Рішення № 9422853, 29.04.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2010 Справа № 3/31-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський завод продтоварів", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

про стягнення 8709 грн. 40 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув.

від відповідача: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський завод продтоварів" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) боргу у сумі 8709 грн. 40 коп.

Позивач в судове засідання не прибув, але надіслав клопотання, в якому просить суд винести рішення та стягнути з відповідача 8109,40 грн. боргу, оскільки останнім частина боргу в сумі 600,00 грн. погашена після звернення позивача з позовною заявою до суду.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався. У судове засідання не прибув, витребуваних судом документів не надав, про причини своєї неявки не повідомив. Згідно Довідки ЄДРПОУ станом на 17.03.2010 р. місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1. Станом на 29.04.2010 року до суду не повертались процесуальні документи з вищевказаної адреси. В матеріалах справи (т.2 а.с.28) є повідомлення про вручення 06.03.2010 р. відповідачу ухвали господарського суду за адресою: м. Херсон, пр. Учбовий, 30.

Враховуючи викладене, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату і місце розгляду справи, тому суд, у відповідності до ст..75 ГПК України проводить її розгляд за наявними матеріалами справи, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, суд

в с т а н о в и в:

Між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 174 і ч. 1 ст. 181 ГК України склалися господарські правовідносини з купівлі-продажу.

Матеріали справи свідчать про те, що за видатковими накладними № ШЗ-000266 від 24.03.2008р., № ШЗ-0000373 від 16.04.2008р., № ШЗ-0000633 від 07.07.2008р., № ШЗ-0000745 від 07.08.2008р., № ШЗ-000890 від 24.10.2008р., № ШЗ-0000155 від 18.02.2008р. відповідач отримав у позивача товар на загальну суму 155426,48 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю серії ЯНН № 025165 від 08.08.2008р., довіреністю серії ЯНН № 025164 від08.07.2008р.

Відповідач оплатив отриманий товар частково в сумі 137439,34 грн., заборгованість станом на дату звернення позивача до суду становила 8709,40 грн.

Судом встановлено, що 15 січня 2010 року позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату боргу (т.2 а.с.20) в сумі 8709,40 грн. Відповідач в порушення вимог ч.2 ст.530 ЦК України заборгованість в семиденний строк не оплатив.

У звязку з цим, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача суми 8709 грн. 40 коп. боргу за поставлений товар.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України.

У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Поняття зобовязання та підстави його виникнення встановлені ст.509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобовязання, а саме: зобовязання позивача з передачі відповідачу обумовленого товару, та зобовязання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.

До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був переданий відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № ШЗ-000266 від 24.03.2008р., № ШЗ-0000373 від 16.04.2008р., № ШЗ-0000633 від 07.07.2008р., № ШЗ-0000745 від 07.08.2008р., № ШЗ-000890 від 24.10.2008р., № ШЗ-0000155 від 18.02.2008р. відповідач отримав у позивача товар на загальну суму 155426,48 грн. довіреністю серії довіреністю серії ЯНН № 025165 від 08.08.2008р., довіреністю серії ЯНН № 025164 від08.07.2008р.

Згідно до вказаних документів, всього було передано товару на загальну суму 155426 грн. 48 коп.

З обставин справи також випливає, що між сторонами не був встановлений строк виконання відповідачем свого зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару, у звязку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 15.01.2010р. за № 1/15 з вимогою про здійснення оплати боргу. Відповідач повинен був здійснити оплату товару у семиденний строк від дня отримання вимоги, тобто до 25.01.2010р., чого зроблено не було.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст.193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За твердженням позивача 02.02.2010 року та 03.03.2010 року, тобто після порушення провадження по справі, відповідач сплатив 600,00 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 600,00 грн. підлягають припиненню на підставі п.1-1 ст.80 .

Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобовязань з оплати вартості отриманого товару у повному обсязі. Доказів оплати товару суду не надано. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума боргу в розмірі 8709 грн. 40 коп. боргу.

Позивачу на підставі ст.49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі викладеного, та керуючись, ст.ст. 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 600 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1 р/рахунки суду не відомі, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів»(03680, м.Київ, вул..Велика кільцева, 4, «Ріелті клуб», р/рахунки суду не відомі, код ЄДРПОУ 31252267) - 8109,40 грн. основного боргу, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська