Рішення № 94259645, 29.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Справа № 160/13052/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство "Банк Форвард", в якій просить:

визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 21 вересня 2020 року по виконавчому провадженні №63100084.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. прийнято до виконання виконавчий напис нотаріуса не за місцем проживання позивача, перебування, як боржника, чим порушено вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим постанова про відкриття виконавчого провадження від 21 вересня 2020 року по виконавчому провадженню №63100084 є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку визначеному ст. 287 КАС України.

28.12.2020 року на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л., в якому остання проти позову заперечувала, посилаючись на те, що у неї не було підстав для повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання, оскільки до заяви про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса №3742 від 05.09.2020 року було додано довідку про відкритий рахунок в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105. Тобто, стягувачем до приватного виконавця подано документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця Павелків Т.Л. Також, звертала увагу на те, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає обов`язку виконавця перевіряти будь-яку інформацію стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Таким чином, відповідач вважає, що нею не порушено норми Закону України «Про виконавче провадження» та оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог вказаного Закону, а тому, позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Пояснення щодо позову від третьої особи АТ "Банк Форвард" до суду не надходили, про розгляд справи судом третя особа була повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

05.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю. вчинено виконавчий напис № 3742 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства «Банк Форвард» 15706,18 грн.

21.09.2020 року за вх.№ 2740 акціонерне товариство «Банк Форвард» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни із заявою про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю. за № 3742 від 05.09.2020 року про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , у розмірі 15706,18 грн.

На підставі вказаної заяви 21.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63100084 з примусового виконання виконавчого напису № 3742 від 05.09.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 15706,18 грн.

Не погодившись з винесеною приватним виконавцем постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 63100084 від 21.09.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VІІІ передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону № 1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно зі ст. 25 Закону № 1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі № 804/6996/17 від 08 квітня 2020 року.

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ).

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (ч. 7 ст. 26 Закону №1404-VІІІ).

Згідно Єдиного реєстру приватних виконавців приватний виконавець Павелків Тетяна Леонідівна здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Отже, місце проживання та місце роботи боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Павелків Тетяна Леонідівна здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 63100084 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП № 63100084, та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна, грошових кошів, заробітної плати.

В оскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця.

Стосовно посилання відповідача на наявність рахунку позивачки у АТ «Банк Форвард», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту заяви АТ «Банк Форвард» про примусове виконання виконавчого напису № 3742 від 05.09.2020 року, стягувач, вказавши, що майно боржника ОСОБА_1 знаходиться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Банк Форвард», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, одночасно просив грошові кошти, стягнуті з боржника перерахувати на рахунок в цьому ж банку, зазначивши, що отримувачем є АТ «Банк Форвард».

Так, відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) та безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Таким чином, у розумінні чинного законодавства майном є не рахунки, а грошові кошти, які можуть розміщатися на рахунку особи.

Проте, надані АТ «Банк Форвард» документи не підтверджують наявність коштів позивача на рахунку, який стягувач зазначив у заяві про примусове виконання виконавчого напису № 3742 від 05.09.2020. Тобто, на час винесення оскаржуваної постанови про відкриття ВП № 63100084 від 21.09.2020 року у відповідача були відсутні докази, що у боржника, який зареєстрований та проживає у м. Дніпро, наявне майно у виконавчому окрузі міста Київ.

Доводи відповідача, що заявою АТ «Банк Форвард» про наявність у боржника рахунку, відкритому в АТ «Банк Форвард», тобто у самого стягувача, підтверджено місцезнаходження майна позивача у виконавчому окрузі міста Київ, суд вважає необґрунтованими, оскільки ця заява не містить відомостей про наявність на вказаному рахунку коштів. Наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є належним доказом підтвердження місцезнаходження майна боржника, якщо відсутні відомості про наявність на вказаному рахунку коштів.

Крім того, відповідачем до суду не надано будь-яких інших доказів, які б підтвердили знаходження коштів позивача на вищевказаному рахунку.

Одночасно суд не приймає до уваги посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.09.2018 по справі № 905/3542/15, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.

Щодо листа Міністерства юстиції України від 11.06.2018, то суд зазначає, що останній не має сили нормативного акту, отже, не може регулювати спірні правовідносини. Крім того, в листі зазначено, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Суд погоджується з таким роз`ясненням Міністерства юстиції України, проте, приймаючи оскаржувану постанову відповідачем не взято до уваги той факт, що для визначення місцезнаходження майна боржника важливим аспектом є саме наявність грошових коштів, а не рахунку боржника, що не є тотожним.

Суд також не приймає до уваги пояснення відповідача про те, що відповідно до інформації третьої особи на рахунку, який належить боржнику (позивачу), станом на 21 вересня 2020 року наявні кошти у розмірі 0,30 гривень, так як розмір вказаної суми не є співмірним із сумою заборгованості, яка підлягає стягненню за виконавчим написом нотаріуса із позивача на користь банка.

Вказана сума в силу малозначності не може у повному обсязі визначити місцезнаходження майна боржника (позивача), який проживає та працює в іншій області.

Суд вважає, що постанова від 21.09.2020 року ВП № 63100084 про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем з порушенням приписів Закону № 1404-VІІІ, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).

Відтак, відповідачем відкрито виконавче провадження без належних повноважень, чим порушено ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач порушив правила територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки, знаючи місце проживання позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувану постанову, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо понесених судових витрат позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на підставі ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 21 вересня 2020 року у виконавчому провадженні №63100084.

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни (01135, м.Київ, вулиця Златоустівська, 55, оф. 61, 62) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 272 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 287, 297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник