Ухвала суду № 94252169, 19.01.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/197/21

2-з/357/3/21

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2021 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ярмола О. Я. розглянувши заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк», про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В :

18.01.2021 року на адресу суду надійшла позовна заява АТ «Універсал банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Одночасно з подачею позову, заявник подав заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження. Дана заява мотивована тим, що виконання рішення щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 буде ускладнене, оскільки з метою досудового врегулювання спірних правовідносин, позивач неодноразово безрезультатно звертався до відповідача за допомогою різних каналів зв`язку, а саме: СМС інформування, ПУШ повідомлень у мобільний додаток, листів на електрону адресу та на адресу реєстрації. Вся інформація щодо умов повернення використаних коштів, також, доступна у мобільному додатку «Monobank», або ж є можливість звернутися на гарячу лінію підтримки банку, яка на зв`язку 24/7 і дізнатися потрібну для погашення заборгованості інформацію але навіть за наявності таких можливостей, відповідач все одно не виконував умови договору. Для погашення заборгованості поповнень картки в достатньому розмірі не відбувалось, відповідно до чого заборгованість збільшувалась, відповідач знаходився у прострочці на подвійній відсотковій ставці. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 належить на праві власності квартира загальною площею 53,2 кв. м., житловою площею 29,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо застосування інституту зустрічного забезпечення, позивач зазначає, що за змістом вказаної правової норми зустрічне забезпечення застосовується у тому випадку, коли є ризик нанесення збитків відповідачу у зв`язку із застосуванням певного заходу забезпечення позову. Крім того, після накладення арешту на майно відповідача, останній ніяким чином не буде обмежений у вільному та безперешкодному володінні та користуванні зазначеним майном, що унеможливлює нанесення будь-яких збитків відповідачу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до п. 4, 5, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Так, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів заяви, предметом позову, який просить забезпечити заявник, є стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13.01.2018 року. Враховуючи ціну позову 130528,82 грн. заявник просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18 та постанові Верховного суду України від 13.01.2020 року у справі №922/2163/17, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно із статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, п. 47).

У пункті 44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява № 30856/03, ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

В свою чергу вимоги заяви АТ «Універсал Банк», про забезпечення позову в даній справі не містять обґрунтованої необхідності застосування саме таких видів забезпечення позову, що зазначені у заяві, не зазначено обставин, які підтверджують те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не додано доказів щодо намірів відповідача розпорядитися нерухомим майном, не зазначено чи заходи забезпечення позову будуть співмірними із заявленими позовними вимогами, крім того, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову вплинуть на права інших осіб, які не є учасниками справи. Застосувавши арешт квартири буде порушено право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Також, матеріали заяви не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 353 ЦПК України, суддя –

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Універсал Банк», про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в разі, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана 19.01.2021 року.

СуддяО. Я. Ярмола