Рішення № 94257692, 14.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5778/20за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс", м. Полтава

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 3 098 573,41 грн.

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Солом`яний С.С.

Представники:

Від позивача: Стеценко О.В., ордер, адвокат

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 3098573,41 грн., з яких:

2 373 010,40 грн. - основний борг;

623 202,20 грн. - пеня та штраф;

40 367,06 грн. - інфляційні витрати;

61 993,75 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №961/13/242ЕР/А2 від 18.11.2019 про закупівлю товару в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає про безпідставність нарахування пені та штрафу у розмірі 623202,20 грн., оскільки умовами договору розмір пені та штрафу не визначений. Договір містить лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема ч.ч.2, 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу.

Позивачем подані письмові пояснення, в яких зазначає про безпідставність заперечень відповідача з приводу нарахування пені та штрафу, оскільки у п. 7.4 договору встановлено розмір пені за кожен день прострочення в розмірі, передбаченому п.2 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, а саме пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Оскільки вказаною нормою встановлено розмір пені для суб`єктів господарювання, що належить до державного сектора економіки (яким є відповідач), то для нарахування пені у відповідності до п.7.4 договору підлягає застосуванню п.2 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України. Позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 14.01.2021 не з`явився, подав клопотання про відкладення судового засідання, оскільки відповідно до наказу першого заступника генерального директора від 04.11.2020 №383 "Про запровадження посилених проти епідеміологічних заходів щодо запобігання поширення короновірусної інфекції COVID-19", з 01.01.2021 по 15.01.2021 заборонені службові відрядження. Крім того, представник відповідача не може з`явитися у судове засідання, оскільки постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.08.2020 накладено арешт на все майно та рахунки.

Суд звертає увагу, що сторони мають право прийняти участь у судовому засіданні з використанням власних технічних засобів. Питання організації роботи підприємства відноситься до компетенції відповідача, так само як і питання забезпечення представництва при розгляді справи судом. Також, відповідач вільний у виборі представників, які зможуть прийняти участь у розгляді справи. Отже, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Ухвалою суду від 27.10.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 30.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 14.01.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність часткових оплат, наявність заборгованості покупця, періоди прострочення виконання зобов`язань.

Так, судом встановлено, що 02.10.2019 за результатами проведення відкритих торгів (закупівля за рамковою угодою) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс", Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімресурс", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Еко-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експо-Трейдинг" укладено рамкову угоду №888/13/242ЕР.

Відповідно до п. 1.1 Рамкової угоди предметом угоди для цілей Закону України "Про публічні закупівлі" є: ДК 021:2015-0913 Нафта і дистиляти (Мазут М-100, налив).

Згідно з п. 1.3 Рамкової угоди підписанням цієї угоди сторони підтверджують готовність на співпрацю в майбутньому на підставі результатів відбору та умов укладеного договору/договорів про закупівлю, що укладаються у відповідності до цієї угоди за формою визначеною у додатку №2 до цієї угоди (договір про закупівлю).

18.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" (постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) укладено договір №961/13/242ЕР/А2 про закупівлю товару, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п.1.2 договору постачальник зобов`язується поставити Нафта і дистилянти, код 0913 (Мазут М-100, налив) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

Сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації №1, становить 2061666,67 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 412333,33 грн. Загальна сума становить 2474000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату отриманої партії товарів по факту їх поставки протягом 20-ти календарних днів.

Поставка товарів здійснюється партіями. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках. Термін поставки кожної партії товарів протягом 10-ти робочих днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (електронна пошта тощо) з наступним направленням оригіналів документів. При поставці партії товарів постачальник надає сертифікат якості або паспорт (оригінал або завірену належним чином копію); рахунок фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортні документи. Датою поставки та переходу права власності на товари буде вважатися дата фактичної поставки товарів на склад покупця (п.п.5.1, 5.3, 5.4 договору).

У відповідності з п.п. 11.1, 11.2 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Сторонами підписано Специфікацію №1 до договору на суму 2474000,00 грн. дана специфікація є невід`ємною частиною договору №961/13/242ЕР/А2 від 18.11.2019.

На підтвердження виконання умов договору щодо поставки товару позивачем надано видаткові накладні №745 від 18.11.2019 на суму 235722,72 грн., №746 від 18.11.2019 на суму 240076,96 грн., №762 від 23.11.2019 на суму 233545,60 грн., №763 від 25.11.2019 на суму 237306,08 грн., №769 від 27.11.2019 на суму 286786,08 грн., №770 від 28.11.2019 на суму 297671,68 грн., №772 від 28.11.2019 на 234733,12 грн., №771 від 28.11 2019 на суму 222264,16 грн., №788 від 29.11.2019 на суму 256900,16 грн., №789 від 30.11.2019 на суму 228003,84 грн.

Також надані товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів до кожної видаткової накладної.

14.08.2020 відповідач частково оплатив поставлений товар у розмірі 100 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2373010,40 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов договору (п.4.2) строк оплати поставленої продукції є таким, що настав:

- за видатковими накладними №№745, 746 від 18.11.2019 - 09.12.2019 (08.12.2019 вихідний день, відповідно оплата у перший робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України));

- за видатковою накладною № 762 від 23.11.2019 - 13.12.2019;

- за видатковою накладною №763 від 25.11.2019 - 16.12.2019 (15.12.2019 вихідний день, відповідно оплата у перший робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України));

- за видатковою накладною № 769 від 27.11.2019 - 17.12 2019;

- за видатковими накладними №№770. 771, 772 від 21.11.2019- 18.12.2019;

- за видатковою накладною № 788 від 29.11.2019 - 19.12.2019;

- за видатковою накладною № 789 від 30.11.2019 - 20.12.2019.

Доказів оплати заборгованості замовник не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним обома сторонами (а.с.72).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 підписання відповідачем актів звірки взаємних розрахунків за відповідними договорами поставок є вчиненням відповідачем (боржником) дій, що свідчать про визнання ним свого боргу.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України)

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням суд доходить висновку, що надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем.

Враховуючи, що строк оплати за товар настав, розрахунок суми боргу позивачем здійснено правильно, вимога про стягнення основного боргу у розмірі 2373010,40 грн. підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення пеню та штраф у розмірі 623202,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 40367,06 грн. та 3% річних у розмірі 61993,75 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.4 договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Надаючи аналіз статті 231 Господарського кодексу України в цілому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 по справі № 904/4156/18 зазначила, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні (пункт 6.25).

В пункті 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких її вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №3-11гс11, від 04.02.2014 у справі №3-14гс14, від 05.04.2017 у справі №910/18894/16 та постановах Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2018 у справі №917/960/18, Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01 04.2018 у справі №924/1136/18).

В пункті 7.4 договору визначено, що за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

Враховуючи, що штрафні санкції передбачені ч.2 ст. 231 ГК України застосовуються лише за порушення негрошових зобов`язань, а в даному випадку позивач нараховує штрафні санкції (пеню, штраф) за порушення строків оплати, тобто за порушення грошового зобов`язання, суд доходить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу у розмірі 623202,20 грн. на підставі ч.2 ст.231 ГК України.

Враховуючи вищевикладене судом не приймаються викладені у поясненнях заперечення позивача. Посилання останнього на постанови Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №753/11000/14-ц, Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі №463/3605/16-ц, Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі №910/16011/17 щодо єдиної правової позиції про те, що якщо правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору, то потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) не приймаються судом, оскільки дана судова практика не є релевантною до правовідносин, що розглядаються. У зазначених справах розглядалися інші обставини. Відповідно до наведеного вище обґрунтування застосування відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України можливе лише за порушення не грошових зобов`язань. В даному випадку відбулося порушення грошового зобов`язання (порушення строку оплати).

Отже, в частині стягнення пені та штрафу слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 09.12.2019 по 19.10.2020 в розмірі 61993,75 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2019 року по вересень 2020 року у розмірі 40367,06 грн.

Відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як встановлено судом вище, останнім днем оплати товару, поставленого за видатковими накладними від 18.11.2019 та 25.11.2019 є вихідні дні, тому останнім днем оплати товару поставленого за цими накладними є 09.12.2019 та 16.12.2019, відповідно прострочка оплати настає з 10.12.2019 та 17.12.2019.

Таким чином, з урахуванням здійсненого судом розрахунку у правильні періоди, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 61932,67 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

З огляду на правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у пункті 25 мотивувальної частини цієї постанови, про те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова нараховується в залежності від математичного округлення часу прострочення у неповному місяці, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18 та від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, про те, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до боржника (відповідача) відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіркою правильності нарахування інфляційних втрат здійснених позивачем, враховуючи висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, судом встановлено допущення позивачем арифметичної помилки (при округленні), тому вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 40367,05 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2475310,12 грн. , з яких 2373010,40 грн. – основний борг + 61932,67 грн. – 3% річних +40367,05 грн. – інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 37129,65 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання позову до господарського суду ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно п.п.1, 5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 46478,61 грн., у той час, як 1,5% суми позову складає 46478,60 грн. (3098573,41*1,5%), тобто позивачем внесено судовий збір у більшому розмірі (на 0,01 грн.), ніж підлягав сплаті. На час прийняття рішення клопотання про повернення судового збору від позивача не надходило, що не позбавляє останнього права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240. 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд. -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 3 098 573,41 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд.2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" (36014, м. Полтава, вул. Європейська, 2, оф. 209, ідентифікаційний код 42044752) основний борг у розмірі 2373010,40 грн. (два мільйони триста сімдесят три тисячі десять грн. 40 коп.), 3% річних у розмірі 61932,67 грн. (шістдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять дві грн. 67 коп.), інфляційні втрати у розмірі 40367,05 грн. (сорок тисяч триста шістдесят сім грн. 05 коп.) та судовий збір у розмірі 37 129,65 грн. (тридцять сім тисяч сто двадцять дев`ять грн. 65 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.01.2021

Суддя О.М. Крижний