Постанова № 9423622, 15.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2010                                                                                           № 25/470

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача           1) Федорова Т.В. - за дов. № 29-12/09 від 29.12.2009,

2) Главнік В.В. - за дов. № 17-02/2010 від 17.02.2010,

від відповідача          Ілляшенко М.О. – за дов. № 15/01/10 від 11.01.2010,

Недотопа М.М. – за дов. № 117/02/10 від 12.02.2010                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями "Юромаш"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.02.2010

у справі № 25/470 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"

                              ТОВ "Віадукт"

до                                                   ТОВ з іноземними інвестиціями "Юромаш"

про                                                   визнання договору розірваним та стягнення 2522817,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Віадукт» звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» про визнання Договору купівлі-продажу № Р2997-09/08 від 17.09.2008 розірваним та стягнення 2522817,83 грн. заборгованості, у тому числі 1804877,63 грн. основного боргу, 596969,45 грн. пені та 120970,75 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 25/470 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт» до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» грошові кошти у розмірі 2401846,08 грн. та судові витрати у розмірі 24243,13 грн.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 25/470 мотивовано тим, що позивачами доведено, а відповідачем в установленому порядку обставини щодо прострочення поставки товару за Договором купівлі-продажу, не спростовані, а тому позовні вимоги в частині стягнення 1804877,63 грн. сплачених 30% передплати за гусеничний кран ІНІ ССН 700 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання за Договором купівлі-продажу, з нього на підставі пункту 5.1. Договору та статті 549, частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України стягнуто 596969,45 грн. пені. У задоволенні позовної вимоги про визнання договору розірваним судом першої інстанції відмовлено, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання договору розірваним сторонами у договорі не передбачений, а законом не встановлений. У задоволенні стягнення з відповідача компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за Договором купівлі-продажу у розмірі 120970,75 грн. (упущеної вигоди) судом відмовлено, оскільки вищезазначена сума обґрунтовується позивачем -1 умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 25/470 повністю та прийняти нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Віадукт» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також недоведеними є ті обставини, які господарський суд визнав встановленими.

Позивач-1 письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак представник позивача-1 у судовому засіданні проти її доводів заперечував та просив рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач-2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу № 12-04/10 від 12.04.2010, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 25/470 просить залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, письмовий відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт» на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

17.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» (продавець, відповідач у справі) Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (покупець, позивач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віадукт» (лізингоодержувач, позивач-2 у справі), був укладений Договір купівлі-продажу № P2997-09/08 (надалі – Договір), відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати покупцю, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити кран гусеничний ІНІ ССН700 (надалі - транспортний засіб) згідно Додатку № 1 (специфікації), що є невід’ємною частиною Договору купівлі-продажу. Придбання транспортного засобу на умовах цього Договору здійснюється покупцем для подальшої передачі в лізинг лізингоодержувачу відповідно до Договору лізингу від 17.09.2008 № L2997-09/08, укладеному між лізінгоодержувачем і покупцем.

Загальна вартість транспортного засобу становить 5 969 694,54 грн. (пункт 2.1. Договору).

Згідно пункту 2.2. Договору оплата транспортного засобу здійснюється покупцем на підставі рахунків продавця в наступному порядку:

- 30 % від загальної вартості транспортного засобу, а саме: 1 492 423,63 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 298 484,73 грн., всього 1 790 908,36 грн. покупець зобов’язується перерахувати на рахунок продавця протягом 10 банківських днів з дати сплати позивачем-2 за договором фінансового лізингу авансового лізингового платежу (пункт 2.2.1. Договору);

- 70 % від загальної вартості транспортного засобу, а саме: 3 482 321,82 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 696 464,36 грн., всього 4 178 786,18 грн. покупець зобов’язується перерахувати на рахунок продавця протягом 5-ти банківських днів з дати підписання Акту приймання-передачі транспортного засобу (пункт 2.2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що продавець зобов’язаний поставити транспортний засіб протягом 30 днів з дати сплати покупцем продавцю вартості транспортного засобу у розмірі, визначеному пунктом 2.2.1. Договору. Дострокова поставка допускається.

          Згідно пункту 3.5. Договору датою поставки за Договором є дата підписання продавцем і покупцем Акту приймання-передачі транспортного засобу без будь-яких претензій покупця по якості, кількості та комплектності транспортного засобу.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивачем-1 на підставі рахунку-фактури № СФ-0003740 від 30.09.2008 було сплачено відповідачу 1 804 877,63 грн., в якості 30% оплати від загальної вартості за гусеничний кран ІНІ ССН 700, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 19251 від 30.09.2008.

Таким чином, відповідач був зобов’язаний поставити транспортний засіб за Договором до 30.10.2008.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Однак, відповідач у порушення умов Договору свої зобов’язання щодо поставки товару не виконав.

Відповідно до пункту 9.2. Договору, останній діє до 30.12.2008, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами умов Договору.

17.09.2008 між позивачем-1 (лізингодавець) та позивачем-2 (лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу № L2997-09/08 (надалі – Договір лізингу), відповідно до умов якого лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається в специфікації (Додаток № 2 до Договору лізингу), а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах Договору лізингу.

Договір лізингу набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків за Договором лізингу (пункт 8.1. Договору лізингу).

Будь-які зміни та доповнення до Договору лізингу повинні бути виконані в письмовій формі та підписані обома сторонами Договору лізингу (пункт 9.3. Договору лізингу).

Згідно Додатку № 4 «Загальні умови фінансового лізингу» до Договору лізингу лізингоодержувач зобов’язаний виконувати обов’язки, передбачені Договором лізингу, загальними умовами фінансового лізингу та чинним законодавством України (пункт 8.1.18.).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закраїни України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Оскільки поставка транспортного засобу відповідачем у передбачений Договором строк, а саме до 30.10.2008включноне відбулась, позивач-2 листом № 01/LP2997 від 03.06.2009 повідомив позивача-1 про відмову в односторонньому порядку від укладеного між ними Договору лізингу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що якщо затримка в поставці транспортного засобу складає більше 45 календарних днів, покупець вправі відмовитися від виконання Договору в односторонньому порядку та вимагати від продавця повернення сум, сплачених згідно пункту 2.2.1. та пункту 2.2.2. Договору, а продавець зобов’язаний повернути покупцю отримані від нього суми, не пізніше 5 робочих днів з дня одержання від покупця повідомлення про відмову від виконання Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач-1 листом № 1367-06/09 від 26.06.2009 повідомив відповідача про те, що Угода про припинення дії Договору купівлі-продажу буде надіслана йому на адресу в найближчий час.

Листом № 1560-07/09 від 22.07.2009 позивач-1 повторно повідомив відповідача про розірвання Договору купівлі-продажу та відмову від поставки транспортного засобу.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 1 804 877,63 грн. сплачених 30 % передплати за гусеничний кран ІНІ ССН 700 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на лист 10.10.2008 Корпорації «Золоті Ворота» про відміну поставки транспортного засобу судом не приймається колегію суддів до уваги, оскільки вказана корпорація не є стороною Договору, а також суду не надано доказів щодо уповноваження даної Корпорації на вчинення таких дій сторонами за договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що у випадку порушення продавцем строків виконання своїх зобов’язань за Договором продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від загальної вартості транспортного засобу за кожний календарний день прострочення, але не більше 10 % від загальної вартості транспортного засобу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо поставки товару, з відповідача підлягає до стягнення пеня у розмірі 596 969,45 грн., нарахована позивачем-1 до 26.06.2009 (дата листа № 1367-06/09 про відмову від Договору).

Колегія суддів не погоджується з висновком Господарського суду міста Києва щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання Договору розірваним, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання договору розірваним сторонами у договорі не передбачений, а законом не встановлений, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (частини 1, 3).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що якщо затримка в поставці Транспортного засобу складе більше 45 календарних днів, покупець вправі відмовитися від виконання цього Договору в односторонньому порядку та вимагати від продавця повернення сум, сплачених згідно пунктів 2.2.1 та 2.2.2 цього Договору, а покупець зобов’язаний повернути кошти не пізніше 5 днів з моменту отримання повідомлення про відмову від виконання договору.

