Рішення № 94262116, 19.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1191

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року м. Київ № 640/21085/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач) адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), у перерахунку пенсії на підставі довідок про заробітну плату за період з серпня 1992 року по грудень 1997 рік від 09 лютого 2008 року, та з січня 1998 року по січень 1999 року від 09 лютого 2008 року, виданих Структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) пенсію на підставі довідок про заробітну плату за період період з серпня 1992 року по грудень 1997 рік від 09 лютого 2008 року, та з січня 1998 року по січень 1999 року від 09 лютого 2008 року, виданих Структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ», починаючи з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 07 липня 2020 року.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок неправомірних дій суб`єкту владних повноважень та не перерахунку пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви були додані всі необхідні документи, а саме: заява про призначення пенсії, паспорт, код, довідка про взяття на облік внутрішньо- переміщеної особи, трудова книжка, військовий квиток, диплом, однак, при подачі документів для призначення пенсії, уповноваженими особами пенсійного фонду було відмовлено у прийнятті оригіналів довідок про заробітну плату до 01 липня 2000 року, а саме за період з серпня 1992 року по грудень 1997 року від 09 лютого 2008 року, та з січня 1998 року по січень 1999 року від 09 лютого 2008 року, виданих структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ», пояснюючи це тим, що вказані довідки являються не встановленої форми.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти аргументів позивача викладених в позовній заяві, відповідачем було подано відзив, в якому останній зазначає, що для перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії були надані довідки про його заробітну плату за період з 01 серпня 1992 року по 01 грудня 1997 року та з 01 січня 1998 року по 01 січня 1999 року від 09 лютого 2008 року, видані Структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ», які на переконання пенсійного органу не можуть бути враховані при призначенні пенсії, оскільки мають бути видані у відповідності до Додатку 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пункт 2.1 розділу II) (зі змінами від 30 липня 2015 року № 13-2) із зазначенням у них назв первинних документів, на підставі яких їх видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідок первинним документам, а також відсутні відомості про перейменування організації.

Відповідач зазначає, що приймаючи вказане вище рішення, суб`єкт владних повноважень діяв та керувався виключно вимогами чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, позивач не погоджуючись з аргументами викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву було подано відповідь на відзив, в якому останній посилається на аналогічна аргументи та доводи які були зазначені в позовній заяві, та в свою чергу звертає увагу, що Форма довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, на яку посилається відповідач у своєму відзиві, була введена в дію лише новою редакцією Постанови правління Пенсійного фонду України а саме з 29 серпня 2014 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, ОСОБА_1 , 07 липня 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви були додані документи, а саме: заява про призначення пенсії, паспорт, код, довідка про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, трудова книжка, військовий квиток, диплом.

Починаючи з 13 червня 2020 року відповідачем було призначено позивачу пенсію в розмірі 3 999,39 грн. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що пенсія позивачу розраховувалася на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу, тобто їх заробітної плати починаючи з 01 липня 2000 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що при подачі документів для призначення пенсії, спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві було відмовлено у прийнятті у позивача оригіналів довідок про заробітну плату до 01 липня 2000 року, а саме за період з серпня 1992 року по грудня 1997 року від 09 лютого 2008 року, та з січня 1998 року по січень 1999 року від 09 лютого 2008 року, виданих Структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ», пояснюючи це тим, що вказані довідки не встановленої форми.

Відповідачем листом № 2600-0305-8/112038 від 11 серпня 2020 року було повідомлено позивача, що довідки про заробітну плату за період з 01 серпня 1992 року по 01 грудня 1997 року та з 01 січня 1998 року по 01 січня 1999 року від 09 лютого 2008 року, видані Структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ», не можуть бути враховані при призначення пенсії оскільки мають бути видані у відповідності до Додатку 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зазначенням у них назв первинних документів, на підставі яких їх видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідок первинними документами, а також відсутні відомості про перейменування організації.

Вважаючи дії відповідача, які полягають у не врахуванні довідок про заробітну плату позивача при призначенні пенсії, останній звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За змістом статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок).

За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).

Згідно пункту 17 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Отже, виходячи з аналізу вищевикладених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.

З огляду на вищезазначені норми законодавства, суд зазначає, що підставою для відмови позивачу в обчисленні пенсії може бути виключно факт відсутності первинних документів, на підставі яких видана ця довідка.

При цьому, з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві при призначенні пенсії позивачу вбачається, що відповідачем не встановлювався факт відсутності первинних документів для видачі спірних довідок за період з серпня 1992 року по грудня 1997 року від 09 лютого 2008 року, та з січня 1998 року по січень 1999 року від 09 лютого 2008 року, виданих Структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ», а підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії було зазначено невідповідність цієї довідки Додатку 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим судом встановлено, що форма довідок про заробітну плату за період з 01 серпня 1992 року по 01 грудня 1997 року та з 01 січня 1998 року по 01 січня 1999 року від 09 лютого 2008 року, видані Структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ», що подавалась позивачем для призначення пенсії, відповідала вимогам Додатку 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції, що діяла на момент видачі такої довідки.

В той час форма довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, на яку посилається відповідач у відзиві і яка чинна на день відмови у прийнятті вказаних довідок пенсійним органом була ведена в дію новою редакцією Постанови правління Пенсійного фонду України лише з 29 серпня 2014 року, що виключає можливість застосування такої редакції до спірних правовідносин.

За таких підстав пенсійний орган, на переконання суду, не повинен був надавати оцінку спірним довідкам про заробітну плату позивача, з огляду на положення Постанови правління Пенсійного фонду України № 22-1 в новій редакції, якою змінено форму зазначеного документу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 537/3480/17.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд вважає також за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Згідно з статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, виходячи з аналізу вищевказаних норм чинного законодавства, суд зазначає, що обов`язок щодо перевірки достовірності виданих документів покладається безпосередньо саме на пенсійний орган, а лише сумніви останнього щодо обґрунтованості їх віддачі не можуть бути належною та допустимою підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження задля повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

В свою чергу, судом було встановлено, що підприємство на якому працював позивач та яким було видано спірні довідки а саме Структурна одиниця ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ», знаходиться за адресою: 87230, Донецька область, Старобешівський район, смт. Новий Світ, вулиця Шкільна, будинок 5.

Відповідно Розпорядження від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» вбачається, що смт. Новий Світ було віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тобто смт. Новий Світ на момент призначення позивачу пенсії та по сьогоднішній день знаходить на непідконтрольній території.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки підприємство Структурна одиниця ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ» знаходиться на не підконтрольній українській владі території, відповідач мав обов`язок перевірити спеціальний трудовий стаж позивача за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, суд звертає увагу, що про роботу на Структурній одиниці ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ» позивача за період з 01 серпня 1992 року по 01 грудня 1997 року та з 01 січня 1998 року по 01 січня 1999 року свідчать записи у трудовій книжці останнього.

Суд зауважує, що вказані у листі підстави для відмови позивачу у врахуванні вказаних періодів для обрахунку пенсії не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), у перерахунку пенсії на підставі довідок про заробітну плату за період з серпня 1992 року по грудень 1997 рік, та з січня 1998 року по січень 1999 року від 09 лютого 2008 року, виданих Структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ».

Враховуючи, що записами у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, та зібраними по справі доказами, підтверджено, що позивач за період з серпня 1992 року по грудень 1997 рік, та з січня 1998 року по січень 1999 року, у Структурній одиниці ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ», суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на врахування вказаних періодів для перерахунку пенсії.

Також, суд вважає за необхідне, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою захисту прав позивача, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) пенсію на підставі довідок про заробітну плату за період період з серпня 1992 року по грудень 1997 рік від 09 лютого 2008 року, та з січня 1998 року по січень 1999 року від 09 лютого 2008 року, виданих Структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ», починаючи з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 07 липня 2020 року.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), у перерахунку пенсії на підставі довідок про заробітну плату за період з серпня 1992 року по грудень 1997 рік від 09 лютого 2008 року, та з січня 1998 року по січень 1999 року від 09 лютого 2008 року, виданих Структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) пенсію на підставі довідок про заробітну плату за період період з серпня 1992 року по грудень 1997 рік від 09 лютого 2008 року, та з січня 1998 року по січень 1999 року від 09 лютого 2008 року, виданих Структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» «ЕНЕРГОТОРГ», починаючи з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 07 липня 2020 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова