Рішення № 94258729, 12.01.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1994/20Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пучкова Л.А.,

від відповідача: Безсмертний С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку ,,ПРИВАТБАНК" до Римарчук Галини Василівни про стягнення 234954,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.08.2020 р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку ,,ПРИВАТБАНК" до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1994/20, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 08.09.2020 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2020 р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.09.2020 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 09.11.2020 р.; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.10.2020 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 13.10.2020 р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.10.2020 р., від 29.10.2020 р. - до 03.11.2020 р., від 03.11.2020 р. - до 17.11.2020 р., а від 17.11.2020 р. - до 19.11.2020 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2020 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2020 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 12.01.2021 р.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 12.01.2021 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Акціонерне товариство Комерційний банк ,,ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) звернулось в Господарський суд Одеської області з позовною заявою про стягнення з Римарчук Галини Василівни (далі - Римарчук Г.В. ) заборгованості в розмірі 234954,80 грн, з яких 23000,00 грн заборгованості за кредитом, 67226,45 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 134661,35 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 10067,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, вказуючи на порушення ФОП Римарчук Г.В. умов кредитного договору від 07.11.2013 р. б/н в частині повернення кредитних коштів.

Обґрунтовуючи позов, Банк посилається на приписи ст.ст.128,173,193,202-208,232 ГК України, ст.ст.15,16,51,52,598-609,639 ЦК України, ст.4 Закону України ,,Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. по справі № 910/8729/18, заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, витяг з ,,Умов та правил надання банківських послуг", довідку від 18.06.2020 р. за вих. № 31107ОDUTS04Y про розміри встановлених кредитних лімітів, банківські виписки по рахунку ФОП Римарчук Г.В. тощо.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки: кредитний договір від 07.11.2013 р. б/н між сторонами не укладався; заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Римарчук Г.В. не підписувалась; станом на 07.11.2013 р. у Римарчук Г.В. вже існувала кредитна заборгованість перед Банком за договором від 19.07.2013 р., тому видача ще одного кредиту відбутись на могла; з 2013 р. Банк жодного разу не звертався до Римарчук Г.В. з вимогою про сплату заборгованості; позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду.

Римарчук Г.В. в письмовому клопотанні просила витребувати в Банку оригінал кредитного договору від 07.11.2013 р. б/н, у задоволенні якого протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2020 р. відмовлено, т.я. відповідний договір у формі окремого документа не укладався.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2020 р. задоволено усне клопотання представника Римарчук Г.В. про витребування оригіналів доказів, на підставі ч.6 ст.91 ГПК України зобов`язано Банк надати суду оригінал заяви ФОП Римарчук Г.В. про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг/заяви про відкриття рахунку від 07.11.2013 р. На виконання цієї ухвали Банком залучено до матеріалів справи оригінал заяви від 07.11.2013 р.

Крім того, Римарчук Г.В. у ході розгляду справи для підтвердження обставин, наведених у відзиві, просила призначити у справі судові технічну та почеркознавчу експертизи, проте відповідні клопотання господарським судом знято з розгляду за усним клопотанням представника відповідача, заявленим у підготовчому засіданні 19.11.2020 р.

Позивачем у письмових поясненнях вказано, що Римарчук Г.В. отримано кредити від Банку як фізичною особою, так і як суб`єктом підприємницької діяльності. Також Банк вважає кредитний договір відповідно до ст.ст.1046,1054 ЦК України укладеними з моменту передачі коштів ФОП Римарчук Г.В., яка відбулась в період з 12.11.2013 р. по 26.11.2013 р., що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним її обставинам та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

07.11.2013 р. ФОП Римарчук Г.В. (Клієнт) оформлено заяву про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та заяву (далі - Заява) про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), погодившись, що Заява та Умови, розміщені на сайті pb.ua, разом складають договір банківського обслуговування між Банком та ФОП Римарчук Г.В. як Клієнтом.

На виконання досягнутих домовленостей Банком встановлено на поточний рахунок Клієнта кредитні ліміти, а саме 14.11.2013 р. кредитний ліміт в розмірі 15000,00 грн, 22.11.2013 р. - в розмірі 23000,00 грн, 01.03.2014 р. - в розмірі 23000,00 грн, що підтверджується довідкою від 18.06.2020 р. за вих. № 31107ОDUTS04Y.

Вказуючи на те, що ФОП Римарчук Г.В. отримала кредит у розмірі 23000,00 грн, проте кошти не повернула, що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача за період з 11.11.2013 р. по 10.06.2020 р., Банк звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Римарчук Г.В. (діяльність ФОП припинена 31.01.2017 р.) у рамках провадження у даній справі.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання в зв`язку з укладанням кредитного договору, на виконання якого відповідач отримав від позивача, однак не повернув кредитні кошти в сумі 23000,00 грн, доказом чого є банківська виписка по рахунку ФОП Римарчук Г.В. за період з 11.11.2013 р. по 10.06.2020 р.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч.1 ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Господарський суд зазначає, що умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, адже за правилами ст.ст.633,634 ЦК України споживач послуг Банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання… Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 та 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

У заяві від 07.11.2013 р., підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена. Крім того у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також щодо стягнення комісії за послуги Банку.

Обґрунтовуючи право на стягнення заявлених сум, позивач послався на текст Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті Банку, як на невід`ємну частини спірного договору, де містяться: обов`язок Клієнта сплачувати відсотки за користування коштами та комісію, їх розміри; відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту у вигляді пені.

При цьому матеріалами справи не доведено, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач, що він ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та неустойки, їх розмірів і порядку нарахування.

Надані Банком роздруківки з сайту належним доказом у цій частині бути не можуть, оскільки зміст роздруківок повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила надання банківських послуг.

Одночасно слід зауважити, що в даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України щодо укладання договору приєднання, т.я. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду із позовом. Банк міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в Заяві домовленості сторін про сплату пені, процентів та комісії за несвоєчасне погашення кредиту, наданий Банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказані обставини.

Підсумовуючи викладене, господарський суд доходить висновку, що долучені до матеріалів справи позивачем правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються Клієнтом, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві Клієнта, яка безпосередньо підписана останнім. Лише цей факт може свідчити про прийняття Клієнтом запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається Банк, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.11.2013 р. шляхом підписання Заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи наведене, у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитом, комісії та пені слід відмовити.

Аналогічний правовий висновок щодо відсутності передумов для стягнення нарахувань на заборгованість за кредитом зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17. Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Що стосується вимоги про стягнення 23000,00 грн кредиту, то в цій частині господарський суд повідомляє таке.

За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на зміст абз.2 ч.1 ст.1049 ЦК України та обставини даної справи, які свідчать про те, що сторони не обумовили строк повернення кредиту, відповідне зобов`язання позичальника має бути виконано протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги.

Приймаючи до уваги викладене, те, що обов`язок Римарчук Г.В. з повернення кредиту у зв`язку з невиставленням Банком претензії згідно абз.2 ч.1 ст.1049 ЦК України не настав, те, що за правилами ч.2 ст.4 ГПК України до суду можна звертатись за захистом своїх вже порушених прав, господарський суд, встановивши передчасність звернення Банку з позовною вимогою про стягнення з Римарчук Г.В. заборгованості за кредитом, у стягненні 23000,00 грн основного боргу відмовляє.

При цьому Банк не позбавлений в подальшому можливості, попередньо направивши вимогу та дочекавшись спливу тридцяти днів від дня її отримання, звернутись до суду з новим позовом про стягнення 23000,00 грн кредиту. Саме під час вирішення цього спору судом буде надана оцінка доводам відповідача щодо спливу позовної давності.

Не приймаються до уваги твердження Римарчук Г.В. про те, що кредитний договір від 07.11.2013 р. б/н між сторонами не укладався, адже за змістом ст.ст.1046,1054 ЦК України кредитний договір вважається укладеним з моменту передання грошей позичальнику, яке підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку ФОП Римарчук Г.В.

Хибними є посилання Римарчук Г.В. на те, що Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг нею не підписувалась, оскільки вказана обставина має бути підтверджена висновком судової почеркознавчої експертизи, від проведення якої представник відповідача відмовився.

Решта доводів учасників справи на остаточний результат розгляду справи або мотиви, з яких суд відмовляє у задоволенні позову, ніяким чином не впливають, тому залишаються без правової оцінки.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у позові, судові витрати, понесені Банком, покладаються на нього.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20 січня 2021 р.

Суддя Л.В. Лічман