Ухвала суду № 94232609, 13.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/1075/20

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

13 січня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в судовому засіданні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий Холл» про закриття провадження у справі, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про закриття провадження, у справі № 380/1075/20 за

позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, представник –Тарасович О.І. за участю третіх осіб: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, представник – Тарасович О.І. за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департаменту ДАБІ у Львівській області, представник– не з`явився ОСОБА_3 , – не з`явився ОСОБА_4 , – не з`явився Громадської організації «Народна дія Львів», представник – Біликівська А.Р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий Холл», представник – не з`явився ОСОБА_1 , представник – не з`явивсяпро визнання протиправними та скасування рішень, - ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Департаменту ДАБІ у Львівській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Громадської організації «Народна дія Львів», ТОВ «Княжий Холл», ОСОБА_1 , в якому із врахуванням уточнень просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.08.2019 року за № 732 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТОВ «Княжий Холл» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 » з урахуванням змін, внесених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.04.2020 року за № 312;

- скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТОВ «Княжий Холл» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 , затверджені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.08.2019 року за № 732 із урахуванням змін, внесених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.04.2020 року за № 312.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки земельна ділянка, на якій планується будівництво, є невід`ємною складовою охоронної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів – ансамбль історичного центру» і розташована в історичному ареалі міста Львова та в охоронній зоні пам`яток архітектури, історії і культури, тому відноситься до земель історико-культурного призначення, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду в справі від 19.04.2016 року за № 813/716/16.

Всі містобудівні документи, що стосуються згаданої земельної ділянки суперечать основному містобудівному документу – Генплану м. Львова, що є порушенням чинного містобудівного законодавства.

Невизначеність розташування земельної ділянки за кадастровим номером 4610136300:02:001:0023 по АДРЕСА_1 , у межах історичного ареалу міста та зони пам`ятки архітектури місцевого значення – будинків 6, АДРЕСА_2 ставить під загрозу пошкодження та руйнування самої пам`ятки архітектури, в тому числі будинку, в якому проживає позивачка.

Львівська міська рада не мала права надавати містобудівні умови та обмеження для будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , при відсутності встановлених охоронних зон, оскільки це суперечить ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та порушує права позивачки, права територіальної громади міста Львова, держави Україна на охорону культурної спадщини.

Позивачка звернулась до суду за захистом прав та інтересів мешканців будинків 6, 8 по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , а також прав та інтересів територіальної громади, будь-яких правочинів із земельними ділянками в межах історичного ареалу міста Львова, охоронної зони пам`яток архітектури, охоронної буферної зони об`єкта, внесеного до списку об`єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів – ансамбль історичного центру» без урахування особливої цінності земель історико-культурного призначення.

Спірні містобудівні умови та обмеження, затверджені Рішенням № 732, порушують права позивачки на встановлену містобудівним законодавством та будівельними нормами відстань забудови до пам`яток архітектури місцевого значення. Оскільки у містобудівних умовах і обмеженнях не вказана відстань до будинку позивачки, вона не зможе виконати своїх зобов`язань за охоронним договором на пам`ятку культурної спадщини від 20.04.2011 № 87/11 з незалежних від неї причин.

Спірні Містобудівні умови та обмеження, затверджені Рішенням № 732, порушують права позивачки, як власника суміжної земельної ділянки, згідно акту на право власності серія ЯМ № 058353 за кадастровим номером 4610136300:02:001:0020 та власника житлового будинку садибного типу згідно свідоцтва на право власності на будинок АДРЕСА_5 від 18.07.2011 серія САЕ № 256910, щодо відстані забудови до стін будинку садибного типу та до меж земельної ділянки.

Забудовник у своєму містобудівному розрахунку показав відстань до будинків 6, АДРЕСА_2 (пам`яток архітектури та будинків садибної забудови) - 10 м, тим самим порушив будівельні норми. Також забудовник, не виконав свої зобов`язання по п.2.7 Меморандуму, підписаному з ініціативною групою 20.03.2019 року щодо дотримання будівельних норм по відстані до земельних ділянок будинків 6, АДРЕСА_2 , не відкриття проїзду у внутрішнє подвір`я забудови зі сторони буд. АДРЕСА_6 . Взявши на себе певні зобов`язання забудовник не збирався взагалі їх виконувати. Забудовник показав у своїх намірах влаштування наземно-підземного паркінгу не тільки під забудовою, а під всією земельною ділянкою на відстані 5-6 м від стін існуючих житлових будинків 6, 8 на вул. Кооперативній та вул. Одеській, що є порушенням норми в 15 м згідно п.10.8.8 ДБН Б.2.2-12:2019 для паркінгу в 11-50 машин. Між вул. Кооперативною і Одеською є ухил до 1 м, тому біля будинків 6, 8 на вул. Кооперативній підземний паркінг стає наземно-підземним.

Згідно проведеного позивачкою приватно розрахунку інсоляції за графіком Данилюка відповідно до схеми забудови у містобудівному розрахунку ТОВ «Княжий Холл» у кв. АДРЕСА_7 інсоляція триватиме 1 год. 15 хв.(з 13.30 до 14.45), у кв. 2 – 1 год. 50 хв.(з 13.30 до 15.20) при нормі безперервної інсоляції житла – 2 год. 30 хв, а у кв. АДРЕСА_8 інсоляція триватиме 10 хв. (з 16.20 до 16.30).

На думку позивачки, спірні містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою АДРЕСА_1 , що надані Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради та затверджені виконкомом Львівської міської ради 02.08.2019 року за № 732 не відповідають в повній мірі вимогам п. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року за № 3038-VI, зі всіма змінами, порушують Закон України «Про охорону культурної спадщини», не встановлюють реальних обмежень щодо зони історичного ареалу міста та пам`яток архітектури, висотності забудови в охоронних зонах та відстані до пам`яток архітектури і порушують права позивачки на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, що гарантоване кожному ст. 50 Конституції України.

Відповідач - Виконавчий комітет Львівської міської ради, та треті особи ТОВ «Княжий Холл», ОСОБА_1 , подали суду клопотання про закриття провадження у справі №380/1075/20 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю третіх осіб: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Департаменту ДАБІ у Львівській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Громадської організації «Народна дія Львів», ТОВ «Княжий Холл», ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Мотивація клопотань наступна, з аналізу змісту позовної заяви випливає, що подання даного адміністративного позову спрямоване на захист цивільного права позивачки, як власника будинку АДРЕСА_5 , а відтак, спір між сторонами є приватноправовим.

Зокрема, позивач звернулася до суду для захисту таких своїх цивільних прав: права на безпечне довкілля та умови життєдіяльності; права на обмеження висотності забудови; права на дотримання інсоляційного режиму у належному їй будинку.

Оскаржуваним рішенням надано дозвіл на забудову третій особі і, при цьому, позивач не був заявником на отримання такого дозволу, а оскаржуючи відповідне рішення, позивач фактично заперечує права третьої особи на забудову земельної ділянки та розпорядження належним третій особі на праві користування майном.

Відсутність у будь-кого (крім замовника будівництва), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваними рішеннями (діями) не породжує для позивача права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

Позивач, звертаючись до суду з адміністративним позовом, звертала увагу, що будівельні роботи, які ведуться третьою особою, порушують права позивача на безпечні умови проживання в сусідньому будинку, оскільки забудовником грубо ігноруються будівельні норми.

Спірні правовідносини виникли не між позивачем і суб`єктом владних повноважень, а внаслідок проведення третьою особою будівництва, яке на переконання позивача є незаконним, внаслідок чого заподіює йому шкоду, як власнику сусіднього будинковолодіння, а тому у позивачки виникла необхідність захисту її цивільних (майнових) прав, у зв`язку із чим звернувся до суду.

В цьому випадку існує спір про право цивільне, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб`єкт публічного права. Аналіз зазначених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, а стосується захисту його приватних інтересів.

Враховуючи наведене, юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється, а спір необхідно вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Тоді як, ураховуючи обставини цієї справи, оскарження рішення відповідача у спірних правовідносинах не має на меті захисту прав позивача як учасника адміністративних правовідносин, а є зверненням щодо захисту його речових прав.

З огляду на наведене, враховуючи зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників справи, цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, такий може бути розглянуто виключно у порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача в судовому засіданні, просила закрити провадження у справі.

Позивач та представник третьої особи - Громадської організації «Народна дія Львів», заперечили проти закриття провадження у справі з підстав зазначених у запереченні проти закриття провадження у справі.

Інші учасники справи не забезпечили участі уповноважених представників в судовому засіданні.

При постановленні ухвали суд виходить з наступного:

В матеріалах справи наявна копія меморандуму підписаного в тому числі і між позивачкою та ТОВ «Княжий Холл» від 20.03.2020 року. За вказаним Меморандумом товариство зобов`язалося відповідно до:

- п. 2.11. проводити будівництво відповідно до проектної пропозиції, яка визначена кращою за підсумками Всеукраїнського відкритого архітектурного конкурсу на кращу проектну пропозицію житлового комплексу з будівлею-«вставкою» громадського призначення у м. Львові по вул. Городоцькій, 64;

- п. 2.2. при розробці проекту забудови земельної ділянки за адресою: м. Львів, вулиця Городоцька, 64, кадастровий номер 4610136300:02:001:0023 планувати будівництво багатоквартирних будинків з дотриманням вимог щодо зони житлової забудови Ж-2, яка офіційно зафіксована в «Генеральному плані міста Львова» (Проект зведених зон охорони історичного середовища м. Львова М1:10000) та змін норм ДБН щодо обмеження забудови ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», які офіційно вступили в силу з 01 вересня 2018 року;

- п. 2.3. у разі пошкодження або руйнування конструкційних елементів прилеглих будинків в період проведення підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вулиця Городоцька, 64, кадастровий номер 4610136300:02:001:0023, виконати роботи з ремонту та відновлення до попереднього стану прилеглих будинків, які були пошкодженні чи зазнали руйнування, в термін не довше, ніж один місяць від настання пошкодження чи руйнування;

- 2.10. забезпечити справність функціонування інженерних мереж, а саме: водопостачання та водовідведення, електропостачання, газопостачання.

Позивачка в судовому засіданні вказала, що вказаний меморандум є лише договором про наміри та категорично заперечила виконання ТОВ «Княжий Холл» своїх зобов`язань згідно вказаного меморандуму.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Також в матеріалах справи наявна копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.12.2020 №236843761, згідно якої 09.12.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрації права власності ТОВ «Княжий Холл» на незавершене будівництво, реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 2247920746101.

Позивачка є власником земельної ділянки та житлового будинку, розташованих за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Кооперативна, 6, що безпосередньо межує із земельною ділянкою на якій знаходиться вже у власності нерухоме майно ТОВ «Княжий Холл». Вказана обставина на думку суду вказує на спір між співвласниками суміжних ділянок, у тому числі щодо меж земельних ділянок та відстаней між будинком позивача та об`єктом будівництва ТОВ «Княжий Холл».

Згідно з ст. 19 Конституції України, Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що позивачка безспірно має право на звернення до адміністративного суду із позовом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів. На думку суду, у зв`язку із проведенням державної реєстрації права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості за третьою особою, відбулась і зміна предметної юрисдикції даного спору.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Як вже зазначав суд в матеріалах справи наявна копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно із частинами 1, 4 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Таким чином, вказаною нормою визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, у тому числі на нерухоме майно, є наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача щодо нерухомого майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права. По суті набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в статті 317 ЦК України.

Отже, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Наведене на думку суду є втіленням запровадженого в Україні у сфері обігу нерухомості «принципу внесення», в силу якого право, яке підлягає реєстрації, виникає в момент такої реєстрації. Відповідний правовстановлюючий документ (правочин (договір), акт тощо) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов`язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права.

Суд звертає увагу, що в даному випадку між позивачем та відповідачем по суті існує не вирішений у встановленому порядку спір наслідком якого зі слів позивача має бути знесення частини самочинного будівництва третьої особи, на яке вже зареєстроване право власності.

На думку суду, розгляд та вирішення даної справи адміністративним судом, не в залежності від результатів розгляду, є неможливим, оскільки суду необхідно буде втручатись в спір, в тому числі і про правомірність набуття права власності третьою особою, що призведе до стану правової невизначеності.

Задоволення судом таким позовних вимог, по суті призведе до вирішення питання про правомірність набуття у власність третьою особою нерухомого майна, як об`єкта цивільних прав, наслідком чого може бути вилучення з державного реєстру відповідного реєстраційного запису щодо власника цього ж майна. Зазначене з огляду на визначений законодавством порядок набуття речових прав на нерухомість та принцип презумпції правомірності набуття права власності унеможливлює вирішення даного спору адміністративним судом по суті при розгляді заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання про закриття провадження у даній справі, суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 22 квітня 2019 року по справі № 1527/14472/12 (К/9901/6113/18), в якій зазначено:

«Отже, спірні правовідносини обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом № 280/97-ВР делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 14-48цс18, від 11 квітня 2018 року у справі № 11-96апп18 та від 15 травня 2018 року у справі № 11-346апп18.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинної реконструкції об`єкта містобудування.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що право власності на зазначений збудований об`єкт станом на момент винесення розпорядження від 23 серпня 2012 року № 490 та на сьогоднішній день ОСОБА_2 не оформлено, а тому у цій справі відсутні приватноправові відносини.

Таким чином, доводи ОСОБА_2 , що правовідносини щодо реконструкції житла або місця загального користування регулюються нормами цивільного і житлового законодавства України, а тому не є публічно-правовими і носять приватноправовий характер, у зв`язку з чим мають розглядатися виключно в порядку цивільного судочинства, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними та необґрунтованими».

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові не врахувала доводи особи про наявність приватноправових відносин лише через відсутність права власності на збудований об`єкт станом на момент розгляду справи.

На думку суду вказана правова позиція підтверджує обставину, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно, спір по суті щодо такого майна є приватноправовим.

Також суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Суд дійшов висновку, що даний спір, після державної реєстрації права власності, не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право цивільне, а тому має вирішуватися судами за правилами, в даному випадку, цивільного судочинства. Отже, спірні правовідносини виходять за межі компетентності адміністративних судів, а тому такі підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, спір у даній справі не є публічно-правовим, відтак провадження у справі слід закрити.

Керуючись ст.ст. 157, 238, 240, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий Холл» про закриття провадження у справі, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про закриття провадження у справі – задоволити.

Провадження у справі № 380/1075/20 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Департаменту ДАБІ у Львівській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Громадської організації «Народна дія Львів» Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий Холл», ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень, - закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду до юрисдикції місцевого загального суду за правилами ЦПК України.

Судовий збір сплачений ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) згідно квитанції № 0.0.1603636320.1 від 03.02.2020 року в сумі 1681,60 грн. повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала складена в повному обсязі 18.01.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.