Рішення № 9422651, 07.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2010 р. Справа № 61/142-09 (н.р.

вх. № 5312/4-61 (н.р. 3993/1-42)

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Гордієнко О.Г., за довіреністю №01/03 від 11.01.2010р.; Воробйова Л.І.. довіреність № 01/04 від 11.01.10р.;

першого відповідача - Ярова Л.Л., за довіреністю №01-28/7 від 12.01.2010р., другого відповідача - Вовк О.О. за довіреністю № 03-39/563 від 11.02.2010р.;

третього відповідача –Ізмайлов В.О. за довіреністю №15-15/154-8283 від 30.12.2009р.;

першої третьої особи –не з’явився; ;

другої третьої особи –Хижняк О.М. довіреність 12-11/25 від 23.06.08р. та Акулова І.А. довіреність 12-11/26 від 16.07.08р.;

прокуратури Дергачівського району - не з’явився;

прокуратури Харківської області –Супрун О.М. посвідчення № 241 від 16.12.09р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "АТП - 16351", м. Дергачі Харківської області

до

1) Дергачівської районної державної адміністрації, м. Дергачі Харківської області;

2) Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, м. Дергачі Харківської області;

3) Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Головне управління промисловості, транспорту і зв'язку Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків

2) Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків

За участі прокуратури Дергачівського району Харківської області та прокуратури Харківської області

про стягнення 1211550,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ВАТ “АТП-16351”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дергачівської районної державної адміністрації про стягнення компенсації за безкоштовне перевезення пільгових категорій пасажирів в сумі 100000,00 грн. (том І, арк. спр. 3).

Заявою від 08.12.2005 року (том ІІ, арк. спр. 5) позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 100000,00 грн. компенсації за заподіяні збитки від пільгових перевезень. В обґрунтування позовних вимог ВАТ “АТП-16351” посилається на те, що відповідач при організації розробки бюджетного замовлення для подачі місцевим фінансовим органам згідно ст.ст.75, 76 Бюджетного кодексу України повинен був врахувати у бюджетному замовленні на відповідний рік фактичну інформацію щодо обсягів перевезень пільгового контингенту пасажирів і відповідно щодо обсягів компенсацій за такі перевезення. Як зазначає позивач, не зважаючи на укладені договори, відповідачі не включили до бюджетного замовлення та проекту бюджету в необхідному обсязі суми компенсацій щодо пільгового перевезення пасажирів.

22.06.2006 року рішенням господарського суду Харківської області у справі № 08/288-05 (том ІІ, арк.спр. 146) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 року у справі № 08/288-05 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення у даній справі від 22.06.2006 року – без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2006 року у справі № 08/288-05 касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 року та рішення господарського суду Харківської області у справі № 08/288-05 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Під час нового розгляду справі присвоєно новий № 53/441-06.

05.04.2007 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з другого відповідача (Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області) борг в сумі 1048603, 00 грн. та 313856,00 грн. (том ІІІ, арк. спр. 34). Заявою від 14.05.2007 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачів борг по нанесеним збиткам в сумі 1211550,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2007 р. по справі №53/441-06 (том ІІІ, арк. спр. 68), яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2008 р., позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Стягнуто за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів солідарно з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь позивача заборгованість по нанесеним збиткам від перевезення пільгових пасажирів в сумі 1211550,00 грн.

Постановою Верховного суду України від 22.04.2008 р. по справі № 53/441-06 (том ІV, арк. спр. 148) постанову Вищого господарського суду України від 17.01.2008 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду України від 09.10.2007 р. та рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2007р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Постанова Верховного суду України від 22.04.2008 р. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи була передбачена у державному бюджеті на відповідні роки достатня кількість коштів на фінансування державних програм соціального захисту, а відтак чи існувала реальна можливість отримання позивачем в повному обсязі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у разі дотримання відповідачами покладених на них законом обов’язків.

18.07.2008 року позивач уточнив позовні вимоги (том V, арк. спр. 34) та просив суд стягнути за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів солідарно з відповідачів (Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області , Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області) заборгованість по нанесеним збиткам від перевезення пільгових пасажирів в сумі 1211550,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі №42/91-08 (н.р. 53/441-06) позов задоволено повністю. Стягнуто за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів солідарно з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області і Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної адміністрації на користь ВАТ “АТП-16351” заборгованість по нанесеним збиткам від перевезення пільгових пасажирів в сумі 1211550,00 грн., державне мито в розмірі 12115,50 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 року у справі №42/91-08 (н.р. 53/441-06) рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі №42/91-08 (н.р. 53/441-06) залишено без змін (том VІ, арк. спр. 62 ).

Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2009 року у справі № №42/91-08 (н.р. 53/441-06) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 року у справі №42/91-08 (н.р. 53/441-06) та рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі №42/91-08 (н.р. 53/441-06) скасовано, справу передано на новий розгляд. Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що суди при розгляді даної справи дійшли вірного висновку, що право позивача на отримання компенсації за перевезення пільгової категорії пасажирів порушене та підлягає захисту, проте, суд касаційної інстанції зазначив, що висновок про солідарне стягнення з відповідачів спірної суми є передчасним. Також Вищий господарський суд України зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно визначити правову природу спірних правовідносин та застосувати до них відповідні норми цивільного та(або) господарського законодавства, перевірити відповідність способу захисту порушеного права, обраному позивачем, вимогам законодавства, в тому числі щодо вимог про солідарне стягнення з бюджетів різних рівнів, та вирішити спір згідно із законодавством.

Під час нового розгляду справі присвоєно новий № 61/142-09.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, відповідно до останніх уточнень він просить суд стягнути з першого відповідача (Дергачівської районної державної адміністрації) суму 1211550,00 грн., яка складається із заборгованості перед позивачем.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу , в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі вказаного, суд приймає уточнення позовних вимог (вх.№ 5516 від 11.03.2010р.) до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням наданих уточнень.

Перший відповідач, Дергачівська райдержадміністрація проти позову заперечує повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Другий відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації, проти позову заперечує на підставі того, що відповідно до рішення ХХХІІ сесії ІV скликання Дергачівської районної ради від 23.01.2006р. управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації було визначено головним розпорядником коштів по виплаті компенсацій за пільговий проїзд автотранспортом у 2006 році. До цього, дані повноваження були покладені на райдержадміністрацію, жодних зобов’язань щодо заборгованості по даних видатках управління не приймало, заборгованість, яка склалась до 01.01.2006р., до управління не передавалась.

Третій відповідач, Головне Управління Державного казначейства України в Харківській області, заперечує проти позову та присть відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління промисловості, транспорту і зв’язку Харківської обласної державної адміністрації, в своїх письмових поясненнях просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заперечуючи проти позову, посилається на те, що компенсація пільгових перевезень є виключно державною програмою соціального захисту, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету та у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України, а задоволення позовних вимог за відсутності бюджетних зобов’язань та відповідного фінансування з Державного бюджету є, на думку Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації, неправомірним з точки зору бюджетного законодавства.

В судове засідання 07.04.2010 року представник першої третьої особи не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив. Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду всіх учасників судового процесу було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника першої третьої особи.

В судовому засіданні 17.03.2010 року для виготовлення повного тексту рішення було оголошено перерву до 15:00 години 22.03.2010 року.

В процесі виготовлення повного тексту рішення судом було встановлено, що відповідно до положень ст. 29 ГПК України Прокуратура Дергачівського району Харківської області та Прокуратура Харківської області шляхом подання апеляційного та касаційного подання відповідно вступили до участі у справі за своєю ініціативою, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено для забезпечення рівності учасників судового процесу.

В судове засідання 07.04.2010р. представник прокуратури Дергачівського району Харківської області не з’явився, проте надав письмові заперечення на позов, в яких просив провадження у справі припинити, а справу передати для розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Представник прокуратури Харківської області в судовому засіданні 07.04.2010 року проти позовних вимог заперечував повністю та просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 07.04.2010 року оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення до 17 години 30 хвилин 07.04.2010 року.

Колегія суддів, розглянувши клопотання прокуратури Дергачівського району Харківської області щодо припинення провадження у справі та передачу справи для розгляду до Харківського окружного адміністративного суду, зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Особливістю спірних правовідносин, що підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства, є їх публічно-правовий характер, пов'язаність зі сферою реалізації публічної влади. Специфікою публічно-правового спору є те, що він виникає у випадку порушення суб’єктом публічного управління суб’єктивних публічних прав та інтересів громадян або організацій.

У даній справі предметом спору є компенсація позивачу його затрат, пов’язаних з пільговим перевезенням пасажирів, які він здійснював на підставі відповідних господарських договорів в ході своєї господарської діяльності. Не зважаючи на те, що однією із сторін у договорах на перевезення є орган владних повноважень, правовідносини з пільгового перевезення пасажирів не має публічно-правового характеру та не пов'язані з реалізацією публічної влади, тому даний спір є господарським, а не адміністративним та підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, про що також зазначено Вищим господарським судом України в постанові від 26.05.2009 року у даній справі, відповідно до якої справу передано на новий розгляд.

На підставі вказаного, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання прокуратури Дергачівського району Харківської області щодо припинення провадження у справі та передачу справи для розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2003р. між головним управлінням промисловості, транспорту і зв’язку Харківської обласної державної адміністрації та ВАТ “АТП-16351” було укладено договори № 22 та №25 (з подальшим продовженням дії відповідно до договорів № 246 від 27 грудня 2004 року ; № 120 від 22 грудня 2003 року ) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.п.2.2.4 договорів №22 та №25 від 14.05.2003р. позивач здійснює перевезення пільгових категорій громадян відповідно до чинного законодавства та укладених договорів з органами виконавчої влади ( органами місцевого самоврядування, в яких визначається державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування).

26.02.2003 року та 26.01.2004 року між Дергачівською районною державною адміністрацією та ВАТ “АТП-16351” було укладено договори б/н на виплату компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів. Згідно з п.1.2 Договорів Дергачівська районна державна адміністрація сплачує суму компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів в межах показників зазначених Законом України “Про Державний бюджет на 2003 рік” та відповідно Законом України “Про Державний бюджет на 2004 рік”.

При цьому, в договорах №22 та №25 від 14.05.2003р., укладених між головним управлінням промисловості, транспорту і зв’язку Харківської обласної державної адміністрації та ВАТ “АТП-16351” , та в договорах б/н від 26.02.2003р. та від 26.01.2004р., укладених між Дергачівською районною державною адміністрацією та ВАТ “АТП-16351”, не було враховано вимоги ст. 36 Закону України “Про автомобільний транспорт”№ 2344-111 від 05.2001р., яка передбачає обсяги пільгових перевезень.

Пільгові перевезення виконувались позивачем відповідно до Закону України від 28.02.91р. “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Постанови Кабінету Міністрів України № 354 від 17.05.93р. “Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування”, Постанова Кабінету Міністрів України № 555 від 16.08.04р. “Про поширення чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 354 та Закону України № 3721-Х II від 16.12.93р. “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку України зі змінами та доповненнями та ін.

Матеріалами справи доведено, що позивач по факту обліковував обсяги послуг по видам перевезень, та щомісячно подавав до Дергачівської районної державної адміністрації розшифровки до акту звіряння, як додатки до договорів від 26.02.2003р., та 26.02.2004р., на отримання компенсації і фактичних затрат від перевезень по ВАТ “АТП-16351”. Дані розшифровки були прийняті першим відповідачем без зауважень.

Відповідно до пунктів 10, 11 Положення про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 "Про Єдиний держаний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" підприємства та організації, що надають послуги щомісячно до 25-го числа подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданим пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісячно звіряє інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, у разі виявлених розбіжностей стосовно загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводять розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги.

Таким чином, згідно вищенаведених норм, обов’язок звірки інформації, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги покладається саме на уповноважений орган, який у разі виявлених розбіжностей не проводить розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що отримуючи від позивача розшифровки до актів звірки, перший відповідач не перевіряв інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надійшла від позивача, не надавав заперечень щодо суми заборгованості, зазначеної в цих розрахунках .

Розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 11.06.1998 року № 359 “Про створення робочої комісії по обстеженню пасажиропотоків на маршрутах “АТП-16351”було створено робочу комісію, яка на засіданні робочої комісії від 24 грудня 1998 року (протокол № 1) затвердила розрахунковий коефіцієнт співвідношення кількості платних та безоплатних пасажирів по Дергачівському ВАТ “АТП-16351”.

Тарифи на перевезення пасажирів автобусами на маршрутах, що обслуговуються ВАТ “АТП-16351” розраховані у відповідності з п.8.1 Інструкції про порядок обліку пасажирів , що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Мінстату України від 27.05.1996 року № 150, яка не була визнана нечинною або незаконною у встановленому законом порядку.

Дані позивача по перевезенню пільгового контингенту, зазначені в розшифровках до актів звіряння, повністю співпадають з даними, відображеними в державній статистичній звітності “Звіт про доходи і видатки по автомобільним перевезенням” за 2003, 2004 роки. Зведені облікові показники були оформлені сторонами як кредиторська заборгованість відповідачів на суму 1356450грн.

Відповідно до ст. 31 Закону України “Про автомобільний транспорт” відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських,приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Стаття 37 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачає засади пільгового перевезення пасажирів автомобільним транспортом ,в якій зазначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 29 цього ж Закону України встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Компенсація збитків позивача за здійснені пільгові перевезення пасажирів передбачена також Постановою Кабінету Міністрів України № 552 від 12.08.1994р., згідно якої видатки, пов'язані з наданням пільг, щодо користування в сільській місцевості автобусами приміських маршрутів, враховуються при визначенні загальної суми збитків транспорту які покриваються з бюджету.

Із зазначених норм діючого законодавства вбачається, що компенсація збитків, понесених автомобільним перевізником є саме обов’язком органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і проводиться з відповідного державного бюджету.

В матеріалах справи наявні, надані першим відповідачем, дані ВДК в Дергачівському районі щодо видатків Дергачівської районної державної адміністрації по КПК 170102 “Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян” за 2003-2004 роки, згідно з якими субвенцій на компенсації для ВАТ АТП-16351 було надано: в 2003р.- 48,5тис.грн., в 2004р. - 60,6 тис. грн., тоді як згідно даних Головного фінансового управління державного казначейства України в Харківській області, субвенцій в межах державного бюджету на 2003р. надано 78,6 тис.грн., а на 2004р. –131,6 тис.грн.

Відповідачами не надано суду доказів на підтвердження розробки бюджетного замовлення на 2003-2004 роки з урахуванням фактичної інформації щодо обсягів перевезення позивачем пільгового контингенту пасажирів, також доказів на підтвердження заперечень по кількості перевезених пасажирів або суми заборгованості перед позивачем після прийняття щомісячних звітів ( розшифровок) позивача.

До матеріалів справи було надано переписку з Міністерством фінансів України, комітетом Верховної ради України з питань бюджету щодо погашення заборгованості перед перевізниками за перевезення пільгового контингенту, чим самим підтверджується, що відповідачі визнають наявність такої заборгованості.

Отже, відповідачі, Дергачівська райдержадміністрація та Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації, які відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 є розпорядниками коштів в районі, при організації розробки проекту бюджету на 2003р.,2004р. порушували норми матеріального права ст. 75, ст.76 Бюджетного Кодексу України зокрема пункт 4 ст. 75 яка передбачає, що достовірність та зміст поданих місцевими фінансовими органами, бюджетних запитів мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.

Бюджетний запит фінансового управління першого відповідача не дорівнював потрібній сумі компенсацій для погашення збитків позивача за перевезення пільгового контингенту.

Вищий господарський суд України погодився з тим, що порушення прав позивача на отримання компенсації відбулося внаслідок неналежного виконання обов'язків Дергачівської районної державної адміністрації та Урпавління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок затрат позивача на перевезення пільгового контингенту пасажирів відповідає дійсності, оскільки звітність, яка міститься в розшифровках до акту звірки на отримання компенсації і фактичних затрат від перевезень складались позивачем на підставі фактичних виробничих даних з урахуванням діючого Розпорядження № 359 від 11.06.1998р. Дергачівської районної державної адміністрації та Протоколу № 1 від 24 грудня 1998р. Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачі приймали звітність позивача без будь-яких претензій та зауважень в звітні періоди.

Крім того, сума затрат позивача від перевезення пільгового контингенту співпадає з зазначеними сумами кредиторської заборгованості відповідачів перед позивачем згідно Довідки станом 01.10.2004р., та акту звірення між другим відповідачем та перевізником станом на 01.04.2004р., що також є підтвердженням того, що розрахунок затрат позивача на перевезення пільгового контингенту пасажирів відповідає дійсності.

Посилання відповідачів та третіх осіб на те, що позивачем до суду не надано доказів, що дані, які зазначені в довідці, не були звірені з фактичними перевезеннями, є необґрунтованими, оскільки фінансова звірка таких даних, як вже зазначалось, згідно законодавства, покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. А посилання на те, що розпорядники бюджетних коштів беруть на себе бюджетні зобов’язання лише тільки в межах бюджетних асигнувань спростовується п.8 ст. 2 Бюджетного Кодексу України , в якому зазначено, що бюджетне зобов’язання – це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладання договору , придбання товару , послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Так, матеріали справи свідчать , що відповідачі дійсно в межах коштів, що надійшли до місцевого бюджету відшкодували позивачеві частину заборгованості , проте доказів , що замовлення було розміщено в обсязі заборгованості перед позивачем , відображеної в розшифровках до актів звірки , суду не надано. Підтвердженням цього є лист Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації від 03.06.2005 року № 4-28/2-044а , в якому зазначено , що заборгованість ВАТ “АТП-16351” станом на 01.10.2004 року в сумі 1356450, 00 грн. не включена до зобов’язання бюджету Дергачівського району і тому не підлягає відшкодуванню. Цим самим, відповідачі порушили п.п.10-11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 та норми матеріального права, а саме п.п. "б" п.4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного Кодексу України, відповідно до якого, до видатків, які здійснюються з районних бюджетних та бюджетів міжобласного значення та враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту: компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно зі ст. 102 Бюджетного Кодексу України видатки місцевих бюджетів передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої ст. 89 цього Кодексу фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.03.2002р. № 256 розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управління відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

В абзаці другому п.12 Постанови Кабміну України № 256 від 04.03.2002р. встановлено, що погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилась на початок року, провадиться першочергово.

Враховуючи положення постанови Вищого господарського суду України від 26.05.2009р. колегією суддів встановлено, що у даній справі предметом спору є компенсація позивачу його затрат, пов’язаних з пільговим перевезенням пасажирів, які він здійснював на підставі відповідних господарських договорів в ході своєї господарської діяльності.

Право позивача на отримання компенсації його затрат, пов’язаних з пільговим перевезенням пасажирів, передбачено умовами договору від 26.02.2003 року та від 26.01.2004 року, які укладені між Дергачівською районною державною адміністрацією та ВАТ “АТП-16351” на виплату компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів. Згідно з п.1.2 Договорів Дергачівська районна державна адміністрація сплачує суму компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів в межах показників зазначених Законом України “Про Державний бюджет на 2003 рік” та відповідно Законом України “Про Державний бюджет на 2004 рік”.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов’язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Вказані вище договори від 26.02.2003 року та від 26.01.2004 року, які укладені між Дергачівською районною державною адміністрацією та ВАТ “АТП-16351” на виплату компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів на час винесення рішення є чинними та недійсними судом не визнавались.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про те, що між сторонами , а саме між ВАТ “АТП-16351” та Дергачівською районною державною адміністрацією існують договірні зобов’язання, які мають виконуватись відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства.

На підставі вказаного, саме перший відповідач - Дергачівська районна державна адміністрація у даних відносинах є рівноправним учасником договірних відносин, який відповідно до погоджених сторонами умов договорів має певні зобов’язання перед своїм контрагентом, а саме, обов’язок сплатити компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів. А тому, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача про стягнення з першого відповідача - Дергачівської районної державної адміністрації суму заборгованості в розмірі 1211550,00 грн. обґрунтованими та доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевказаного, та з урахуванням останніх уточнень позовних вимог, відповідно до яких позивачем вимог до другого та третього відповідачів не пред’явлено , колегія суддів відмовляє в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та до Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на першого відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 203, 204, 509, 525, 610, 612, 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст.2, 75, 76, 102 Бюджетного Кодексу України, п.1 ч. 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Відмовити в задоволенні клопотання прокуратури Дергачівського району Харківської області про припинення провадження у справі та передачу справи для розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дергачівської Районної державної адміністрації Харківської області (майдан Перемоги, 5 А, м. Дергачі, Дергачівській район, Харківська область) на користь Відкритого акціонерного товариства АТП-16351 (62300, вул. Залізнична, 4 м. Дергачі, Харківська область код ЄДРПОУ 14084041, р/р 260063580, МФО 350589 ХОД Райффайзен Банк “АВАЛЬ”м. Харків) заборгованість в сумі 1 211 550,00 грн. , державне мито в розмірі 12115,50 грн. та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та до Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області –відмовити.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Повний текст рішення підписано та оголошено в судовому засіданні 07 квітня 2010 року.

Справа № 61/142-09 (н.р. 42/91-08).