Ухвала суду № 94228563, 19.01.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

415/9824/18

1-кп/415/172/21

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

за участю секретаря Шолкової Т.В.

прокурора Беднарського А.Є.

захисника Стародубцевої Л.О.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області об`єднане кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, судимого 25.08.2010 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 15 – ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 3 ст. 357 КК України до 8 років позбавлення волі; 26.09.2018 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185; ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України,

У С Т А Н О В И В

У судовому засіданні представник публічного обвинувачення – прокурор Беднарський А.Є., звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .. Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачується у вчинені злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185; ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів і вчинені останнім у період іспитового строку, судовий розгляд триває, крім того існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання зазначеного запобіжного заходу та на наявність яких вказують, як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що є однією із підстав вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, так і данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів, що характеризує особу обвинуваченого як схильну до скоєння злочинів, не працює, що вказує на відсутність у останнього постійного джерела доходів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Стародубцева Л.О., заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, оскільки останнім недоведені ризики, а також просила суд змінити її підзахисному запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши доводи сторін, суд вважає клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно зі статтею 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Під час розгляду клопотань, судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 , більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених прокурором ризиків. Однак, враховуючи існування ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: дані про особу ОСОБА_1 , який раніше судимий і обвинувачується у вчинені злочинів у період іспитового строку, не працює, що вказує на відсутність у останнього постійного джерела доходів; ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 , які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів; те що судовий розгляд триває, допит свідків, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування не проведено, суд вважає, що за час тримання обвинуваченого під вартою, зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності. На переконання суду, інший запобіжний захід не в змозі у повному обсязі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Окрім існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом оцінено в сукупності інші обставини, а саме вік та стан здоров`я ОСОБА_1 , його сімейний та матеріальний стан, його репутація та міцність соціальних зв`язків. Так ОСОБА_1 є відносно здоровою людиною, хронічними захворюваннями не страждає та не потребує стаціонарного лікування поза межами слідчого ізолятора, неодружений, дітей немає, раніше судимий.

За сукупності таких обставин, суд вважає доведеним стороною обвинувачення ризиків можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від суду з огляду на характеризуючи данні обвинуваченого та тяжкість покарання, яке загрожує останньому в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів.

Разом з тим, керуючись вимогами ч. 5 ст. 182, ст. 183 КПК України, суд вважає можливим щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 31, 177, 178, 182, 183, 197, 331, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В

У задоволенні усного клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Стародубцевої Л.О. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання представника публічного обвинувачення - прокурора Беднарського А.Є., про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185; ч. 3 ст. 15 – ч. 3 ст. 185 КК України на 60 днів, який рахувати з 19 січня 2021 року до 19 березня 2021 року включно, і утримувати останнього у Старобільському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області.

Відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків – 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становить 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень (отримувач – ТУ ДСА України в Луганській області, код отримувача за ЄДРПОУ – 26297948, банк отримувача – Держказначейська служба України м.Київ, рахунок отримувача – UA208201720355209001000002672), після внесення якої ОСОБА_1 повинен бути звільнений з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися з міста Лисичанська без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) докладати зусиль до пошуку роботи.

Копію ухвали надіслати до Старобільського слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, для відома та вручити обвинуваченому і прокурору.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя О.В. Шевченко