Постанова № 9423605, 26.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2010                                                                                           № 32/112-51/276

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Стародубец Д.С. – представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Севастопольської міської ради

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.12.2009

у справі № 32/112-51/276 ( )

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Полмет ГмбХ"

до                                                   Севастопольської міської ради

про                                                   визнання недійсним рішення № 2052 від 06.05.07р.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2008 року позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради № 2052 від 16.05.2007р. „Про тимчасову заборону (призупинення) використання земельної ділянки площею 0,0600 га біля будинку № 121 по пр. Генерала Острякова для будівництва торгівельного комплексу ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Полмет-ГмбХ” та стягнення з відповідача судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення винесено відповідачем незаконно та підлягає скасуванню, оскільки відсутні підстави для заборони або зупинення використання земельної ділянки, наданої позивачу в оренду за договором оренди від 05.07.2005 р..

Дана справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2009р. у справі №32/112-51/276 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з’ясування обставин місцевим господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору помилково витлумачив та застосував норми ст.16 Закону України „Про планування і забудову території” і ст.9 Земельного кодексу України.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

Як вбачаться з матеріалів справи, 14.05.2003р. Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 880 „Про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Полмет ГмбХ” в районі пр. Генерала Острякова (біля будинку № 121) для будівництва торгівельного комплексу”, відповідно до якого позивачу надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га в районі пр. Генерала Острякова (біля будинку №121) для будівництва торгівельного комплексу та зобов'язано позивача до 01.10.2003р. надати міській раді розроблений та узгоджений в установленому законом порядку проект відведення земельної ділянки.

В подальшому, 13.07.2004р. Севастопольською міською радою прийнято рішення № 2082 „Про передачу земельних ділянок під об'єкти містобудування юридичним особам та громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності”, яким позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,0600 га, яка розташована у м.Севастополі по пр. Генерала Острякова (біля будинку 121), строком на 25 років для будівництва торгівельного комплексу.

Так, на підставі зазначеного рішення №2082, 05.07.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати, а позивач, в свою чергу, прийняти в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва торгівельного комплексу з віднесенням земель до категорії земель житлової та громадської забудови, наданих для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, яка знаходиться у м.Севастополі по пр.Генерала Острякова (біля будинку 121) (далі – Договір оренди).

Даний Договір оренди був зареєстрований Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів 12.10.2005р., про що зроблено запис у книзі реєстрації договорів оренди земель № 0405660 за № 040566000001.

З пункту 2.1 Договору оренди вбачається, що загальна площа орендованої земельної ділянки становить 0,0600 га, площа забудови - 0,0300 га.

Відповідно до п.3.1 Договору оренди останній укладений строком на 25 років.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі зазначеної земельної ділянки позивачу (Актом прийому-передачі від 11.07.2005 р. (т.1 а.с.52)).

З матеріалів справи випливає, що позивачем отримані висновок № С-132/07 Управління містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 28.04.2007р. по робочому проекту будівництва торгівельного комплексу по пр.Генерала Острякова біля житлового будинку № 121, яким погоджено робочий проект будівництва торгового комплексу; позитивний комплексний висновок № Е-104/2007 від 18.05.2007р. по робочому проекту Севастопольської міської служби Української державної інвестиційної експертизи; експертний висновок Державного комітету промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду Державного підприємства „Кримський експертно-технічний центр” № 10.22287924.1899-07 від 27.04.2007р. про відповідність нормативним актам по охороні праці „Робочого проекту будівництва торгівельного комплексу по пр.Генерала Острякова біля житлового будинку № 121 м.Севастополя”; висновки Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції № 121 від 21.02.2007р. та № 07 від 22.02.2007р. та експертний висновок № 442 від 06.04.2007р. Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у місті Севастополі.

Крім того, матеріали по відводу земельної ділянки для будівництва торгівельного комплексу по пр.Генерала Острякова, 121, узгоджені позивачем в Управлінні містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, про що складено містобудівний висновок № 350/4-1.

16.05.2007р. Севастопольською міською радою прийнято рішення № 2052 „Про тимчасову заборону (призупинення) використання земельної ділянки площею 0,0600 га біля будинку № 121 по проспекту Генерала Острякова для будівництва торгівельного комплексу Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Полмет ГмбХ”, яким позивачу заборонено використання вказаної земельної ділянки для будівництва торгівельного комплексу до затвердження міською радою проекту розподілу території частини кварталу та визначення прибудинкової території будинків №№121,123 по пр.Генерала Острякова.

Відповідно до п.2.2 та 2.4. зазначеного вище рішення Севастопольській міській районній адміністрації доручено забезпечити розроблення проекту розподілу територій кварталу (частини квартир жилої забудови в районі будинків №№ 121-123 по пр. Генерала Острякова) та надати його на розгляд міській раді до 15.09.2007 р..

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради № 2052 від 16.05.2007 р., позивач зазначав, що він не порушує вимог земельного законодавства, а отже відсутні підстави для зупинення використання земельної ділянки.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Севастопольської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Севастополя, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

З положень ст. 116 Земельного кодексу України вбачається, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

У відповідності до ч.5 ст.16 Закону України „Про місце самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За приписами ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” Севастопольська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно із п. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до п.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Севастопольської міської ради № 880 від 14.05.2003 р. позивачу було надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки в районі пр. Генерала Острякова (біля будинку № 121) для будівництва торгівельного комплексу.

З пункту 6 статті 123 Земельного кодексу України вбачається, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Пунктом 9 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Таким чином, рішення № 2082 від 13.07.2004 р., яким позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,0600 га, розташовану у м. Севастополі по пр.Генерала Острякова (біля будинку 121), строком на 25 років для будівництва торгівельного комплексу, Севастопольською міською радою прийнято у межах наданих їй повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, яке регулює земельні відносини.

В силу ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі зазначеного рішення між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки від 08.07.2005 р., який зареєстровано Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, позивач набув права користування земельною ділянкою на підставах та у порядку, визначених чинним законодавством України.

Правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій встановлено Законом України „Про планування і забудову територій”.

Так, частиною 1 статті 16 Законом України „Про планування і забудову територій” передбачено, що проект розподілу території - це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок.

З частини 3 статті 16 Закону України „Про планування і забудову територій” вбачається, що рішення про розроблення та затвердження проектів розподілу території приймаються відповідними радами.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України „Про планування і забудову територій” проект розподілу території є основою для визначення меж земельних ділянок на територіях існуючої забудови для розташування будинків і споруд, розроблення відповідної землевпорядної документації та оформлення в установленому законодавством порядку правовстановлюючих документів власникам, співвласникам, орендарям, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі.

З викладеного випливає, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки в користування, відповідна рада зобов'язана керуватись положеннями Закону України «Про планування і забудову територій, а розроблення та затвердження проектів розподілу території має передувати прийняттю відповідною радою рішення про передачу земельної ділянки в користування.

Разом з тим, незважаючи на відсутність затвердженого проекту розподілу території по пр.Генерала Острякова (біля будинку 121), Севастопольською міською радою прийнято рішення про передачу земельної ділянки у вказаному районі.

При цьому, норами чинного законодавства України, яке регулює земельні відносини не передбачено обмеження, заборону чи зупинення використання земельної ділянки у разі відсутності проекту розподілу території.

Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач набув права користування земельною ділянкою площею 0,0600 га, розташовану у м. Севастополі по пр.Генерала Острякова (біля будинку 121) на підставі та у спосіб, визначених чинним законодавством України є обгрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо визнання оскаржуваного рішення недійсним, оскільки останнє порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як користувача земельної ділянки.

З пункту 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35 вбачається, що акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до п. 2 зазначеного вище роз'яснення підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до п. 1.2. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. № 04-06/15 за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішення органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або у користування втілює волевиявлення власника землі і реалізується у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

В пункті 1.3 вказаних рекомендацій визначено, що юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.Відносини щодо набуття та реалізації юридичними особами прав на земельні ділянки та цивільного обороту земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Положеннями п. 1.4. рекомендацій передбачено, що спір, який виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 1.6. рекомендацій, в порядку господарського судочинства розгляду підлягають спори з питань набуття та реалізації юридичними особами (в т.ч. суб’єктами підприємницької діяльності), органами місцевого самоврядування та державою прав на земельні ділянки.

Матеріали справи свідчать про те, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем пов’язані із набуттям позивачем у користування земельної ділянки, відповідач у спірних правовідносинах діє як суб’єкт, який реалізує повноваження власника земельної ділянки.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини є цивільно-правовими, а даний спір є спором про право, судова колегія вважає, що спір у даній справі підвідомчий господарському суду.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2009 року залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2009 року у справі №32/112-51/276 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №32/112-51/276 направити до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

05.05.10 (відправлено)