Рішення № 94259527, 06.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/13387/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Журомській І.М.,

за участі прокурора Довгана Н.Я.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом виконувача обов`язків військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» (далі – ДП МОУ «Західвійськбуд») звернувся з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни (далі – відповідач), відповідно до якого просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 53169863 від 17.07.2020 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень об`єкту нерухомості, а саме будівлі складу № 29 літ. «Б-1», загальною площею 638,3 кв.м, по вул. Ківерцівська, 1 у м. Луцьку за державою Україна в особі Міністерства оборони України (далі – рішення № 53169863 від 17.07.2020);

2) зобов`язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме будівлі складу № 29 літ. «Б-1», загальною площею 638,3 кв.м, по вул. Ківерцівська, 1 у м. Луцьку за державою Україна в особі Міністерства оборони України на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.06.2019 по справі №161/9867/18.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

29.05.2020 директор ДП МОУ «Західвійськбуд» звернувся із відповідною заявою до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради з метою здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень нерухомого майна, а саме будівлі складу № 29 літ. «Б-1», загальною площею 638,3 кв.м, по вул. Ківерцівська, 1 у м. Луцьку за державою Україна в особі Міністерства оборони України.

Однак, 17.07.2020 відповідачем усупереч вимог чинного законодавства прийнято рішення № 53169863 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Своє рішення державний відповідач мотивував тим, що заявником після спливу 30 робочих днів не було подано додаткових документів, передбачених пунктом 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, про те яких саме документів відповідач у своєму рішенні не зазначив.

Однак, у позивачів на час звернення із заявою про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень та на даний час наявне лише рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно, тобто документ, передбачений пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності та інших речових прав. Будь які інші документи у позивачів відсутні, оскільки їх виготовлення можливе лише після здійснення державної реєстрації вказаного нерухомого майна за державою в особі Міністерства оборони України.

Таким чином, рішення відповідача №53169863 від 27.07.2020 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправним, не відповідає вимогам діючого законодавства, порушує законні права та інтереси держави і позивачів та підлягає скасуванню з вищезазначених підстав.

Ухвалою від 21.09.2020 провадження у справі відкрито та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого з позовними вимогами не погоджується з огляду на наступне.

Під час розгляду заяви та документів відповідачем було встановлено черговість розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв шляхом отримання відомостей із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав, а також інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта та суб`єкта. Крім того, шляхом безпосереднього доступу було отримано відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Також здійснено перевірку в Державному реєстрі прав щодо наявних відомостей про реєстрацію речових прав та обтяжень на заявлений об`єкт нерухомого майна та встановлено наявність зареєстрованого 25.09.2020 за № 28080709 арешту на будівлю складу № 29 /літер Б-1/, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 1 (витяг з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.06.2020 № 211321377 про наявне обтяження додається).

Згідно з пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є наявність зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно. Вказана підстава для відмови була однією з підстав прийняття оспорюваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17.07.2020 № 53169863.

Крім того, відповідно до резолютивної частини поданого рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.06.2019 у справі № 161/9867/18, яке було залишено в силі рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій, визначено: «Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 , будівлю складу № 29 літера Б-1, загальною площею 638,3 кв.м. у АДРЕСА_1 та зобов`язати останню звільнити та передати вказану будівлю Міністерству оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» ЄДРПОУ 24308317».

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Під час дослідження поданих документів відповідачем встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності в цьому випадку необхідно застосовувати абзац перший пункту 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, відповідно до якого для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника.

Отже, твердження позивача про те, що державний реєстратор повинен був провести державну реєстрацію виключно на підставі пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття зміни або припинення права власності та інших речових прав не нерухоме майно) не відповідає дійсності та суперечить частині другій статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

На виконання статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідачем було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2020 № 52511523, відповідно до якого було встановлено відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених пунктом 67 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме заявником не було подано необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника. У вказаному рішенні про зупинення не було уточнено, які саме документи необхідно подати заявнику, оскільки цей перелік є дуже широким і відповідачу не було відомо, які саме документи, підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника, мали бути подані у конкретному випадку.

Після закінчення терміну, визначеного частиною 3 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідачем було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав від 17.07.2020 № 53169863, підставами прийняття якого були:

1) пункт 6 частина 1 статті 24 Закону – наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (наявність зареєстрованого обтяження підтверджується інформацією з Державного реєстру прав, яка додається; ця підстава відмови не оспорюється, а отже визнається, позивачем);

2) пункт 8 частини першої статті 24 Закону – після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав. Фактично ця підстава для відмови застосована у зв`язку з неподанням заявником документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника, протягом закінчення визначеного законодавством терміну.

Отже, рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав від 17.07.2020 № 53169863 є законним, відповідає його вимогам чинного законодавства та не порушує права та інтереси держави і позивачів.

Прокурором було подано до суду відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено наступне.

Під час розгляду Луцьким міськрайонним судом Волинської області справи № 161/9867/18 прокурор військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України звернувся із заявою про забезпечення позову.

Ухвало Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.09.2018, яку залишено в силі постановою Волинського апеляційного суду від 16.11.2018, вказану заяву задоволено та накладено арешт на будівлю складу № 29 літери Б-1, площею 648,9 кв.м,, яка розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 1.

На виконання вимог суду та з метою заборонити вчиняти дії, спрямовані на відчуження предмету позову або передачі його іншим особам, 25.09.2018 Першим відділом ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області було здійснено арешт нерухомого майна, на який посилається відповідач.

Отже, даний факт не повинен братись до уваги, оскільки такий вид обмеження було встановлено саме в межах розгляду судової справи № 161/9867/18, за результатами розгляду якої повинен здійснитись перехід права власності на будівлю та його державна реєстрація, після якої обтяження буде знято.

Також звертає увагу, що підстава для відмови, на яку посилається відповідач а саме: пункт 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спростовується частиною четвертою цієї ж статті, відповідно до якої відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Саме на підставі судового рішення директор ДП МОУ «Західвійськбуд» звернувся до відповідача з метою державної реєстрації прав Міністерства оборони України на нерухоме майно.

04.06.2020 відповідачем було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52511523, у зв`язку із відсутністю у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, що підтверджують право власності на нерухоме майно.

Дане рішення не відповідає вимогам частини четвертої статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якій вказано, що рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви. Посилання відповідача на те, що перелік є дуже широким і їй не було відомо, які саме документи мали бути подані у цьому конкретному випадку не повинен братись до уваги, оскільки надати заявнику вичерпний перелік підстав є обов`язком відповідача.

Відповідачем було подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому звертає увагу суду, що твердження, викладені у відповіді на відзив є такими, що не відповідають чинному законодавству, зважаючи на наступне.

Твердження, що факт наявності арешту не повинен братися до уваги, оскільки такий вид обтяження було встановлено саме в межах розгляду судової справи № 161/9867/18, спростовується тим, що частина четверта статті 26 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює вичерпний перелік підстав для незастосування відмови, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 24 Закону, серед яких відсутня така підстава як подання заявником рішення у тій же справі, у якій було прийнято рішення про накладення арешту.

В описовій частині рішення про зупинення вказано норму чинного законодавства, яка передбачає подання документів, які не були подані заявником. Державний реєстратор не зобов`язаний вказувати чіткі реквізити документа (назву, номер, дату) при прийнятті рішення про зупинення.

03.12.2020 прокурором подано до суду клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого, окрім визначених в адміністративному позові вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 52511523 від 04.06.2020 про зупинення розгляду справи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (далі – рішення № 52511523 від 04.06.2020).

Протокольною ухвалою від 11.12.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою від 23.12.2020 було задоволено клопотання представника позивача Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» про участь у в судовому засіданні призначеному на 06.01.2021 в режимі відеоконференції. Однак, в зв`язку із технічною неможливістю налагодити зв`язок таке право представника позивача не було реалізовано.

Від представника Міністерства оборони України надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Зважаючи на приписи частини п`ятої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відповідно до яких ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, а також беручи до уваги, що прокурор та відповідач не заперечили проти розгляду справи за відсутності представників позивачів, судом не було встановлено перешкод для розгляду справи за відсутності вказаних учасників.

В судовому засіданні прокурор адміністративний позов підтримав з підстав викладених у письмових заявах по суті справи та просив позовні вимоги задовольнити повністю з врахуванням клопотання про їх збільшення.

Відповідач в судовому заперечила проти задоволення адміністративного позову з підстав викладених в письмових заявах по суті справи та додатково наголосила, що в контексті вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення про витребування майна з незаконного чужого володіння, на підставі якого директор ДП МОУ «Західвійськбуд» звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень нерухомого майна, не є тотожним з судовим рішенням щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке є підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши їх доводи викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, яким надано оцінку з точки зору їх достовірності, допустимості, належності та достатності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову з огляду на таке.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.06.2019 у справі № 161/9867/18 (далі – рішення суду від 25.06.2019 у справі № 161/9867/18) за позовом військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП МОУ «Західвійськбуд» до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного чужого володіння, позов було задоволено та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 будівлю складу № 29 літ. «Б-1», загальною площею 638,3 кв.м, по АДРЕСА_1 та передано вказану будівлю Міністерству оборони України в особі ДП МОУ «Західвійськбуд».

Постановами Волинського апеляційного суду від 27.08.2019 та Верховного суду від 11.03.2020 вказане рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області залишено в силі.

В ході розгляду справи № 161/9867/18 Луцьким міськрайонним судом Волинської області 20.09.2018 було постановлено ухвалу про забезпечення позову та накладено арешт на будівлю складу № 29 літ. «Б-1», загальною площею 638,3 кв.м, по АДРЕСА_1 .

На виконання вказаної ухвали Першим відділом державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області було накладено арешт на вказаний об`єкт нерухомості. Зазначене обтяження було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2018 та на момент розгляду справи не знято.

29.05.2020 директор ДП МОУ «Західвійськбуд» звернувся до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради із заявою про проведення державної реєстрації права власності на будівлю складу № 29 літ. «Б-1», загальною площею 638,3 кв.м, по вул. Ківерцівська, 1 у м. Луцьку за державою Україна в особі Міністерства оборони України. Як підставу для вчинення відповідних реєстраційних дій заявником було подано рішення суду від 25.06.2019 у справі № 161/9867/18

04.06.2020 відповідачем винесено рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52511523.

Підставою винесення рішення стало встановлення відповідачем відсутності у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обмежень, визначених пунктом 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, а саме: заявником не було подано документів передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника.

17.07.2020 відповідачем винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 53169863.

Підставою винесення рішення стало не усунення обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та було встановлено наявність зареєстрованого 25.09.2018 обтяження на заявлений об`єкт нерухомого майна.

Зазначені рішення № 52511523 від 04.06.2020 та № 53169863 від 17.07.2020 є предметом оскарження у даній справі.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01 липня 2004 року (далі – Закон № 1952) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року (далі – Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 1 частини першої Закону № 1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з приписами частини третьої статті 10 вказаного Закону, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Статтею 27 Закону № 1952 встановлено підстави для державної реєстрації прав, так державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

При цьому Порядок № 1127 містить норму (абзац перший пункту 67), якою встановлено документи на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду.

Приписами цієї норми визначено, що для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону № 1952 та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника.

Наведена норма є бланкетною і для визначення конкретних документів, що є підставою для реєстрації права відсилає до статті 27 Закону № 1952, яка в контексті спірних правовідносинах містить посилання на судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно як підставу для реєстрації права (пункт 9 частини першої статті 27).

Виходячи з системного аналізу наведених приписів законодавства та враховуючи принцип правової визначеності, слід дійти висновку, що рішення суду про витребування майна з незаконного чужого володіння охоплюється пунктом 9 частини першої статті 27, а відтак вказане судове рішення, яке набрало законної сили є самостійною підставою для державної реєстрації права.

В іншому випадку підтвердження державою факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом державної реєстрації права за судовим рішенням про витребування майна з незаконного чужого володіння є неможливим, так само неможливим є виконання вказаного рішення суду, оскільки законодавством, яке регулює ці відносини, не передбачено вказаного рішення суду як окремої підстави для реєстрації права.

Підтвердженням наведеного слугує позиція Великої Палати Верховного Суду висловлена в постанові від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16, відповідно до якої задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного Кодексу України, є неефективними. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону № 1952). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Закону № 1952. З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Таким чином, відповідач, спочатку зупиняючи розгляд заяви про державну реєстрацію прав на будівлю складу № 29 літ. «Б-1», загальною площею 638,3 кв.м, по вул. Ківерцівська, 1 у м. Луцьку, а пізніше, відмовляючи в реєстрації права власності на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.06.2019 у справі № 161/9867/18, що набрало законної сили, про витребування з незаконного володіння вказаного об`єкту нерухомості, діяв всупереч вимог діючого законодавства України.

Крім того, суд зазначає наступне.

Статтею 24 Закону № 1952 визначені підстави, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої вказаної статті, коли наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини другої вказаної статті за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Пунктом 1 частини четвертої статті 24 Закону № 1952 передбачено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Оскільки судом встановлено, що рішення суду про витребування майна з незаконного чужого володіння в розумінні Закону № 1952 охоплюється поняттям рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, то слід дійти висновку, що у спірних правовідносинах належить до застосування застереження, яке встановлено пунктом 1 частини першої статті 24 Закону № 1952, а відтак відповідач відмовляючи в реєстрації права власності на будівлю складу № 29 літ. «Б-1», загальною площею 638,3 кв.м, по вул. Ківерцівська, 1 у м. Луцьку з підстав наявності зареєстрованого обтяження на заявлений об`єкт нерухомого майна діяв всупереч вимог Закону № 1952.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних у справі рішень.

Відтак, з наведених вище мотивів, погоджуючись із обраним прокурором способом судового захисту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни № 52511523 від 04.06.2020 про зупинення розгляду заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень та № 53169863 від 17.07.2020 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Оляніцьку Оксану Вікторівну здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме будівлі складу № 29 літ. «Б-1», загальною площею 638,3 кв.м. по вул. Ківерцівська, 1 у м. Луцьку за державою в особі Міністерства оборони України на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.06.2019 у справі № 161/9867/18.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни № 52511523 від 04.06.2020 про зупинення розгляду заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни № 53169863 від 17.07.2020 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Оляніцьку Оксану Вікторівну здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме будівлі складу № 29 літ. «Б-1», загальною площею 638,3 кв.м. по вул. Ківерцівська, 1 у м. Луцьку за державою в особі Міністерства оборони України на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.06.2019 у справі № 161/9867/18.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер