Рішення № 9422649, 22.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2010 р. Справа № 47/77-10

вх. № 1408/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Краснощока О. М. довіреність №07/03 від 16.03.2010 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шефер Шоп", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства "Соллі- Плюс", с. Циркуни

про стягнення 681 884,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шефер Шоп" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства "Соллі - Плюс" основної заборгованості у розмірі 559 720,91 грн., інфляційних у розмірі 44 530,58 грн., пені у розмірі 63 095,09 грн. та 3% річних у розмірі 14 537,41 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору поставки №0311/095 від 03.11.2008 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 6 818,84 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що 03.11.2008р. між позивачем та відповідачем (Покупець) було укладено договір поставки № 0311/095 (Договір). Відповідно до умов вищевказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця стелажі виробництва фірми «Фритц Шефер ГМВХ», Німеччина (Товар), а Покупець зобов'язався прийняти зазначений Товар та сплатити його.

Відповідно до п. 1.1. та п, 2.1. Договору найменування товару, його кількість і якісні характери стики,вартість шеф-монтажних робіт, ціна Товару за одиницю, а також шалька вартість товару зазначається в Специфікації, Додаток № 1 до Договору поставки № 0311/095 від 03.11.08р.), якас невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору поставки поставка Товару здійснюється на умовах DDP - Харків, згідно ІНКОТЕРМС-2000.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки та Специфікації до нього вартість Товару становить 480 630,00 грн., з врахуванням ПДВ, а вартість шеф-монтажних робіт -24 000,00 грн. з врахуванням ПДВ.

За приписами п. 3.1. Договору Покупець здійснює розрахунок на підставі виставлених Постачальником рахунків у 4 етапи:

1-й етап - передоплата у розмірі 10% від загальної суми договору у розмірі 48 063,00 грн. у т.ч. ПДВ - 8010,50грн. здійснюється у формі передоплати протягом 3-х банківських днів з дати підписання даного Договору;

2-й етап - платіж у розмірі 45% від загальної суми договору у розмірі 216 283,50грн. у т.ч. ПДВ - 36 047,25 грн. здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати повідомлення Покупця Постачальником про готовність Товару до поставки Покупцю;

3-й етап - платіж у розмірі 30 % від загальної суми договору у розмірі 144 189,00грн., у т.ч. ПДВ - 24 031, 50 грн. здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати поставки Товару за адресою, зазначеною у п. 2.1. даного Договору ;

4-й етап - остаточний розрахунок у розмірі 15 % від загальної суми договору в розмірі 72 094.50грн. у т.ч. ПДВ - 12 015, 75 грн. здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання Акту виконаних робіт, але не пізніше 30 календарних днів від дня поставки Товару Покупцеві.

Згідно п. 4.1. Договору поставка Товару здійснюється протягом 14 тижнів від дня здійснення передоплати.

Керуючись приписами п. 3.2. Договору поставки 30.03.2009р. Сторони уклали Додаткову угоду № 1 до цього Договору , якою збільшили загальну вартість Договору на суму курсової різниці 174 153,91 грн., з урахуванням ПДВ. (п. 1 Додаткової угоди № 1).

Як вбачається з матеріалів справи, загальна вартість Договору поставки становила 654 783,91грн., з урахуванням ПДВ ( п. 2 Додаткової угоди № 1).

Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору поставки № 0311/095 від 03.11.2008р. (п. 5 Додаткової угоди № 1).

Крім того, Постачальник в силу п. 5.1.2. Договору зобов'язався виконати шеф-монтаж поставленого Товару, що оформлюється Актом здачі-приймання виконаних робіт І підлягає сплаті Покупцем.

Постачальник виконав свої зобов'язання за Договором поставки 0311/095 від 03.11.08р добросовісно, своєчасно та повністю, що підтверджується видатковою накладною №10927/1 та Актом здачі-приймання робіт.

Позивач поставив визначений умовами Специфікації Товар Покупцю за видатковою накладною № 10927/1 від 24.02.2009р на суму 480 630,00грн., з урахуванням ПДВ. Товар був отриманий представником відповідача Пучковим О.А. ( Довіреність № 44 від 17.02.2008р.).

Окрім того, позивач зробив монтаж складського обладнання на суму 20 000,00грн., без ПДВ, що підтверджується Актом № 10927/2 здачі-приймання робіт від 23.03.09р., жодних претензій щодо кількості та якості поставленого Товару та здійсненого монтажу позивачу від відповідача не надходило.

Відповідно до п. 3.1. Договору оплата Товару відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставлених рахунків-фактур за фактично поставлений Товар.

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура № 10927 від 04.11.2008р. на суму 48 063,00 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідач сплатив зазначений рахунок частково згідно витягу банку за 06.11.2008р. - 20 000,00грн.; витяг банку за 10.11.2008 р. - 10 000,00 грн.; витяг банку за 18.11.2008р. - 18 063,00 грн.; витяг банку за 17.07.2009р. -20 000,00 грн.

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура №10927 від 10.02.2009р. на суму 293 255,00 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідач сплатив зазначений рахунок частково згідно витяг банку за 03.03.2009р. - 4 000,00грн; витяг банку за 06.03.2009р. -23 000,00грн.

Позивачем були виставлені рахунки-фактури № 10927 від 26.02.2009р. на суму 218 527,00грн.. з урахуванням ПДВ, а також № 10927 від 30.03.2009р. на суму 94 937,00грн., з урахуванням ПДВ, але відповідач зазначені рахунки не сплатив.

Таким чином, за виставленими рахунками-фактурами відповідачем було сплачено тільки 95 063, 00 грн. з урахуванням ПДВ, тобто заборгованість відповідача складає 559 720, 91 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 559 720,91 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційні у розмірі 44 530,58 грн., пеню у розмірі 63 095,09 грн. та 3% річних у розмірі 14 537,41 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3 Договору передбачено зобов"язання відповідача у разі порушення ним терміну здійснення розрахунків сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартостісплаченого Товару за кожний день затримки.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 6 818,84 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю Спільного підприємства "Соллі-Плюс" (62441, Харківська область, Харківський р-н, с. Циркуни, Відділення Кутузовка п/р 26006860177832 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, Код ЄДРПОУ 22686972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шефер Шоп" (01103, м. Київ, вул. Дружби Народів, 8, п/р 26007013771831 в Київській міській філії АКБ соц. розв. "Укрсиббанк", МФО 322012. Код ЄДРПОУ 30265317) заборгованість у розмірі 559 720,91 грн., інфляційні нарахування у розмірі 44 530,58 грн., 3 % річних у розмірі 14 537,41 грн., пеню у розмірі 63 095,09 грн., державне мито у розмірі 6 818,84 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/77-10

Повний текст рішення підписано 22 квітня 2010 року.