Рішення № 94231168, 11.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Справа № 160/16401/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 20.07.1978 року по 18.10.1979 року в ВАТ «Нікопольський кранобудівний завод» та з 10.09.1983 року по 02.02.1995 року в колгоспі ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району до стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протиправними;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 31.01.2020 року у відповідності до загального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до трудової книжки від 09 серпня 1978 року та трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 з врахуванням стажу за період з 20.07.1978 року по 18.10.1979 року в ВАТ «Нікопольський кранобудівний завод» та з 10.09.1983 року по 02.02.1995 року в колгоспі ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком. Проте, листом від 13.11.2020 року № 22383-22923/К-02/8-0400/20 позивача повідомлено про відмову в прийнятті документів для підтвердження стажу. У зв`язку з зазначеним, до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи в ВАТ «Нікопольський кранобудівний завод» з 20.07.1978 року по 18.10.1979 року та в колгоспі ім. Крейсера Аврора Нікопольського району з 10.09.1983 року по 02.02.1995 року, так як архівні довідки, видані для підтвердження зазначеного стажу, місять розбіжності в написанні прізвища позивача. Також, відповідачем у відмові зазначено, що за період з 10.09.1983 року по 02.02.1995 року трудова книжка заповнена з порушенням вимог, а саме: в графі 6 відсутні номери та дати особових рахунків, самі записи не завірені підписом керівника, деякі записи не завірені печаткою. Також відсутній підпис керівника і печатка наприкінці записів. Не погодившись з такою відмовою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року на адресу суду від відповідача 11.01.2021 року надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не має законних підстав зарахувати періоди роботи в ВАТ «Нікопольський кранобудівний завод» з 21.07.1978 року по 18.10.1979 року, у зв`язку з тим, що в архівній довідці від 11.12.2019 року № 2946, наданої на підтвердження страхового стажу позивача, прізвище позивача не збігається з даними паспорту. Також відповідачем зазначено, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 не зараховано період роботи в колгоспі ім. крейсера «Аврора» з 10.09.1983 року по 02.02.1995 року, у зв`язку із тим, що в графі 6 відсутні номери та дати особових рахунків, а також самі записи не звірені підписом керівника, деякі записи не завірені печаткою. Також відсутній підпис керівника і печатка наприкінці записів.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Позивач, 07.02.2020 року звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до положень статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листами від 18.02.2020 року № 1592/03.05-17 та від 05.05.2020 року № 6909-6723/К-03/8-0400/20 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що згідно з даними трудової книжки колгоспника, заповненої російською мовою, прізвище позивача, зазначено як « ОСОБА_1 », що не відповідає даним його паспорта - « ОСОБА_1 ». Тому вона є недійсною.

Також вказаними вище листами позивача було повідомлено про неможливість зарахування періоду роботи в ВАТ «Нікопольський кранобудівний завод» з 21.07.1978 року по 18.10.1979 року до стажу ОСОБА_1 , в зв`язку з тим, що в довідці від 11.12.2019 року № 2946, виданою архівним відділом Нікопольської міської ради, прізвище позивача « ОСОБА_1 , ОСОБА_1 » (російською мовою) не відповідає даним паспорта. Тому стажу для призначення пенсії позивачу не достатньо.

10.08.2020 року рішенням Нікопольського міського районного суду Дніпропетровської області у справі № 182/2325/20 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності документу - задоволено; встановлено юридичний факт того, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 з датою заповнення книжки 20.04.1984 року на ім`я « ОСОБА_1 » належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ).

05.11.2020 року позивач звернувся до Нікопольського відділу обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою з питання розрахунку страхового стажу.

Нікопольським відділом обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 13.11.2020 року № 22383-22923/К-02/8-0400/20 було відмовлено позивачу в розрахунку страхового стажу для призначення пенсії за віком за період роботи з 20.07.1978 року по 18.10.1979 року в ВАТ «Нікопольський кранобудівний завод» та за період роботи з 10.09.1983 року по 02.02.1995 року в колгоспі ім. крейсера «Аврора».

Згідно з листом від 13.11.2020 року № 22383-22923/К-02/8-0400/20 підставами для відмови стали невідповідність відомостей архівної довідки від 11.12.2019 року № 2946 паспортним даним позивача, а саме: в довідці зазначено, що за період роботи з 20.07.1978 року по 18.10.1979 року в особовій картці значиться «ОСОБА_1, ОСОБА_1 , тоді як згідно з паспорту - ОСОБА_1 .

До загального стажу заявника не зараховано періоди роботи у колгоспі ім. крейсера «Аврора», згідно з трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 01.11.1984 року, оскільки в графі 6 відсутні номери та дати особових рахунків, а також самі записи не завірені підписом керівника, деякі записи не завірені печаткою. Також відсутній підпис керівника і печатка наприкінці записів.

В зазначеному рішенні відповідач вказав, що за наданими документами для призначення пенсії загальний стаж позивача складає 30 років 0 місяців 0 днів.

Не погодившись з відмовою відповідача, викладеною в листі від 13.11.2020 року № 22383-22923/К-02/8-0400/20, позивач звернувсяз даним позовом до суду.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004р.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана, зокрема, на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту першого та другого «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993р. (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Пунктом 18 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969р. і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969р., громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Матеріалами справи, зокрема, трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 20.04.1984 року підтверджено трудовий таж позивача, а саме:

- 10.09.1983 року прийнятий членом колгоспника колгоспу ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району в якості шофера (наказ № 9 від 10.09.1983 року);

- 31.04.2004 року звільнений з роботи у зв`язку з переведенням на інше підприємство (наказ № 21 від 31.01.2004 року).

У трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 від 20.04.1984 року вказано про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, тобто кількість вироблених трудоднів за 1983-1995 роки:

- за 1983 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 130, при встановленому мінімумі 220 (робота з 10.09.1983 року);

- за 1984 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 329, при встановленому мінімумі 250;

- за 1985 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 308, при встановленому мінімумі 260;

- за 1986 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 325, при встановленому мінімумі 260;

- за 1987 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 305, при встановленому мінімумі 260;

- за 1988 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 266, при встановленому мінімумі 260;

- за 1989 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 260, при встановленому мінімумі 260;

- за 1990 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 301, при встановленому мінімумі 250;

- за 1991 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 280, при встановленому мінімумі 250;

- за 1993 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 292 при встановленому мінімумі 250;

- за 1994 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 290, при встановленому мінімумі 250;

- за 1995 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 285, при встановленому мінімумі 250.

Суд звертає увагу, що надаючи відповідь позивачу на його звернення від 05.11.2020 року з питання обчислення страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Крейсера «Аврора», відповідач зазначив про не зарахування періоду роботи у колгоспі з 10.09.1983 року по 03.02.1995 року, оскільки, у графі 6 відсутні номери та дати особових рахунків, а також, самі записи не завірені підписом керівника, деякі записи не завірені печаткою, відсутній підпис керівника і печатка наприкінці записів.

Постаново Ради Міністрів СРСР від от 21.04.1975 року №310 затверджено «Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників» (далі Порядок №310, в редакції, чинній на моменти виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 Порядку №310, далі мовою оригіналу: «трудовая книжка колхозника является основным документом о трудовой деятельности членов колхозов.

Пунктом 2 Порядка №310 установлено, что трудовые книжки ведутся на всех членов колхозов с момента принятия их в члены колхоза.

Имеющиеся у колхозников трудовые книжки ранее установленного образца обмену на новые не подлежат.

В соответствии с п. 3 Порядку №310, заполнение трудовой книжки впервые производится в присутствии лица, принятого в члены колхоза.

Согласно с п. 6 Порядка №310, все записи в трудовой книжке заверяются во всех разделах за время работы в колхозе подписью председателя колхоза или специально уполномоченного правлением колхоза лица и печатью.

Пунктом 9 Порядка № 310 установлено, что заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на том языке, на котором ведется делопроизводство в данном колхозе. Если делопроизводство ведется на языке союзной или автономной республики, то трудовая книжка заполняется одновременно на языке данной республики на русском языке и заверяются оба текста.

Также, пункт 13 Порядка №310 говорит о том, что ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на председателя колхоза.

Ответственность за своевременно и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное правлением колхоза лицо.

За нарушение установленного порядка ведения, учета, хранения и выдачи трудовых книжек должностные лица несут ответственность в соответствии с уставом и правилами внутреннего распорядка колхоза, а в предусмотренных законом случаях иную ответственность».

З аналізу вищенаведених норм встановлено, що обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб-колгоспників покладається саме на голову колгоспу або на його відповідальну особу. Крім того, суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок колгоспників передбачено Постановою № 310, яка діє і на теперішній час, а тому, усі записи здійснені щодо роботи у колгоспі повинні відповідати саме Постанові № 310.

Так, за приписами Постанови № 310 відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Основною підставою щодо не зарахування оскаржуваного стажу позивача до страхового, який дає право на призначення пенсії за віком, стало порушення саме відповідальними особами вимог Порядку №310.

Так, дійсно, з копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 встановлено, що записи у графі 6 розділу «Трудова участь в громадському господарстві» не містять відомостей щодо відповідальної особи та її відповідний підпис, а також дати особових рахунків.

Проте, суд звертає увагу, що у разі наявності недоліків в записах трудової книжки, особа не має нести відповідальність за підприємство, установу, організацію що вносило такі записи. Адже, на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Невідповідність даних зазначених вище даних не можуть бути підставою для виключення оскаржуваних періодів роботи з страхового стажу особи, який дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та кадрових документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення останнього його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2018р. у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018р. у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019р. у справі № 548/2056/16-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також не погоджується із правомірністю пропозиції відповідача, викладеної в листі від 13.11.2020 року № 22383-22923/К-02/8-0400/20, стосовно підтвердження періоду роботи у колгоспі на підставі показань свідків, оскільки, відповідач, маючи заповнену трудову книжку покладає надмірний тягар та обов`язок на позивача, яким вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для зарахування періоду роботи у колгоспі ім. крейсера «Аврора» до страхового стажу.

Крім того, суд критично ставиться до позиції відповідача стосовно відмови врахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.07.1978 року по 18.10.1979 року в ВАТ «Нікопольський кранобудівний завод», який посилається на те, що, архівна довідка від 11.12.2019 року № 2946 не прийнята до розгляду у зв`язку з наявністю розбіжностей в написанні прізвища позивача, адже, відповідно до ч. 2 п. 1 Порядку №637 лише в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, як трудова книжка позивача від 09.08.1978 року містить всі необхідні записи, які передбачені нормами чинного законодавства, суд робить висновок, що період роботи в ВАТ «Нікопольський кранобудівний завод з 20.07.1978 року по 18.10.1979 року підлягає до зарахування до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком.

Таким чином, відмова відповідача у зарахуванні таких періодів до стажу ОСОБА_1 є протиправною.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 31.01.2020 року у відповідності до загального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до трудової книжки від 09 серпня 1978 року та трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 з врахуванням стажу за період з 20.07.1978 по 18.10.1979 року в ВАТ «Нікопольський кранобудівний завод» та з 10.09.1983 по 02.02.1995 року в колгоспі ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даному випадку позовна вимога позивача щодо перерахунку та виплати пенсії з 31.01.2020 року з врахуванням спірних періодів задоволенню не підлягає, проте, з метою належного захисту порушених прав та законних інтересів позивачу, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31 травня 2016р. у справі № 21-451а16, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, допущене відповідачам порушення є триваючим та відновити порушені права позивача ефективним способом можливо виключно шляхом захисту таких прав зобов`язанням відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу.

З метою ефективного та повного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить за межі позову та зобов`язує відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.07.1978 року по 18.10.1979 року в ВАТ «Нікопольський кранобудівний завод» та з 10.09.1983 по 02.02.1995 року в колгоспі ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району та зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № КП-341/1 від 03.12.2020 року, яка міститься в матеріалах справи, а тому, враховуючи задоволення основної позовної вимоги, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволити частково.

Визнати дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 20.07.1978 року по 18.10.1979 року в ВАТ «Нікопольський кранобудівний завод» та з 10.09.1983 року по 02.02.1995 року в колгоспі ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району до стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протиправними.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 20.07.1978 року по 18.10.1979 року в ВАТ «Нікопольський кранобудівний завод» та з 10.09.1983 року по 02.02.1995 року в колгоспі ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків викладених в даному рішенні.

У іншій частині позовних вимог- відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук