301 Шевченківського районного суду м. Києва вбачається, що проведеною перевіркою архівних реєстраційних покажчиків з 2000 року по 2010 рік кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не виявлено. В автоматизованій системі документообігу Шевченківського районного суду м. Києва за період з 01.01.2011 по 21.01.2020 роки включно справ кримінального судочинства відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не обліковується.

Прокуратура м. Києва зазначає, що справа буда скерована до Шевченківського районного суду м. Києва, проте у відповідях Шевченківського районного суду м. Києва зазначено, що дана справа відсутня у провадженні та у архіві.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження підстав накладення арешту на будинок та не доведено, що арешт на вказане майно накладено саме в рамках кримінальної справи, оскільки вказане спростовується вище встановленими обставинами.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету,, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазначають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених конвенцією прав, відповідно до ст. 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принци відображено й конкретизовано в ч. 1 ст. 321 ЦК України згідно з якою право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована в ст. 391 ЦК України можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном.

Зокрема, відповідно до ст. 126 КПК 1960 року, чинного на час накладення Прокуратурою м. Києва арешту на майно - приватний будинок АДРЕСА_1 , зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба або судом під час розгляду справи.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Встановлено, що арешт на приватний будинок АДРЕСА_1 був накладений у зв`язку з досудовим розслідуванням кримінальної справи №62-1659 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 143, 144, 94 КК України.

Однак, згідно відповідей Шевченківського районного суду м. Києва справа в провадженні та архіві суду відсутня.

Прокуратура м. Києва заперечуючи проти позову також не надала відомостей про хід досудового розслідування, а тому суд вважає, що кримінальне провадження в межах якого було накладено арешт на спірний будинок завершено.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК 2012 року арешт майна застосований до дня набрання чинності цим кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення в порядку, що діяв до набрання чинності цим кодексом. Ця норма узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 5 КПК, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна, поширюються норми КПК 1960 року.

Проте, положеннями цього кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження в кримінальній справі або одночасно з винесенням постанови про її закриття (ч. 1 ст. 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (ч. 6 ст. 126 КПК).

Встановлено, що арешт знятий не був.

З урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК 1960 року, тривалого часу, що минув після накладення арешту, істотних організаційних та кадрових змін, що в подальшому відбулися в правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання в право власності позивача шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК 1960 року, очевидно, не буде ефективним способом захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, наявність арешту майна порушує права позивача, як спадкоємця та унеможливлює оформлення ним та іншими спадкоємцями своїх спадкових прав.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з бюджетних асигнувань Прокуратури м. Києва судовий збір в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 316, 317, 321 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва про звільнення майна з під арешту задовольнити.

Зняти арешт, що був накладений на будинок АДРЕСА_1 , який накладено на підставі листа, 08/51-98, 17.05.1999, Прокурора м. Києва, (тип обтяження - арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 1411509), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 26.10.2004 12:06:53 за №1411509 реєстратором: Перша Київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Прокуратури м. Києва (код ЄДРПОУ 02910019, 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя