Рішення № 94261837, 22.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ №826/4529/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Приватному акціонерному товаристві "Авант-Банк" Караченцева Артема Юрійовича (далі - Уповноважена особа), Фонду гаранту-вання вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемною операції по перерахуванню коштів на рахунок позивача № НОМЕР_1 , проведеної 28.12.2015 на суму 50360 грн.;

- зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про збіль-шення кількості вкладників банку за рахунок позивача, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за рахунок Фонду;

- зобов`язати Фонд здійснити виплату позивачу відшкодування коштів за вкладом.

У зв`язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала дана справа і не була ним розглянута, та згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями вищевказана справа передана на розгляд судді Костенку Д.А .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2020 закрито про-вадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемною операції по перерахуванню коштів на рахунок позивача № НОМЕР_1 , проведеної 28.12.2015 на суму 50360 грн.

Підставою позову зазначено те, що позивач є вкладником ПАТ "Авант-Банк" (далі - Банк) і на нього поширюються передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантії відшкодування коштів за вкладом. Зазначає, що на його рахунку знаходилися кошти у сумі 50360 грн., які надійшли від МПТВП "Оніко" на вико-нання договору позики від 21.12.2015 №11, та не були відшкодовані за рахунок Фонду. Вважає, що операції з переказу коштів на банківський рахунок позивача не відносяться до нікчемних правочинів згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також відсутні судові рішення про визнання правочину недійсним, тому не включення позивача до переліку вкладників є неправомірним.

Уповноважена особа подала заперечення, у яких просить відмовити в позові з підстав нікчемності договору банківського вкладу згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Фонду подав заперечення, в яких просить відмовити в позові з тих підстав, що необ-хідна інформація про включення позивача до переліку вкладників від уповноваженої особи не надійшла, тому у Фонду були відсутні підстави для включення позивача до загального реєстру вкладників та виплати гарантованої суми коштів за вкладом.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Позивачу відкрито у Банку поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні на підставі договору банківського рахунку фізичної особи від 28.12.2015 №РКО-Ф/15/26205010024884, копія якого наявна у матеріалах справи.

Згідно з копіями виписки по рахунку МПТВП "Оніко" № НОМЕР_2 станом на 28.12.2015, виписки по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 28.12.2015, МПТВП "Оніко" 28.12.2015 перераховано на рахунок позивача кошти у сумі 50360 грн. з призна-ченням: "Надання зворотньої безвідсоткової позики згід. дог. №11 від 21.12.2015р. Без ПДВ".

У справі наявна копія договору від 21.12.2015 №11 про надання безвідсоткової позики, згідно з яким МПТВП "Оніко" надає позивачу грошові кошти в розмірі 50360 грн. (позику), а позивач зобов`язується повернути таку ж суму коштів.

Із 29.01.2016 запроваджено тимчасову адміністрацію Банку на підставі рішення НБУ від 26.01.2016 №44 і рішення виконавчої дирекції Фонду від 29.01.2016 №96. Уповноваже-ною особою на здійснення тимчасової адміністрації в Банку призначено Ларченко І.М .

Із 26.02.2016 розпочато процедуру ліквідації Банку на підставі постанови Правління НБУ від 25.02.2016 №109 і рішення виконавчої дирекції Фонду від 26.02.2016 №262. Упов-новаженою особою на здійснення ліквідацію Банку призначено Ларченко І.М.

Під час тимчасової адміністрації Банку Уповноваженою особою проведено перевірку правочинів на предмет нікчемності. Згідно з витягом з наказу Уповноваженої особи від 23.02.2016 №57 і витягами з додатків №1, №4, №6, №7 до цього наказу до переліку право-чинів, нікчемних згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", віднесено операцію із перерахування МПТВП "Оніко" на рахунок позивача 50360 грн., щодо якого передбачено здійснити операцію з повернення коштів з рахунку позивача у сумі 50340 грн. на користь МПТВП "Оніко".

Згідно з випискою по особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 позивача з 28.12.2015 по 13.07.2016 кошти в сумі 50340 грн. з рахунку позивача 23.02.2016 перера-ховано на рахунок Банку № НОМЕР_3 , призначення платежу: "Часткове повернення коштів внаслідок застосування нікчемності згідно Наказу №57 від 23.02.2016 р. за операцією №173 від 28/12/2015" (а.с. 56)

Водночас листом Уповноваженої особи Ларченко І.М. від 25.02.2016 №819/3, копія якого наявна у справі, повідомлено позивача про нікчемність правочину - операції по перерахуванню коштів з рахунку юридичної особи на рахунок № НОМЕР_1 , проведеної 28.12.2015 на суму 50360 грн. згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Спірні правовідносини виникли у сфері функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гаранту-вання вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452) (у редакції, чинній на час введення тимчасової адміністрації банку) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 26 цього Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як визначено у ч. 1 ст. 2 Закону №4452:

вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п. 3);

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяль-ності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4).

Як встановлено судом, на час прийняття рішення про виведення Банку з ринку (29.01.2016) на картковому рахунку позивача № НОМЕР_1 знаходилися кошти у сумі 50360 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку про належність позивача до вкладників Банку, на якого поширюється гарантії відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №4452 Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктом 6 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (далі - Положення), визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до пере-ліків (абз. 15), які надаються неплатоспроможним банком до Фонду на паперових та електро-нних носіях разом із супровідним листом (абз. 16).

Доказів того, що Уповноваженою особою відповідно до ст. 27 Закону №4452 включе-но позивача до Переліку рахунків або протягом процедури ліквідації подано до Фонду зміни чи доповнення до вказаного переліку в частині включення позивача, який має право на відшкодування котів за вкладом у сумі 50360 грн., відповідач до суду не надав, про наявність таких доказів - не зазначив, а судом таких фактів не встановлено.

Оцінюючи правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд зважає на таке.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону №4452 гарантії Фонду не поширюються на відшко-дування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Такі випадки визначені у ч. 4 ст. 26 Закону №4452, однак про їх наявність ніхто з учасників справи не стверджував і доказів не надав, а судом таких випадків не встановлено.

Щодо визнання нікчемним правочину відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, суд зазначає наступне.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 передбачено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

У справі відсутні докази, які б свідчили про те, що умови укладеного між позивачем і Банком правочину, на підставі якого позивачу відкрито банківський рахунок, передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Водночас, договір від 21.12.2015 №11 про надання безвідсоткової позики, укладений між позивачем і МПТВП "Оніко" без участі Банку, тому положення ч. 3 ст. 38 Закону №4452 на нього не поширюються.

Транзакція (операція) з перерахування коштів з рахунку МПТВП "Оніко" на рахунок позивача, зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду у п. 45 постанови від 04.07.2018 №826/1476/15, не є правочином, укладеним між Банком та позивачем, тому поси-лання Уповноваженої особи на нікчемність цього правочину відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 є безпідставними і не доводять правомірність не включення позивача до пере-ліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

У цьому ж контексті суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 23.04.2019 у справі №822/6076/15, який зазначив, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Посилання Уповноваженої особи на встановлені для Банку обмеження постановою Правління НБУ від 10.12.2015 №878/БТ, якою цей банк віднесено до категорії проблемних, суд відхиляє, оскільки зазначене рішення становить банківську таємницю і позивач не міг бути обізнаним із його змістом, не зважаючи на доведення цієї постанови до відома посадових осіб банку. З рештою невиконання Банком встановлених для нього обмежень не повинно тягнути негативних наслідків саме для вкладника.

Водночас, як вбачається із встановлених судом обставин справи, укладення договору банківського рахунку і зарахування коштів у сумі 50360 грн. на рахунок позивача відбулося до запровадження тимчасової адміністрації банку (29.01.2016), що не суперечить ч. 3 ст. 36 Закону №4452, якою встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівни-ками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Посилання Уповноваженої особи на результати перевірки правочинів та застосування наслідків нікчемного правочину суд відхиляє з тих підстав, що наслідки нікчемності правочину настають для сторін у силу закону, а не рішення Уповноваженої особи, яке є внутрішнім розпорядчим документом. Відповідна правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №820/1648/17 від 04.07.2018, №910/12294/16 від 11.04.2018, №910/24198/16 та №910/17448/16 від 16.05.2018. Наявність такого наказу не спростовує визначені у ст. 26 Закону №4452 гарантії відшкодування позивачу коштів за його вкладом і не є перешкодою для прийняття судом справедливого рішення з метою ефектив-ного захисту порушених прав позивача.

Між тим, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі №826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону №4452 не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Отже, судом не встановлено обмежень щодо укладення договору банківського рахунку чи зарахування на нього коштів від іншої особи, а також передбачених ч. 3 ст. 36 і п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 обставин, з якими пов`язується нікчемність правочину.

Про наявність інших правових підстав нікчемності операції із зарахування коштів у сумі 50360 грн. на рахунок позивача чи доказів визнання цього правочину недійсним у судовому порядку або застосування рішенням суду наслідків недійсності нікчемного правочину відповідачем не зазначено й до суду таких не надано.

Зважаючи на недоведеність відповідачем наявності передбачених ст.ст. 26, 36, 38 Закону №4452 підстав для не відшкодування позивачу коштів у сумі 50360 грн. за рахунок Фонду, суд дійшов висновку про те, що гарантії Фонду поширюються на відшкодування позивачу цих коштів.

Встановлена судом обставина сторнування у лютому 2016р. коштів у сумі 50340 грн. з рахунку позивача не є підставою для не відшкодування йому коштів за вкладом, оскільки Закон №4452 такої підстави не передбачає. Натомість, ст. 26 Закону №4452 передбачає відшкодування коштів у розмірі вкладу на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, а, як встановив суд, станом на 29.01.2016 (виведення Банку з ринку) на рахунках позивача були кошти у сумі 50360 грн.

Враховуючи, що згідно із ст. 26 Закону №4452 позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, але не був включений Уповноваженою особою до переліку вкладників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, суд дійшов висновку про допущення цим Уповноваженою особою протиправної бездіяльності, яка порушила право позивача на одержання гарантованої суми відшкодування.

