Рішення № 9422659, 26.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2010 р. Справа № 45/41-10

вх. № 906/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Слуцька Є.А., довіреність № 10 від 12.01.2010 року

відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" в особі Харківської філії товариства, м. Харків

до ТОВ "Фрегат-К", м. Харків

про стягнення 125581,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, згідно заяви про зміну підстав позову і розміру позовних вимог (вх. № 6127 від 17.03.2010 року) № 208 від 16 березня 2010 року , прийнятої ухвалою господарського суду Харківської області від 17 березня 2010 року по справі № 45/41-10, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 109008,30 грн. та судові витрати по справі мотивуючи невиконанням з боку відповідача зобов’язань щодо оплати поставного позивачем товару за видатковими накладними на підставі усної домовленості між сторонам.

Позивач позовні вимоги підтримує, в засідання суду 21 квітня 2010 року надав додаткові докази по справі.

Відповідач в призначене судове засідання 21 квітня 2010 року не з’явився, відзив на позов та докази в обґрунтування своїх заперечень суду не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 17 березня 2010 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез’явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З метою оформлення рішення по справі № 45/41-10 відповідно до ст. 84 ГПК України, в засіданні суду 21 квітня 20210 року було оголошено перерву до 26 квітня 2010 року.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню з наступних підстав:

За розхідними накладними № 77703232 від 08 травня 2009 року на суму 29286 грн., № 77703286 від 13 травня 2009 року на суму 10899 грн., № 77703535 від 25 травня 2009 року на суму 10899 грн., № 77703698 від 26 травня 2009 року на суму 10899 грн., № 77705115 від 09 липня 2009 року на суму 11867,80 грн., № 77705182 від 10 липня 2009 року на суму 35157,50 грн. позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 109008,30 гривень. Ця обставина підтверджується матеріалами справи, та не була спростована відповідачем.

          Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

          Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

          Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є вищевказані розхідні накладні, виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та довіреності, що були виписані відповідачем своєму представнику на отримання саме того товару і в тій кількості, що були визначені позивачем в видаткових накладних, а також містять реквізити відповідача (акцепт).

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем були надані суду докази звернення до відповідача 04 березня 2010 року з вимогою про сплату боргу в розмірі 109008,30 гривень, а саме поштовий опис за 04 березня 2010 року про направлення відповідачу вимоги на оплату. Проте відповідач протягом семиденного строку не виконав свого обов’язку.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1090,08 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, ч.1 ст. 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з ТОВ “Фрегат-К”, 61100, м. Харків, просп. М. Жукова, 18-А, кв. 7, (код ЗКПО 32761769) на користь ТОВ "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" в особі Харківської філії товариства, 61016, м. Харків, вул. Магнітогорська, 1 (код ЗКПО 35017161, р/р 2600135316301 в ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна”, МФО 300120) 109008,30 грн. основного боргу, 1090,08 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі № 45/41-10 виготовлено та проголошено 26 квітня 2010 року.