Рішення № 94258301, 20.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2021Справа № 910/17535/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву

до громадської організації "Громадська безпека України"

про стягнення 43 180,15 грн. та виселення

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві до громадської організації "Громадська безпека України" про стягнення 43 180,15 грн. та виселення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що договір оренди №7724 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 25.01.2017 припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, з огляду на що позивач просить суд виселити відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлового приміщення на 3-му поверсі адміністративної будівлі загальною площею 71,80 кв.м, що розмішене за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 68, реєстровий номер 00294349.1.АААДДЛ116, а також, стягнути з відповідача 43 180,15 грн. (з яких сума заборгованості з орендної плати - 2 857,72 грн., інфляційні збитки - 66,28 грн., пеня 233,87 грн. та неустойку - 40 022,28 грн.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 74287285 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.11.2020 року, а саме: 03190, місто Київ, вул. Саратовська, будинок 11/32.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 16.11.2020 р. повернута до суду у зв`язку з: «не зареєстровані».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/17535/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

25.01.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та громадською організацією "Громадська безпека України" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7724.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення на 3-му поверсі адміністративної будівлі загальною площею 71,80 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 68, реєстровий номер 00294349.1.АААДДЛ116 (далі - майно), що перебуває на балансі державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» код ЄДРПОУ 00294349 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2016 і становить 862 451,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно з пунктом 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

25.01.2017 року сторони підписали акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 68.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 25.01.2017 р. по 25.12.2019 р. включно.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку, зобов`язання по своєчасній сплаті орендної плати громадської організації "Громадська безпека України" не виконала, внаслідок чого станом на 13.08.2020 року заборгованість з орендної плати становить 2 857,12 грн. (орендна плата в період з листопада 2019 по грудень 2019 року (25 днів)).

Відповідно до ч.1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2016 року - 3028,99 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди січень 2017 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2017 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Оперативна інформація про індекси інфляції розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 5.3 договору орендар зобов`язується: своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 857,72 грн. (заборгованість з орендної плати за період з листопада 2019 року по грудень 2019 року (25 днів) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 233,87 грн. нараховану за період з 14.02.2020 року по 13.08.2020 року, інфляційні нарахування в розмірі 66,28 грн. нараховані станом на 13.08.2020 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 233,87 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат в розмірі 66,28 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з закінченням дії договору та неповерненням об`єкту оренди позивач посилаючись на ч.2 статті 785 ЦК України та п.10.11 договору просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 40 022,28 грн. за період з грудня 2019 року по липень 2020 року включно.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.10.11 договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендарю неустойку у розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 25.01.2017 р. по 25.12.2019 р. включно.

Відповідно до п.10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Згідно з п.10.6.1 договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено.

24.01.2020 року позивачем направлено відповідачу заяву про припинення договору оренди №7724 від 25.01.2017 вих. №30-06/688 від 24.01.2020 року, в якій зазначено, що у зв`язку із закінченням 25.12.2019 строку дії договору оренди державного нерухомого майна за №7724 від 25.01.2017, керуючись ст. 764 ЦКУ, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пп.10.6.1 пункту 10.6 договору оренди, регіональне відділення ФДМУ по м. Києву, як орендодавець по договору, відмовляє у продовженні строку його дії та вважає цей договір припиненим. Також, відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 785 ЦКУ, п.10.9, 10.10 договору №7724 від 25.01.2017 вимагав повернути об`єкт оренди (нерухоме майно площею 71,8 кв.м) на підставі акта приймання-передачі (повернення).

Оскільки, заява позивача про припинення чинності договору оренди у зв`язку із закінченням строку його дії була скерована відповідачу у встановлений термін, тому договір є припиненим.

Строк дії договору закінчився 25.12.2019 року.

Відповідно до п.5.10 договору орендар зобов`язується: у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Акту повернення об`єкту оренди матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 40 022,28 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, після закінчення дії договору оренди орендар не звільнив приміщення та не передав його по акту, тому вимога щодо виселення з державного нерухомого майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з громадської організації "Громадська безпека України" (03190, місто Київ, вул. Саратовська, будинок 11/32, код ЄДРПОУ 39001703) до Державного бюджету України (одержувач УК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), р/р 778999980313020094000026011, КЕКД 22080300, призначення платежу - плата користування іншим державним майном) заборгованість з орендної плати в розмірі 2 857 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн. 72 коп., пеню в розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 87 коп., інфляційні втрати в розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 28 коп., неустойку в розмірі 40 022 (сорок тисяч двадцять дві) грн. 28 коп.

3. Виселити громадську організацію "Громадська безпека України" (03190, місто Київ, вул. Саратовська, будинок 11/32, код ЄДРПОУ 39001703) з державного нерухомого майна - нежитлового приміщення на 3-му поверсі адміністративної будівлі загальною площею 71,80 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 68, реєстровий номер 00294349.1.АААДДЛ116 (далі - майно), що перебуває на балансі державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» код ЄДРПОУ 00294349 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2016 і становить 862 451,00 грн.

4. Стягнути з громадської організації "Громадська безпека України" (03190, місто Київ, вул. Саратовська, будинок 11/32, код ЄДРПОУ 39001703) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г; код ЄДРПОУ 19030825) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий