Рішення № 94261147, 19.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2021 року м. Рівне №460/8774/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту, - ГУ ПФУ в Рівненській області), яким просила:

- визнати протиправним рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №13 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №256/03-13 від 20.08.2020 рішення від 09.09.2020 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з її заявою від 17.08.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% суддівської винагороди відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації Рівненській області від 24.03.2020 за вих. № 373-04/20, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працювала суддею Радивилівського районного суду Рівненської області і 21.09.2016 року звільнена з посади судді цього ж суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. З часу звільнення перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Позивач вважає, що внаслідок прийняття 18.02.2020 Конституційним Судом України рішення №2-р/2020, з 01.01.2020 змінився посадовий оклад судді, який працює на відповідній посаді, а отже виникли правові підстави для проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Повідомила, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Рівненській області (далі по тексту, - ТУ ДСА в Рівненській області) позивачу як судді у відставці видана довідка від 24.03.2020 за вих. № 373-04/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.03.2020 №73. У серпні 2020 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою від 17.08.2020 про перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак, Відділу з питань перерахунків пенсій №13 рішенням від 20.08.2020 №256/03-13 відмовив їй у задоволенні вказаної заяви, зазначивши, що позивач не має права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а таке право виникне і перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 року. Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржила його до ГУ ПФУ в Рівненській області, однак останній листом від 09.09.2020 відмовив у задоволенні її скарги та зазначив про відсутність підстав для перерахунку належного їй довічного грошового утримання судді у відставці. Позивач вважає такі рішення органу Пенсійного фонду протиправними та такими, що порушують гарантоване державою право позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, а тому просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 07.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.11-12).

31.12.2020 року на адресу суду від ГУ ПФУ в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень зазначив, що відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки ТУ ДСА в Рівненській області, виданої 24.03.2020 за вих. №373-04/20, оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди працюючого судді, а виплата збільшеного розміру суддівської винагороди відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII залежить від проходження та результату кваліфікаційного оцінювання. Вважає, що право на перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402-VIII, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після лютого 2020 року, виникає згідно зі статтею 142 Закону №1402-VIII. Суддям у відставці, яким за зверненнями до 18.02.2020 перерахунок проведено з 01.01.2020, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди лише після 18.02.2020. Також відповідач звернув увагу, що автоматичне проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як зазначено в пункті 16 Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності цим Рішенням, виключно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, наданих відповідними судами. За наведеного, відповідач вважає, що позивач не має права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” згідно з довідкою ТУ ДСА в Рівненській області від 24.03.2020 за вих. №3373-04/20. З таких підстав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 працювала на посаді судді Радивилівського районного суду Рівненської області.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VIII ОСОБА_1 звільнена з посади судді Радивилівського районного суду Рівненської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1515-19#Text).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, та з 22.09.2016 їй призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди відповідно до Закону України №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній, на час такого призначення). Дані факти підтверджуються копією протоколу №510 від 13.10.2016 (а.с.19)

Водночас з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 20.10.2017, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 року у справі №568/195/17, визнано протиправними дії Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90 (дев`яносто) відсотків заробітної плати судді та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 22.09.2016 року без обмеження граничного розміру довічного грошового утримання, обчисленого виходячи із 90 (дев`яносто) відсотків від розміру заробітної плати судді, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді два роки шість місяців навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І.Франка та виконання нею обов`язків судді Червоноармійського районного суду Рівненської області в період з 09.03.1990 року по 30.03.1990 року (двадцять два дні), з 20.08.1990 року по 17.09.1990 рік (двадцять дев`ять днів) та з 23.05.1991 року по 20.06.1991 рік (двадцять дев`ять днів). Копії зазначених судових рішень судом долучено до матеріалів справи (а.с.23-25; а.с.26-27).

Матеріали справи також свідчать, що 24.03.2020 за вих. №373-04/20 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Рівненській області ОСОБА_1 видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.03.2020 №73, згідно з якою суддівська винагорода працюючого на відповідній посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020 становить 107202,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн.; доплата за вислугу років – 44142,00 грн. (70%) (а.с.18).

17.08.2020 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки з 19.02.2020 (а.с.17,18).

Рішенням від 20.08.2020 №256/03-13 Відділ з питань перерахунків пенсії №13 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Рівненській області відмовив позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з підстав відсутності у позивача права на такий перерахунок відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII. У рішенні також зазначено, що право на перерахунок позивача виникне згідно зі ст. 142 Закону України №1402-VIII, при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020.

Крім цього, відповідач зазначив, що питання перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 виключно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, наданих відповідними судами (а.с3-4).

Жодних зауважень щодо неповноти чи невідповідності поданих позивачем разом із заявою від 17.08.2020 документів, в т.ч. щодо довідки ТУ ДСА в Рівненській області, у вказаному рішенні відповідача не зазначено.