Отже, право на односторонню відмову від зобов’язання в разі порушення зобов’язання іншою стороною, встановлено Договором.

          Колегія суддів вважає, що Договір купівлі – продажу № Р2997-09/08 від 17.09.2008 є розірваним з 22.07.2009 з наступних підстав.

          Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій списку рекомендованих листів поштових відправлень та фіскального чеку, 01.07.2009 позивачем-1 на адресу відповідача було надіслано лист № Вих. № 1367-06/09 від 26.06.2009 про відмову від Договору, згідно пункт 5.1. Договору.

Відповідно до пункту 117 «Правил надання послуг поштового зв'язку» (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270)поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії довідки поштового відділення від 22.07.2009, лист Вих. № 1367-06/09 від 26.06.2009 з повідомлення про вручення поштового відправлення, направлений 01.07.2009 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юромаш» був повернутий поштовим відділенням Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» у зв’язку з відмовою адресата від одержання 22.07.2009.

Як зазначено у пункті 3 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 27.06.2007 № 04-5/120 (із змінами та доповненнями) господарським судам підвідомчі також справи про визнання фактів, що мають для суб'єктів господарювання юридичне значення.

Отже, враховуючи, що між сторонами існує спір щодо дії Договору, колегія суддів вважає, що позивач правомірно звернуся до суду з позовною вимогою про визнання Договору купівлі-продажу № Р2997-09/08 від 17.09.2008 розірваним, яка підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення 120970,75 грн. збитків у вигляді не отриманих відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за Договором задоволенню не підлягають з наступних відстав.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Обов’язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язань.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки – це об’єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов’язань наступає об’єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов’язань.

Проте, сума збитків у вигляді не отриманих відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за Договором, обґрунтовані позивачем-1 умовним припущенням про можливість отримання прибутку в результаті випадкового збігу обставин, не є об’єктивним зменшенням майнових благ кредитора та не можуть відноситись до збитків, в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Крім того, у матеріалах справи міститься лист позивача-2 № 01/LP2997 від 03.06.2009 надісланий позивачу-1 про односторонню відмову від Договору лізингу, у зв’язку з чим, неможливе отримання позивачем-1 відсотків за фінансування.

Згідно частин 1 та 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду у даній справі слід скасувати частково, а саме в частині відмови у визнанні Договору купівлі – продажу № Р2997-09/08 від 17.09.2008 розірваним. Апеляційна скарга відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 25/470 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 25/470 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 25/470 викласти в наступній редакції:

          Позов задовольнити частково.

          Визнати Договір купівлі – продажу № Р2997-09/08 від 17.09.2008 розірваним.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» (02160, м. Київ, вул.М. Раскової,11а, п/р 260080130797 в ТОВ «БМ Банк», м. Київ, МФО 380913, код 32849408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзенг Лізинг Аваль» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 28а, п/р 2600514928 в ВАТ «Райффайзенг Банк Аваль», м. Київ, МФО 300335, код 34480657) 1 804877 (один мільйон вісімсот чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 63 коп. сплаченої 30 % передплати, 596969 (п’ятсот дев’яносто шість тисяч дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 45 коп. пені, 12051 (дванадцять тисяч п’ятдесят одна) грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» (02160, м. Київ, вул.М. Раскової,11а, п/р 260080130797 в ТОВ «БМ Банк», м. Київ, МФО 380913, код 32849408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт» (03045, м. Київ, вул.Новопирогівська,60, п/р 26007116180101 в ЗАТ «Сведбанк Інвест», МФО 320650, код 35402276) 12051 (дванадцять тисяч п’ятдесят одна) грн. 74 коп. витрат по сплаті державного мита. Видати наказ.

          4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 25/470 залишити без змін.

          5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

          6. Матеріали справи № 25/470 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді