Рішення № 94258508, 11.01.2021, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 рокуСправа № 912/3125/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Ліподат Я.В., розглянув у судовому засіданні справу №912/3125/20

за позовом Військової частини А 4104, мікрорайон авіатор, м. Чугуїв, Харківська область, 63501

до відповідача Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання", вул. Добровольського, будинок 2, м. Кропивницький, 25005

про стягнення 134 852,32 грн

Представники

від позивача - Краснокутський О.В., довіреність № б/н від 08.01.20 в режимі конференції;

від відповідача - Шумський О.О., довіреність № 2 від 02.01.20 юрисконсульт;

від відповідача - Плохотнюк Т.П., довіреність № 7 від 11.01.21;

від відповідача - Ємельянов В.Є., директор.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Військової частини А 4104 (далі - ВЧ А4104, позивач) до Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (далі - ДП РЗРТО, відповідач) про стягнення 134 852,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про завдані відповідачем збитки внаслідок втрати майна позивача, що передано на ремонт за договором зберігання укладеним у спрощений спосіб.

Ухвалою від 30.09.2020 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/3125/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.10.2020 о 12:00.

13.10.2020 відповідачем подано суду відзив на позов з запереченнями позовних вимог, де зазначено, що умови ремонту переданих за актами від 09.08.2001 та від 17.04.2003 виробів сторонами не визначено. ДП РЗРТО не є професійним зберігачем та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання послуг підприємством по зберіганню військового майна ВЧ А4104. Вартість виробів (РСБН-4Н та РСП-6М2) ні в актах прийому, ні в додатках до них не вказана, також відсутня така інформація в актах технічного стану від 19.12.2019 №39/3/77 та від 19.12.2019 №39/3/78. Договір зберігання між сторонами не укладено. В акті прийому від 17.04.2003 №158 визначено якісний стан виробу РСП-6М2, відповідно до якого, через некомплектність, виріб прийнято на тимчасове зберігання до усунення недоліків.

Крім того, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

В підготовчому засіданні 28.10.2020 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача, що міститься у відзиві на позовну заяву та зобов`язання позивача надати документи відповідно до переліку, наведеному у відзиві на позовну заяву (в тому числі, копію наказу від 23.12.20132 №246) або пояснення неможливості подання цих документів, пояснення щодо складу цивільного правопорушення для стягнення збитків у цій справі, розміру збитків, та по строку позовної давності. Постановлено задовольнити клопотання відповідача про витребування матеріалів справи з архіву суду та відповідачу подати пояснення чи вживались заходи для отримання коштів для ремонту техніки. Оголошено перерву на 17.11.2020 о 12:00 год.

17.11.2020 відповідачем подано суду пояснення №685, №686 по справі та докази на підтвердження доводів відповідача.

В підготовчому засіданні 17.11.2020 оголошено перерву на 26.11.2020 о 09:00 год.

25.11.2020 відповідачем подано суду клопотання про витребування доказів. У клопотанні зазначено, що після ознайомлення з матеріалами справи №912/1809/20, відповідачем встановлено, що на аркуші справи 84 міститься копія листа ДП "Кіровоградський ремонтний завод" від 12.10.2007 №656, що містить відомості про велику некомплектність виробу РСП-6М2 №9759, 1989 року випуску, а також про виріб РСБН-4Н, №78468, 1978 року випуску і про те, що згідно акта технічного стану від 18.06.2006 №121/1531-05 цей виріб є списаним. В додатку до акта №5 від 09.08.2001 зазначено, що виріб РСБН-4Н, №78468 надійшов до відповідача із значною некомплектністю. З підстав викладеного, відповідач просить суд витребувати у позивача завірену належним чином копію акта технічного стану від 18.06.2006 №121/1531-05 щодо списання виробу РСБН-4Н, №78468, 1978 року випуску та документи із в/ч А4104 на підтвердження значної некомплектності виробу РСП-6М2 №9759, 1989 року випуску.

Ухвалою від 26.11.2020 судом задоволено клопотання відповідача від 25.11.2020 про витребування доказів. Продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні на 08.12.2020 о 11:00 год. Зобов`язано ВЧ А4104, у строк до 07.12.2020 подати суду: копію наказу від 23.12.2019 №246, копію документу, який був підставою для видачі наряду №153/121/-21-03 від 01.04.2003 в/ч А3266 або пояснення неможливості подання цих документів; пояснення щодо складу цивільного правопорушення для стягнення збитків у даній справі, розміру збитків, та по строку позовної давності, по приналежності спірного майна військовій частині; завірену належним чином копію акта технічного стану від 18.06.2006 №121/1531-05 щодо списання виробу РСБН-4Н, №78468, 1978 року випуску; документи із в/ч А4104 на підтвердження значної некомплектності виробу РСП-6М2 №9759, 1989 року випуску.

27.11.2020 до суду надійшла відповідь на відзив №148/9/48/2231 від 24.11.2020 з запереченнями тверджень відповідача.

07.12.2020 від ВЧ А4104 надійшли пояснення №148/9/48/2286 від 02.12.2020 на виконання ухвали суду від 26.11.2020, до яких додано копію акта технічного стану від 18.06.2006 №121/1531-05, копію оновленого прейскуранта, затвердженого 25.08.2018 та витяг з наказу №246 від 23.12.2019.

08.12.2020 відповідачем подано суду клопотання про витребування від позивача копії рішення Міністра оборони України від 10.04.2018 №6185/з та копії наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 22.08.2018 №229ад.

Крім того, у поясненнях від 04.12.2020 відповідачем зазначено, що відповідь на відзив ним отримано 30.11.2020, проте клопотання про поновлення процесуального строку позивачем суду не подано.

Ухвалою від 08.12.2020 судом залишено без розгляду відповідь на відзив №148/9/48/2231 від 24.11.2020 та додані до неї документи. Прийнято до розгляду пояснення ВЧ А4104 №148/9/48/2286 від 02.12.2020 з доданими документами. Відмовлено в задоволенні клопотання Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" від 08.12.2020 про витребування доказів. Закрито підготовче провадження та призначено справу №912/3125/20 до судового розгляду по суті на 22.12.2020 об 11:00 год.

22.12.2020 судом розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 22.12.2020 оголошено перерву на 30.12.2020 о 10:00 год.

28.12.2020 відповідачем подано суду клопотання про долучення копій судових рішень на обґрунтування пояснень щодо з`ясування у справі повноважень органів з питань управління та обліку військового майна.

В судовому засіданні 30.12.2020 оголошено перерву на 11.01.2021 о 14:00 год.

11.01.2021 відповідачем подано суду клопотання про дослідження письмових доказів з матеріалів судової справи №912/1809/20 та заперечення.

В судовому засіданні 11.01.2021 позивачем підтримано позовні вимоги, відповідачем заперечено позов. Судом досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах судової справи №912/1809/20.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У позові зазначено, що виріб РСП-6М2 зав. №9759, 1989 року випуску передано для ремонту до Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (м. Кропивницький) згідно наряду в/ч 3266 № 153/121/31-03 від 01.04.2003 та згідно акта прийому № 158 від 17.04.2003. Виріб РСБН-4Н зав. №78468, 1978 р.в. передано відповідачу згідно наряду від 07.06.2001 № 153/121/52 за актом прийому в ремонт від 09.08.2001 №5.

З підстав викладеного, позивач стверджує, що, мало місце укладення договору підряду у спрощений спосіб, оскільки ДП РЗРТО прийнято до виконання капітального ремонту Вироби РСП-6М2 зав. №9759, 1989 р.в. та РСБН-4Н зав. №78468, 1978 р.в.

Згідно наказу командира військової частини А4104 від 23.12.2019 № 246 проведено службове розслідування, по факту якого виявлено не комплект переданих виробів. Під час проведення огляду вищевказаних виробів комісією військової частини А4104 (за якою дані вироби рахуються, що підтверджується Технічними Формулярами) виявлено розукомплектування даних виробів, відповідно сума нанесеного збитку державі складає 134852,32 грн, про що складені відповідні акти № 39/3/75 від 19.12.2019 та № 39/3/76 від 19.12.2019, які підписано представниками Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання".

Після закінчення перевірки складено акт технічного стану військового майна № 39/3/77 від 19 12.2019 та акт технічного стану військового майна № 39/3/78 від 19.12.2019.

На підставі актів перевірки складено довідки-розрахунки № 39/3/79 від 24.12.2019 та № 39/3/80 від 24.12.2019, що визначають залишкову втрачену вартість майна. Згідно вищезазначених довідок загальна сума нанесеного державі збитку складає 134852,32грн.

28.12.2019 видано наказ командира військової частини А4104 № 1320 "Про результати службового розслідування по факту виявлення некомплекту виробів РСП-6М2 та РСБН - 4Н".

З посиланням на норми статей 22, 841, 846, 936, 942, 951, 1166 ЦК України, позивачем заявлено про стягнення 134852,32 грн збитків.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що виріб РСП-6М2 зав. №9759 1989 р.в. згідно акта прийому № 158 від 17.04.2003 (а.с. 8 т.1) та виріб РСБН-4Н зав. №78468, 1978 р.в. згідно акта прийому від 09.08.2001 (а.с.9 т.1) передано Державному підприємству "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (ДП "Кіровоградський ремонтний завод").

Отримання виробів РСП-6М2 та РСБН-4Н відповідачем не заперечується.

Акт прийому № 158 від 17.04.2003 містить запис, що переданий виріб РСП-6М2 укомплектовано згідно формуляру за винятком недоліків вказаних в додатку до акта. В акті зазначено, що в зв`язку з некомплектністю виріб приймається на тимчасове зберігання до усунення недоліків.

В матеріалах справи міститься копія Додатку до Акта №5 прийому виробу РСБН-4Н №78468, де зазначено перелік недоліків відповідного виробу (а.с. 182-183 т.1).

Доказів проведення фінансування ремонту відповідних виробів суду не подано.

Акт перевірки виробу РСП-6М2 №39/3/75 від 19.12.2019 містить перелік невідповідностей комплектності виробу формуляру на виріб (Книга 13 ВШ1.000.006), паспорту ПРЛС-6М2 вШ2.009.006 ПС (Книга 17), паспорту ПЄП-6М2 вШ3.101.001 ПС (Книга 18), формуляру ОДК.469.086Ф (Передвижная електростанция "СЕВЕР"), акту прийому в ремонт №158 від 23.05.2003, даним, які містяться в додатку №1 до акта перевірки виробу РСП-6М2 зав.№9759, 1989 р.в.

Проте, додаток до акта № 158 від 17.04.2003 з вказаними недоліками виробу матеріали справи не містять.

Акт перевірки виробу РСП-6М2 № 39/3/76 від 19.12.2019 містить перелік невідповідностей комплектності виробу до формуляру ЕУ1.241.198Ф.

Позивачем не подано суду доказів на підтвердження початкового стану виробу РСБН-4Н, що переданий відповідачу, а також переліку робіт з ремонту, що потребував такий виріб. Витяги з технічних формулярів (а.с. 10-15 т.1) не містять відомостей про комплектність виробів.

Позивачем складено довідки-розрахунок №39/3/79 та №39/3/80 визначення залишкової вартості втраченого майна виробів РСП-6М2 та РСБН-4Н (а.с. 34-40 т.1) на загальну суму 134852,32 грн.

Розмір завданих збитків визначено на підставі вищезазначених довідок №39/3/79 та №39/3/80, якими визначено залишкову вартість виробів з урахуванням нестачі комплектуючих.

З пояснень позивача №148/9/48/2286 від 02.12.2020 вбачається, що розмір завданої шкоди внаслідок розукомплектування визначений за оптово-роздрібними цінами на подібні товари в мережі інтернет відповідно до вимог п.16 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою ВР від 23.06.1995 №243/95-ВР, з застосуванням коефіцієнту технічного зносу.

Разом з тим, позивачем подано суду Акт №121/1531-05 від 18.06.2005 технічного стану радіотехнічної системи РСБН-4Н №78468, де встановлено, що РСБН-4Н №78468 відпрацювала встановлений ресурс, знаходиться в непрацездатному стані, параметри не відповідають ТУ, деталі механізму обертання мають граничний знос, міжблочні з`єднання не забезпечують надійний контакт, ізоляція проводів потріскана, опір нижче норми, монтажні плати мають відшарування доріжок. Для подальшого використання за призначенням не придатна. Ремонт економічно не доцільний. Відноситься до 5-ї категорії та потребує списання.

Відповідно до положень ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За загальним правилом збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов`язок довести факт заподіяння йому збитків, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, факт порушення відповідачем свого обов`язку та причинний зв`язок між цим порушенням і збитками.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Ч.2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Судом встановлено, що фінансування ремонту виробів не проведено. Умови, строки зберігання виробів РСБН-4Н та РСП-6М2 сторонами не погоджено. Отже, протиправна поведінка відповідача позивачем суду не доведена.

Відомості про балансову вартість виробів РСБН-4Н та РСП-6М2 суду не подано.

Визначення розміру збитків здійснено позивачем на підставі залишкової вартості втраченого майна виробів РСБН-4Н №78468 та РСП-6М2 №9759 виходячи з ваги дорогоцінних, чорних та кольорових металів, що наявні у втраченому майні, що відображено в довідках-розрахунках №39/3/79 та № 39/3/80.

Разом з тим, доказів на підтвердження наявності майна відображеного у довідках-розрахунках №39/3/79 та № 39/3/80 при передачі відповідачу виробів РСБН-4Н №78468 та РСП-6М2 №9759 суду не подано.

Обґрунтованого пояснення щодо визначення показників зазначених у довідках-розрахунках №39/3/79 та № 39/3/80, зокрема сукупного коефіцієнту зносу, залишкової вартості тощо, суду не надано.

Розрахунок ваги дорогоцінних, чорних та кольорових металів, що наявні у втраченому майні, відомості про яку відображено у довідках-розрахунках №39/3/79 та № 39/3/80, суду не наведено.

Позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами наведені у довідках-розрахунках №39/3/79 та № 39/3/80 відомості щодо переліченого майна та його приналежність до виробів РСБН-4Н №78468 та РСП-6М2 №9759.

З підстав викладеного, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, а також вину відповідача позивачем суду не доведено.

Крім того, між сторонами не укладеного договори на зберігання виробів з визначеними істотними умовами.

Підсумовуючи викладені вище обставини суд відзначає, що позивачем не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину відповідача щодо завданих позивачу збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з їх відшкодування.

Відповідач зазначає, що позивач є лише балансоутримувачем спірного майна. Майно перебуває на оперативному обліку Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України.

Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Стаття 2 вказаного Закону передбачає, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.

Перерозподіл військового майна у Збройних Силах між військовими частинами, які формуються, переформовуються або розформовуються, а також в інших випадках відповідно до потреб Збройних Сил провадиться Міноборони (пункт 31 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1225).

Згідно ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

З технічних формулярів обладнання (а.с.12, 15 т. 1) вбачається, що вироби РСП-6М2 зав. №9759, 1989 р.в. та РСБН-4Н зав. №78468, 1978 р.в. закріплені за військовою частиною А-4104.

З підстав викладеного, суд приходить до висновку, що військова частина А-4104 є належним позивачем у даній справі.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позивач не надав достовірних та достатніх доказів, які б надавали правові підстави стягнути з відповідача збитки, тому суд приходить до висновку, що позов є безпідставним, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 134852,32 грн задоволенню не підлягає.

Суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 69-73, 137-139), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 65-66)).

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення надіслати позивачу на поштову адресу та електронну адресу kompres@aircraft.dod.ua, відповідачу на електронну адресу rzrto@ukroboronprom.com.

Повне рішення складено 20.01.2021.

Суддя В.Г. Кабакова