Ухвала суду № 94267055, 20.01.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9433/18

Провадження 1-кп/524/50/21

УХВАЛА

20.01.2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області

у складі: головуючого судді Олейнікової Г.М.

при секретарі Денисенко Н.В.

за участю прокурора Магди В.Л.

захисника Лашко О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170090003475 від 23.09.2018 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2018 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170090003475 від 23.09.2018 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

09.12.2020 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відраховується до 07.02.2021 року включно.

У зв`язку з тим , що судовий розгляд справи відкладається на 11.02. 2021 року , так як по справі не допитані усі свідки, також обвинувачений ОСОБА_1 бажає надавати пояснення по справі після допиту усіх свідків , а у обвинуваченого ОСОБА_1 07.02.2021 року сплине строк тримання під вартою, тому суд вважає у даному судовому засіданні розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, прокурора, який вважає за доцільне обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити строк тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст.. 177 КПК України існують до теперішнього часу, а саме обвинувачений знаходячись на волі може переховуватись від суду, впливати на свідків,раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності , немає постійного місця проживання , офіційно не працює, не має постійного доходу, тому може вчинити інше кримінальне правопорушення , захисника Лашко О.О., яка просить суд застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, так як прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені, у обвинуваченого ОСОБА_1 є співмешканка з якою він разом проживає у її помешканні в м.Кременчуці, тобто в нього є постійне місце проживання, обвинуваченого ОСОБА_1 , який підтримує думку свого захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука спливає 07.02.2021 року.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Летельє до Франції» від 26 червня 1991р. зазначено, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Також Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Виходячи із правової позиції рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» - «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження строків тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

При вирішенні питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд виходить з принципу неавтоматичного продовження строку тримання під вартою. Судом враховується, що злочин, в якому висунуте обвинувачення ОСОБА_1 віднесений відповідно до ст.12 КК України до тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 2 ст.121 КК України санкцією від 7 до 10 років позбавлення волі , що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може з метою уникнення від покарання, переховуватись від суду, впливати на недопитаних свідків, також раніше він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності , на шлях виправлення не встав, не має міцних соціальних зв`язків та постійного місця проживання, не працевлаштований, немає постійного доходу існування , у зв`язку з чим може вчинити нові кримінальні правопорушення. Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за скоєний злочин , передбачений санкцією ч.2 ст.121 КК України, суд дійшов до висновку, щодо відсутності підстав для зміни чи скасування ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для запобігання вказаним ризикам, судом також враховується суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Таким чином, суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, а також враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 07.02.2021 року, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на шістдесят днів, а саме з 20.01.2021 року до 20.03.2021 року .

Згідно положень ст. 183 ч.4 п.1 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування .

Оскільки злочин у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_1 вчинений із застосування насильства, то суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372, ст. 395 ч. 2 п. 1-1 КПК України, суд , -

У х в а л и в :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 20.01.2021 року по 21.03.2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м.Кременчука.

Головуючий суддя : Г.М. Олейнікова