Рішення № 94232610, 18.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10335/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держдгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 23.10.2020 №13-11197/16-20-СГ про відмову у наданні згоди на розроблення документації із землеустрою;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га (кадастровий номер 4623610100:08:000:0406), яка розташована на території Пустомитівського району Львівської області.

В обґрунтування позову зазначено, що наказ відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою не вмотивований. Вичерпний перелік підстав для відмови передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України. Обов`язок доказування правомірності свого рішення, згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача.

Оскільки відповідач уже прийняв наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач вважає належним способом захисту своїх прав зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання.

Просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою від 18.11.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві від 08.12.2020 за вх. №65745. Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою було те, що запропонована позивачем земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4623610100:08:000:0406, площею 23,0250 га), поділ якого не проведено та включено до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які плануються для передачі у комунальну власність органам місцевого самоврядування. Такі земельні ділянки можуть передаватися у користування (оренду) для сільськогосподарського використання на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за умови відповідності площі та лінійних розмірів земельних ділянок параметрам, визначеним за результатами інвентаризації. У випадку невідповідності цих розмірів та площ необхідно здійснити роботи по виготовленню документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки.

Дана земельна ділянка з кадастровим номером 4623610100:08:000:0406, площею 23,0250 га, з якої 0,1200 га бажає приватизувати позивач, уже сформована шляхом її інвентаризації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (ст. 57 Закону України «Про землеустрій»). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Тому, за даних обставин неможливо сформувати нову земельну ділянку шляхом розроблення саме проекту землеустрою із ділянки, яка вже є сформованою, без її поділу. Згідно з законодавством, для передачі проінвентаризованих земель у власність необхідно поділити земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Наголосив, що ні Земельним кодексом України, ні Законом України «Про державний земельний кадастр», ні Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 не передбачено такої підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки (у даних правовідносинах земельної ділянки з кадастровим номером 4623610100:08:000:0406), як клопотання громадянина про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка є частиною вже сформованої земельної ділянки.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вважає таку похідною від першої позовної вимоги; вважає дискреційними повноваження відповідача у цій частині. Тому, суд не вправі задовольняти таку позовну вимогу.

Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до приписів ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням від 23.09.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га (кадастровий номер 4623610100:08:000:0406), яка розташована на території Пустомитівського району Львівської області /арк.спр.8/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23.10.2020 №13-11197/16-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1200 га, із цільовим призначенням - для ведення садівництва з таких підстав: земельна ділянка знаходиться в межах про інвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4623610100:08:000:0406) площею 23,0250 га, поділ якого не проведено та включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які плануються для передачі у комунальну власність органам місцевого самоврядування /арк.спр.10/.

Вважаючи наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою безпідставним та такими, що порушує його права та законні інтереси, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Розглядаючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС Українипринцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Громадяни України відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється відповідно до ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються згідно із ч. 6, 7 ст. 79-1 Земельного кодексу України за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка відповідно до ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Проект землеустрою відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Документація із землеустрою відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій» розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд звертає увагу позивача, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Суд зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом з поданої позивачем заяви /арк.спр.8/ встановлено, що позивач клопотав саме про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Пустомитівського району Львівської області, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4623610100:08:000:0406.

Тобто, на час подання вказаного клопотання 23.09.2020 було відомо, що земельна ділянка, на частину якої позивач хоче отримати дозвіл на розробку проекту відведення, вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер 4623610100:08:000:0406.

Суд зазначає, що подальше формування земельної ділянки, на частину якої позивач хоче отримати дозвіл на розробку проекту відведення, яка вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер 4623610100:08:000:0406, здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, якою встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №802/1535/17-а, від 16.07.2020 у справі №802/1447/17-а.

Також слід звернути увагу на те, що відповідно до Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2020 №485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності» наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 09.12.2020 №11-ОТГ передано Пустомитівській міській раді (Пустомитівській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 396,5070 га, які розташовані на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району /арк.спр.38/. Згідно з актом приймання-передачі від 09.12.2020 земельну ділянку з кадастровим номером 4623610100:08:000:0406 (порядковий №12) площею 23,0250 га серед інших теж передано у комунальну власність Пустомитівській міській раді (Пустомитівській територіальній громаді) /арк.спр.39-43/.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідачем прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. Вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Згідно зі ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому відмовлено у позові повністю, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 258, 263, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2021.

Суддя Кравців О.Р.