Рішення № 94255616, 06.01.2021, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4999/19

Провадження № 2/346/96/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю: секретаря Нефьодової Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Сліпко В.М.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Челій-Пушкар О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю,-

ВСТАНОВИВ:

в обґрунтування своїх вимог за первісним позовом позивач ОСОБА_1 зазначає, що 15.10.2010 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.10.2019 року. У шлюбі у сторін народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0534 га, розташовану в АДРЕСА_1 . Однак, правовстановлюючі документи на це майно оформлені на ім`я відповідача ОСОБА_2 . Останній не бажає поділити дане майно в позасудовому порядку.

Тому позивач у первісному позові просить визнати за нею право власності на Ѕ (одну другу) частку вказаних житлового будинку (літера «А») з підвалом загальною площею 141, 70 кв.м., житловою площею 67, 30 кв.м., господарських будівель та споруд: гаражу (літера «Б»), криниці - («№»), огорожі («№ 1-2»), та на Ѕ (одну другу) частку зазначеної земельної ділянки, кадастровий номер: 2610600000:04:003:0029. Поряд з цим позивач ОСОБА_1 просить присудити з відповідача ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати.

В судових засіданнях позивач за первісним позовом та її представник позовні вимоги підтримали із вказаних підстав та просять ці вимоги задовольнити. При розподілі судових витрат просять врахувати в ці витрати вартість проведеної у справі експертизи, повністю оплаченої позивачем ОСОБА_1 , що підтверджено відповідним платіжним документом. З наведених вище підстав сторона позивача просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідач та його представник у судових засіданнях вимоги за первісним позовом не визнали з підстав, вказаних у поданому 19.11.2019 року зустрічному позові, в якому зазначили, що хоча спірне нерухоме майно і придбане в період перебування сторін в шлюбі, однак, воно придбане виключно за особисті кошти відповідача, які він отримав від продажу квартири АДРЕСА_2 . Ця квартира належала ОСОБА_2 на праві особистої власності, і 28.12.2012 року згідно з договором купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу відповідачем продано дану квартиру ОСОБА_5 за 115 594 грн. Тому сторона відповідача за первісним позовом просить в задоволенні цього позову відмовити, врахувавши при цьому нижченаведені показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які ствердили, що надавали та позичали відповідачу грошові кошти для придбання спірного майна. З наведених підстав сторона відповідача просить задовольнити вимоги за зустрічним позовом, визнавши спірні об`єкти нерухомості особистою власністю ОСОБА_2 , що відповідно виключає можливість задоволення вимог за первісним позовом.

05.12.2019 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначила, що зустрічний позов є безпідставним, так як ОСОБА_2 надано суду неправдиву інформацію щодо нібито придбання ним спірного будинку. Так, до реєстрації шлюбу ОСОБА_2 належала вищевказана квартира АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 07.05.2011 року. Однак, позивачу ОСОБА_1 та членам її сім`ї належала квартира АДРЕСА_4 . Тому на час укладення шлюбу сторонам належали рівноцінні квартири. 28.12.2012 року відповідач продав вищезазначену квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_5 , і сторони перейшли проживати до матері відповідача, де проживали до лютого 2014 року. Однак, до моменту придбання спірного будинку частина коштів була витрачена відповідачем, і сторонам не вистачало коштів навіть на придбання квартири. Тому ОСОБА_1 та її родичами як співвласниками продано вказану квартиру АДРЕСА_5 , а виручені від цього кошти надані для придбання спірного будинку. Отже, останній придбано за спільні кошти сторін, отримані від продажу двох квартир. В жовтні 2013 року вартість цього будинку дорівнювала 45 000 доларів США, що становило 366 000 грн.

20.12.2019 року ОСОБА_2 подав відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій зазначає, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належала лише ј (одна четверта) частка у вказаній квартирі АДРЕСА_5 . Після продажу останньої жодні кошти позивачем на придбання спірного будинку не надавались. Крім того, з договорів купівлі-продажу квартир вбачається, що вартість цієї частки ОСОБА_1 була порівняно не значною. Спірне будинковолодіння відповідачем придбано 05.11.2013 року за 117 916 грн., а спірну земельну ділянку - того ж дня за 34 642 грн. Отже, їхня загальна вартість становила 152 558 грн., і вона оплачена відповідачем, частину з яких в розмірі 37 000 грн. (цієї суми не вистачало для повного розрахунку) відповідачем були отримані в позику у ОСОБА_7 (24 000 грн.) та ОСОБА_6 (16 000 грн.)), та повернуті відповідачем протягом 2014 року.

Враховуючи ці обставини, відповідач вважає, що спірне майно придбане ним за його особисті кошти, а тому це майно слід визнати особистою власністю відповідача. Тому ОСОБА_2 просить зустрічний позов задовольнити, визнавши за цим відповідачем право особистої власності на дане майно.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь, показання свідків, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі, який укладено 15.10.2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 15.10.2010 року (а.с. 16).

Судом також встановлено, що сторони є батьками двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17, 18).

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15.10.2019 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано.

Згідно з копією технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 02.02.2010 року, загальна площа спірного житлового будинку, зведеного у 2008 році, разом з підвалом становить 141, 70 кв.м., житлова площа - 67, 30 кв.м. До будинку належать такі господарські будівлі та споруди: гараж (літера «Б»); криниця - («№»); огорожа («№ 1-2»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-22).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.11.2013 року право власності на спірні будинковолодіння та земельну ділянку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 05.11.2013 року, посвідчених приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Обідняк І.В. (а.с. 23-28).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу від 28.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Григорець М.В., відповідач ОСОБА_2 здійснив продаж вищевказаної квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_5 за 115 594 грн. з відстроченням сплати вказаним покупцем 100 000 грн. до 31.12.2013 року (49, 50).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 , посвідченої тим же нотаріусом 09.12.2013 року, зареєстрованої за №2479, ОСОБА_2 отримав повний розрахунок за продаж квартири від покупця ОСОБА_5 (а.с.51).

Згідно з даними договору купівлі-продажу квартири від 14.08.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Трачук Л.В. під реєстровим №1351, вищевказана квартира АДРЕСА_5 належала ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , які продали це майно ОСОБА_11 за 62 134 грн. (а.с. 80,81).

Відповідно до висновку №478 судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз, складеного спільним підприємством «Західно-Український експертно-консультативний центр» 19.10.2020 року, ринкова вартість житлового будинку (літ. «А») з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , станом на 05.11.2013 року складала 382 212,00 грн.

Ринкова вартість спірної земельної ділянки, площею 0,0543 га. призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер якої 2610600000:04:003:0029, що знаходиться в АДРЕСА_1 , станом на 05.11.2013 року складала 44 034,00 грн. (а.с.185-217).

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

При цьому суд враховує правові позиції Верховного Суду України з аналогічних спорів, в яких роз`яснено, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Згідно з положеннями ч.2 ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до правил ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 мав обов`язок довести суду, що спірне нерухоме майно слід вважати його особистою власністю. Однак, вказаного обов`язку відповідач не виконав. Так, ним не надано суду жодного переконливого доказу на підтвердження своїх заперечень проти первісного позову та вимог за зустрічним позовом. Зокрема, такими доказами не можуть вважатись відомості, висловлені в показаннях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , адже ці свідки лише підтвердили те, що відповідач ОСОБА_2 брав майнову участь у придбанні спірного майна, однак, їхніми показаннями жодним чином не спростовується факти такої ж участі і з боку позивача ОСОБА_1 . Крім того, твердження відповідача про те, що виключно ним були надані кошти, виручені від продажу квартири АДРЕСА_3 , на придбання спірного будинку, суперечать його ж твердженням та матеріалам справи про те, що продаж цієї квартири було здійснено з відстроченням основної суми платежу (100 000 грн.) до 31.12.2013 року. Так, спірний будинок придбано 05.11.2013 року, а повний розрахунок з відповідачем покупець квартири ОСОБА_5 провів лише 09.12.2013 року, тобто більше, ніж через 1 місяць, що стверджується відомостями, які містяться у вищенаведеній заяві (а.с.51).

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_10 (відповідно батько і брат позивача ОСОБА_1 ), ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 підтвердили факти майнової участі позивача ОСОБА_1 та надання значних розмірів грошових коштів цими особами як її родичами для придбання спірних об`єктів нерухомості. Зокрема, в матеріалах справи наявна копія угоди про завдаток, згідно з якою батько позивача ОСОБА_8 передав продавцю спірного будинку ОСОБА_16 завдаток в розмірі 1000 доларів США за придбання цього майна, загальна вартість якого вказана 45 000 доларів США (а.с.82-84).

Отже, передбачена ч.2 ст.60 СК України презумпція не спростована стороною відповідача ОСОБА_2 в судових засіданнях і підлягає застосуванню до вказаних правовідносин.

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні доведено факт спільного придбання сторонами спірного майна. Тому за позивачем слід визнати право власності на Ѕ частку вказаного нерухомого майна. Задоволення первісного позову виключає задоволення вимог за зустрічним позовом.

Крім того, слід стягнути з відповідача на користь позивача за первісним позовом судові витрати, які складаються: зі сплаченого позивачем судового збору та витрат за проведення вищезазначених експертиз. Враховуючи встановлену цими експертизами вартість спірного майна, суд вважає, що саме від цієї вартості слід обчислювати розмір судового збору за Ѕ (одну другу) частку вартості даного майна, тобто в розмірі 2131 грн. ((382212+44034) :2:100), який слід присудити з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , оскільки нею сплачено судовий збір в розмірі 2376,00 грн. відповідно до квитанції №278.132.1/33647078 від 16.10.2019 року (а.с.1). Також позивачем оплачено вартість вказаних експертиз в розмірі 9 660 грн., що стверджується квитанцією від 19.10.2020 року (а.с.223).

Отже, загальний розмір судових витрат, які підлягають присудженню на користь позивача ОСОБА_1 , становить 11 791,00 грн.

На підставі наведеного, ст.ст. 12,13,81, 141, 258,259,263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.60, 69-71 СК України, та, керуючись ст.ст. 82, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

вимоги за первісним позовом задовольнити.

Провести поділ майна колишнього подружжя ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителькою АДРЕСА_1 , право власності на Ѕ (одну другу) частку житлового будинку (літера «А») з підвалом загальною площею 141, 70 кв.м, житловою площею - 67, 30 кв.м, господарських будівель та споруд: гаражу (літера «Б»), криниці - («№»), огорожі («№ 1-2»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителькою АДРЕСА_1 , право власності на Ѕ (одну другу) земельної ділянки площею 0,0534 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: 2610600000:04:003:0029, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктами особистої приватної власності житлового будинку (літера «А») з підвалом загальною площею 141, 70 кв.м, житловою площею - 67, 30 кв.м, господарських будівель та споруд: гаражу (літера «Б»), криниці - («№»), огорожі («№ 1-2»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0534 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: 2610600000:04:003:0029, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити в зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 . на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , 11 791 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто одну) гривню судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана особами, які беруть участь у справі, до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 січня 2021 року

Суддя Калинюк О. П.