Рішення № 94261759, 19.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/4160/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Боровиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Боровиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо оформлення і видачі довідки про проживання у будинку АДРЕСА_1 в період з 26.04.1986 по 09.12.1991;

- зобов`язати оформити і видати довідку про проживання у будинку АДРЕСА_1 в період з 26.04.1986 по 09.12.1991.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено позивачці у наданні довідки про проживання у будинку АДРЕСА_1 в період з 26.04.1986 по 09.12.1991 з посиланням на відсутність належного строку проживання (три роки), оскільки не зважаючи на те, що позивачка виписана 21.08.1987 остання і надалі продовжила постійно проживати за вказаною адресою до 09.12.1991.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав.

Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лісне Чернігівського району Чернігівської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Чернігівським РВ УМВС України в Чернігівській області 23.06.2000.

Згідно господарської книги за 1986-1988 роки в період з 26.04.1986 по 21.08.1987 позивачка була зареєстрована (прописана) та постійно проживала на території Боровиківської сільської ради в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 17.08.2020 №207, виданою відповідачем.

19.08.2020 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомив позивачку про те, що в призначені вказаної пенсії відмовлено в зв`язку з тим, що згідно з довідкою, виданою Боровиківською сільською радою № 207 від 17.08.2020, позивачка в період з 26.04.1986 по 21.08.1987 постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення та враховуючи, що період її проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає 1 рік 3 місяці 25 днів (а.с. 18-20).

Таким чином, в призначені зазначеної вище пенсії позивачці відмовлено в зв`язку з тим, що документально (довідкою Боровиківської сільської ради) не підтверджено її проживання на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

Позивачка звернулась з відповідною заявою до голови Боровиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області з проханням надати довідку про те, що вона проживала в с. Лісне, Чернігівського району Чернігівської області з 26.04.1986 по 09.12.1991, однак у видачі вказаної довідки їй відмовлено.

Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30.03.1994 позивачці як громадянці, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, Чернігівською обласною державною адміністрацією видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 (категорія 3).

Таким чином на ОСОБА_1 розповсюджується дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 797 та остання віднесена до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з відповідними пільгами та компенсаціями, передбаченими даним Законом.

Статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що до потерпілих, внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення-не менше трьох років.

Статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Відповідно до пункту 2.1 Розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (у редакції від 15.03.2019), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як зазначалось вище, в призначені позивачці пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відмовлено в зв`язку з тим, що документально не було підтверджено її проживання на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

Проте дані обставини спростовані наданими позивачкою доказами та не спростовані відповідачем.

Так, зі своїм майбутнім чоловіком, ОСОБА_2 , позивачка почала спільно проживати однією сім`єю без реєстрацію шлюбу з квітня 1985 року за адресою АДРЕСА_1 .

Проживаючи в с. Лісне Чернігівського району Чернігівської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки з ОСОБА_2 народилась старша дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась менша дочка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

Після народження дітей, позивачка з чоловіком продовжили постійно проживати в буд. АДРЕСА_1 та займалися доглядом та вихованням дочок.

В зв`язку з тим, що с. Лісне мало невелику кількість дворів, а відтак і мешканців, в ньому був відсутній місцевий фельдшерсько-акушерських пункт або інший медичний заклад. Тому старша донька ОСОБА_5 перебувала на медичному обліку в фельдшерсько-акушерському пункті с. Дніпровського, за адресою реєстрації її цивільного чоловіка, а менша донька ОСОБА_6 перебувала на медичному обліку в с. Боровики, яке розташовано також на відстані приблизно 3 км від с. Лісне. Саме медичні працівники вказаних вище фельдшерсько-акушерських пунктів, куди за необхідності вони зверталися за медичною допомогою, відвідували дітей за місцем їх проживання, про що робилися відповідні записи. Але фельдшерський пункт, який знаходився в с. Боровики згорів. Як наслідок також згоріла вся медична документація, в тому числі в якій було зазначено фактичне місце проживання позивачки та місце проживання дітей.

Проте в амбулаторній картці меншої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначена адреса її проживання: АДРЕСА_1 (а.с.16).

04.02.1989 у зв`язку з тим, що с. Лісне розташоване на території Боровиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, тому саме у Боровикивській сільській раді позивачка офіційно уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 04.02.1989 (а.с.14).

В грудні 1991 року позивачка разом із своєю сім`єю переїхали на постійне місце проживання до смт. Гончарівське Чернігівського району, в зв`язку з чим 10.12.1991 остання зареєструвала своє місце проживання в кв. АДРЕСА_2 .

Таким чином, вищевказані обставини підтверджують той факт, що в період з 26.04.1986 по 09.12.1991 позивачка постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 , хоча згідно господарської книги і була зареєстрована за цією адресою лише з 26.04.1986 по 21.08.1987.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Крім того, оскільки відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву, суд розцінює дану обставину як визнання позову.

Відповідно до частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Боровиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Боровиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Центральна, буд. 6-А, с. Боровики, Чернігівський район, Чернігівська область, 15546, код ЄДРПОУ 04416602) щодо оформлення і видачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_6 ) довідки про проживання у будинку АДРЕСА_1 в період з 26.04.1986 по 09.12.1991.

Зобов`язати Боровиківську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області (вул. Центральна, буд. 6-А, с. Боровики, Чернігівський район, Чернігівська область, 15546, код ЄДРПОУ 04416602) оформити і видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_6 ) довідку про проживання у будинку АДРЕСА_1 в період з 26.04.1986 по 09.12.1991.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 січня 2021 року.

Суддя О.Є. Ткаченко