Вважаючи таке рішення Відділу з питань перерахунків пенсії №13 протиправним, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зі скаргою на дії і рішення працівників відділу з питань перерахунку пенсій №13, за результатами розгляду якої ГУ ПФУ в Рівненській області листом від 09.09.2020 №7548-7730/П-02/8-1700/20 повідомило про відсутність підстав для проведення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Рівненській області від 24.03.2020 вих.№373-04/20 та відсутність підстав для притягнення працівників відділу з питань перерахунку пенсій №13 Управління застосування пенсійного законодавства до відповідальності.

Не погодившись з такими рішеннями відповідача щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується та зважає на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон України №1402-VIII).

Згідно з п.2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до ч.1 ст. 142 Закону України №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року;

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону України №1402-VI).

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону України №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктами 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII (в редакції, що діяла до 01.01.2020) було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII передбачено поетапне збільшення розміру посадового окладу судді, починаючи з 1 січня 2017 року.

З 1 січня 2020 року змінився розмір посадового окладу судді, який становить:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону (абзац 2 пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII).

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді» Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 №2р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні наголошено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).

Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним.

Згідно з ч.1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.

Отже, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач з 19.02.2020, обумовлений датою ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.

Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи викладене, суд констатує, що ОСОБА_1 має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 24.03.2020 за вих. № 373-04/20, виданої ТУ ДСА в Рівненській області, саме з 19.02.2020 р., позаяк саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені п.25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Суд зазначає, що забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

Різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 р. у зразковій справі № 620/1116/20.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з її заявою від 17.08.2020.

При цьому, суд критично оцінює викладене у відзиві твердження відповідача, про те, що довідка, видана позивачу ТУ ДСА в Рівненській області 24.03.2020 за вих.№373-04/20 про суддівську винагороду діючого судді, не містить підставу її видачі, що визначено Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим Постановою Правління ПФУ від 25.01.2008 №3-1 (далі, - Порядок №3-1), позаяк невідповідність форми довідки не була підставою для прийняття відповідачем оспорюваних в цій справі рішень.

За правилами пункту 2 розділу III «Документи, необхідні для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання» Порядку № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Довідка ТУ ДСА в Рівненській області, видана позивачу 24.03.2020 за вих. №373-04/20, містить усі необхідні відомості щодо суддівської винагороди працюючого судді, в т.ч. розмір посадового окладу, доплати за вислугу років, які враховуються при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не зазначення у довідці про суддівську винагороду підстав її видачі не може слугувати підставою для відмови позивачу в перерахунку і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позаяк Порядком №3-1 таке не передбачено. Отже, зауваження відповідача до довідки, які не були підставою для відмови в перерахунку грошового утримання судді у відставці та відповідно підставою для прийняття спірних рішень, суд вважає необґрунтованими, а тому відхиляє як безпідставні.

Крім того, 16.06.2020 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалено рішення в аналогічній зразковій адміністративній справі №620/1116/20, відповідно до якого визнано протиправним рішення ГУ ПФ України в Чернігівській області від 05.03.2020 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 25.02.2020 та зобов`язано ГУ ПФ України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 25.02.2020 № 03/36-740, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухвалені рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатам розгляду зразкової справи, суд повинен враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатам розгляду зразкової справи.

З огляду на те, що дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Решта доводів та аргументів учасників справи не спростовують висновків суду, викладених вище.

При цьому, суд зазначає, що правовою позицією Верховного Суду, викладеною у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, спростовано доводи органу Пенсійного фонду в цілому, а тому відсутня необхідність аналізувати кожен аргумент відповідача окремо.

Суд пам`ятає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №13 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №256/03-13 від 20.08.2020 та рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 09.09.2020 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з її заявою від 17.08.2020, оскільки такі прийняті не на підставі і не у спосіб, визначені чинним законодавством України, внаслідок чого органом Пенсійного фонду порушено гарантоване державою право позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке підлягає судовому захисту та відновленню.

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного відповідачем права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправними і скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №256/03-13 від 20.08.2020 та від 09.09.2020.

Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність оскаржуваних рішень відповідача у даному спорі, то задоволенню також підлягають похідні позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки, виданої 24 березня 2020 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Рівненській області за вих. №373-04/20, виходячи з розміру 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки та прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП – відсутній (відмітка у паспорті БКСР472472), паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 19.11.1998 Радивилівським РВ УМВС України в Рівненській області) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.08.2020 №256/03-13 та від 09.09.2020 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за її заявою від 17.08.2020 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Рівненській області 24 березня 2020 року за вих. №373-04/20, в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 19 січня 2021 року.

Суддя Н.С. Гудима