Судом встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №10731110035017065 від 03.08.2020 про державну реєстрацію припинення ПАТ "Авант-Банк".

Як визначено у п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону №4452, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону №4452 позови, подані проти працівників Фонду, вва-жаються позовами, поданими проти Фонду.

Повноваження, визначені ст. 38 Закону №4452 (перевірка правочинів, визнання їх нікчемними, застосування наслідків нікчемності договорів), належать Фонду і можуть бути делеговані Уповноваженій особі (ч. 10 ст. 38 Закону №4452).

Встановивши порушення права позивача на одержання гарантованої суми відшкоду-вання коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду внаслідок помилкового застосування Уповноваженою особою приписів ст. 38 Закону №4452 та виходячи із змісту положень п. 17 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 3 ст. 16, ст. 38 цього Закону, суд вважає, що обставина припинення Банку не є підставою для закриття провадження у справі в частині вимог до Уповноваженої особи, оскільки позов у цій частині вважається позовом проти Фонду, який не припинений і здійснює свою діяльність.

Вимога про визнання вказаної бездіяльності протиправною позивачем не заявлялась, однак з метою повного захисту порушених прав позивача суд дійшов висновку про необхід-ність виходу за межі позовних вимог відповідно до ст. 9 КАС України і визнання вказаної бездіяльності протиправною.

Розглядаючи вимогу про зобов`язання Уповноваженої особи вчинити певні дії, суд зважає на таке.

Згідно із ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верхо-венства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найви-щими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1). Суд засто-совує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2). Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (ч. 4).

Суд враховує положення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з яким кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" ст. 1 Протоколу №1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, №66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, №49429/99).

У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини заз-начив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захи-щатися ст. 1 Протоколу №1. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого пра-ва у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (п. 35, №68385/10 та №71378/10).

Суд вважає, що обставина припинення Банку і норма ч. 7 ст. 26 Закону №4452 не є перешкодою для захисту порушеного права особи на одержання гарантованої суми відшкоду-вання коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в судовому порядку, оскільки норми Закону №4452 не передбачають припинення (скасування) цього права вкладника у зв`язку з припиненням Банку, а положення ч. 4 ст. 26 Закону №4452 не визначають вказану обставину (припинення Банку) як підставу не відшкодування Фондом коштів. Відтак, позивач має законне сподівання на одержання суми гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду, яке захищається ст. 1 Протоколу №1. Відсутність у національному законодавстві процедури відшкодування гарантованої суми у розмірі вкладу після припинення Банку не може бути підставою для відмови в поновленні порушеного права позивача.

Також суд враховує постанову Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №826/19205/14 у подібних правовідносинах, в якій цей суд, за обставин припинення банківської установи і внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, задовольнив позов вкладника ліквідованого банку частково, визнавши протиправною бездіяльність Уповноваженої особи та зобов`язавши її подати до Фонду відповідні зміни та доповнення до переліку вкладників.

Зважаючи на викладене і те, що відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду у межах 200000 грн. є виплатою гарантованою державою, яка здійснюється Фондом за рахунок його коштів, а не коштів Банку, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники Банку мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, щодо включення позивача, який має право на відшкодування коштів за вкладом в сумі 50360 грн., а тому вимога про зобов`язання Уповноваженої особи вчинити певні дії підлягає задоволенню у цій частині.

Водночас вимога щодо зобов`язання Фонду здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом позивача є передчасними, оскільки передумовою для вчинення таких дій Фондом є надходження від Уповноваженої особи відповідної інформації про вкладника Банку, а також включення такої інформації до реєстру вкладників банку.

Отже, позов підлягає задоволенню у вказаній судом частині.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №817/649/16 зроблено висновок про те, що дія ч. 3 ст. 22 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII "Про захист прав споживачів" поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону №4452-VI.

Оскільки, за висновком Верховного Суду, позивача звільнено від сплати судового збору, то сплачений згідно з квитанцією від 21.03.2016 №12203D1CEA судовий збір у сумі 3307,21 грн. може бути повернутий позивачу за відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 90, 241-246, пп. 10 п. 1 Перехідних положень КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства "Авант-Банк" щодо не включення до переліку вкладників Приватного акціонерного товариства "Авант-Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб, ОСОБА_1 за вкладом на рахунку № НОМЕР_1 у сумі 50360 грн. (п`ятдесят тисяч триста шістдесят гривень 00 коп.).

3. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Приватного акціонерного товариства "Авант-Банк" подати до Виконав-чої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни (доповнення) до переліку рахунків, за якими вкладники Приватного акціонерного товариства "Авант-Банк" мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про включення ОСОБА_1 , якому необхідно здійснити відшко-дування коштів за вкладом на рахунку № НОМЕР_1 за договором від 28.12.2015 №РКО-Ф/15/26205010024884 банківського рахунку фізичної особи у сумі 50360 грн. (п`ятдесят тисяч триста шістдесят гривень 00 коп.) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачі:

1) Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк";

04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 17.

2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко