Ухвала суду № 94241178, 16.01.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження № 1-кп/243/396/2021

Номер справи 243/79/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2021 року Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, у складі:

головуючого судді Старовецького В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Жигаліна Р.Р.

прокурора Барабаш Ю.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Савєльєв Я.Д.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальне провадження внесеного до ЄРДР за №12020050510001915 від 08.11.2020 року за обвинуваченням за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська, Донецької області, українця, громадянина України, не одруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Слов`янського міськрайонного суду надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

Заслухавши думку учасників судового провадження про можливість призначення судового розгляду, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Слов`янському міськрайонному суду, підстав для прийняття рішень про закриття провадження по справі або повернення обвинувального акту, а також зміни обвинуваченому заходів кримінального провадження немає. – не має.

Згідно ч. 1 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 314-1 КПК України, досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До обвинуваченого, ухвалою слідчого судді від 29 грудня 2020 року, застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою до 26 лютого 2021 року включно.

Під час підготовчого судового засідання від прокурора Барабаш Ю.Ю. Надійшло клопотання про застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У клопотанні прокурор просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Прокурор вважає, що ризики, відповідно до яких було обрано цей запобіжний захід до теперішнього часу не відпали. Зазначила, що на сьогодні зібрано достатньо доказів щодо наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення обвинуваченим нетяжкого злочину. Вважає, що на даний час існує ризик того, що обвинувачений, перебуваючи на волі може вчинити дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності шляхом переховування від суду, оскільки за вчинене ним злочинне діяння кримінальна відповідальність передбачає міру покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`яти років, а він раніше неодноразово судимий, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у період іспитового строку, відносно нього в суді перебувають два кримінальних провадження передбачених ч. 2 ст. 185 КК України. Отже наслідки і ризик втечі можуть бути розцінені ним як менш небезпечні ніж покарання та процедура його відбування. Також зазначила, що на даному етапі досудового розслідування ще не встановлені повною мірою всі обставини кримінального правопорушення, не допитані всі свідки та інші особи у кримінальному провадженні, а отже ОСОБА_1 , шляхом психологічного або фізичного впливу може здійснити тиск на свідків з метою надання ними неправдивих показань, або зміни раніше наданих показань, тощо, що значною мірою буде перешкоджати судовому розслідуванню. До того ж, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні крадіжки у шести епізодах, що свідчить про те, що жодний інший запобіжний захід не стане на заваді продовжити кримінальну діяльність.

Захисник Савельєв Я. Д. у судовому засіданні заперечував проти застосування відносно його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає, що можливо застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні просив не застосовувати до нього такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою, зазначивши, що наразі він проживає із бабусею, який допомагає, має заробіток у розмірі приблизно 6000 грн. 00 коп., який витрачає на лікування бабусі. Вважає, що можливо застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заслухавши сторони кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суддею встановлено наступні обставини та відповідні їм докази.

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи, що положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так у своїх рішеннях, а саме «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Суд враховуючи відомості про сукупність обставин пред`явленого обвинувачення, що інкримінується ОСОБА_1 та обсяг відомостей, які були повідомленні в судовому засіданні прокурором в його клопотанні, приходить до переконання, що висновки органу досудового розслідування, викладені в клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

З огляду на вищевказане суд зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд разом з тим враховує позиції, думки та доводи обвинуваченого на свою користь та його захисника щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, однак зазначає, що у даному кримінальному провадженні, в контексті пред`явленого обсягу обвинувачення за ч.2 ст. 185 КК України, зазначені в клопотанні обвинуваченого та його захисника доводи про зміну запобіжного заходу на домашній арешт у певний період доби не перевищують саме суспільного інтересу у даній кримінальній справі, який з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, та його тяжкості є наявним в даній справі та полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби на думку суду не зможе в достатній мірі забезпечити додержання обвинуваченим його обов`язків та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Так існування ризиків незаконного впливу на ще недопитаних свідків та можливість переховування від правосуддя у випадку зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на не пов`язаний з триманням під вартою, прокурор в клопотанні обґрунтовує тим, що оскільки обставини та характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 свідчать про те, що, покарання за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачає позбавлення волі на строк до 5 років, то

обвинувачений задля уникнення покарання може, знаходячись поза межами установи виконання покарань, здійснити дії щодо примушування недопитаних свідків до зміни своїх показів на свою користь, або ж перешкоджання судовому розгляду шляхом переховування від правосуддя.

Оцінивши у своїй сукупності доводи прокурора про існування вищевказаних ризиків, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні повністю довела, що на теперішній час існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду задля уникнення покарання.

Крім того суд також зазначає, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні крадіжки у шести епізодах, що свідчить про те, що жодний інший запобіжний захід не стане на заваді продовжити кримінальну діяльність, За вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, а тому зазначена обставина вже сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Суд зазначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження як з приводу заявленого клопотання прокурора так і клопотань обвинуваченого та його захисника, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей про вчинення обвинуваченим нетяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі на строк до 5 років; вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та свідчили б, що стан здоров`я обвинуваченого виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, зокрема ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_1 у разі зміни запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою може переховуватись від суду задля уникнення кримінальної відповідальності, оскільки можливість уникнення покарання може бути для обвинуваченого меншим злом ніж процедура його відбування у разі визнання його винним, судв вважає доведеним, що на теперішній час ризики, відповідно до яких обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відпали, у зв`язку з чим як під час досудового розслідування, так і на підготовчому судовому засіданні відносно нього є підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд враховує, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, отримує дохід від тимчасових цивільно – правових угод в сфері надання послуг погрузки товарів, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, проживає із бабусею –пенсіонеркою. З березня 2020 року підозрюваний перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок поєднаного вживання декількох наркотичних та інших психоактивних речовин. Синдром залежності. На обліку у лікаря-психіатра в ДВ ОКПЛ м. Слов`янськ не перебуває. В Слов`янському міськрайонному суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні крадіжок.

Суд зважає на те, що підозрюваний хоч і має постійне місце проживання, отримує певний дохід у незаборонений чинним законодавством спосіб, проживає із бабусею, яка потребує сторонньої допомоги. Разом з тим, з огляду на те, що підозрюваний перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок поєднаного вживання декількох наркотичних та інших психоактивних речовин (синдром залежності), а також на те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні крадіжок по восьми епізодах, за наявності обвинувачення по двох кримінальних проваджень, які перебувають на розгляді в суді, суд приходить до висновку про непередбачуваність поведінки ОСОБА_1 у такій мірі, що ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень та ризик втечі існують з високим ступенем ймовірності.

За таких обставин, суддя вважає, що незважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нетяжкого злочину, не спростовують доводи прокурора в тій їх частині, що на сьогодні ризик ухилення його від слідства та суду може статися з високим ступенем ймовірності.

Суддя не погоджується з доводами сторони обвинувачення стосовного того, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може вчинити вплив на свідків кримінального провадження та потерпілих, оскільки жодних обґрунтованих доводів щодо наявності вказаного ризику суду не представлено.

Суд вважає, що зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про недостатність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою, для запобігання виникненню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України , у зв`язку з чим суд вважає доцільним застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Суд також у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону розглянув й альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, які передбачені ст. 176 КПК України, в тому числі і домашній арешту в певний період доби на якому наполягав обвинувачений та його захисник, однак вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано було доведено, з посиланням на об`єктивні обставини справи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п.1 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частинами 4 та 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімей-ного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У зв`язку з чим при застосуванні відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначає заставу у вигляді семи розмірів прожиткового мінімуму на працездатну особу (2270 грн. 00 коп.), що складає 15890 грн. 00 коп. та з урахуванням матеріального стану обвинуваченого та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення є достатньою сумою для забезпечення виконання обов`язків, встановлених КПК України.

Суддя вважає, що з урахуванням особи ОСОБА_1 застава у зазначених межах здатна забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави, обвинувачений зобов`язаний прибувати за кожною вимогою до суду, або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька покладених на нього обов`язків.

В разі невиконання обов`язків застава звертається в доход держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 132, 177, 183, 193, 196, 199 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, прийняти до провадження Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Призначити справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області на 14 годину 00 хвилин 21 січня 2021 року.

Доручити представнику персоналу Слов`янського міськрайонного відділу Філії Державної установи «Центр пробації» скласти досудову доповідь до 14 годину 00 хвилин 21 січня 2021 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що на підставі ст.ст.14, 16 Закону України «Про пробацію» він має право приймати участь у підготовці досудової доповіді, а також на підставі ст. 17 вказаного Закону зобов`язаний виконувати законні вимоги персоналу органу пробації та надавати про себе достовірну інформацію персоналу органу пробації.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Савельєва Я.Д. про заміну запобіжного заходу ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 16.01.2021 року до 16.03.2021 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заставу у розмірі семи розмірів прожиткового мінімуму на працездатну особу (2270 грн. 00 коп.), що складає 15 890 грн. 00 коп.

У разі внесення застави, яка може бути внесена у будь який момент, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду.

2) не відлучатися з м. Слов`янська, Донецької області без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

4) утриматись від спілкування зі свідками та потерпілими по справі;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити, що у разі невиконання даних обов`язків, згідно зі ст.182 ч.8 КПК України, заставодавцем, а також якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до прокурора чи суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити прокурору, направити обвинуваченому та Начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Донецької області В.І.Старовецький