Рішення № 94224658, 02.09.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10442/19

Провадження № 2/369/1054/20

РІШЕННЯ

Іменем України

02.09.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.

за участі представника позивача: Шокурова Ю.Л.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черемшина 2012" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , служба в справах дітей Києво-Святошниської районної державної адміністрації в Київській області про повернення об`єкту оренди,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року позивач звернувся до відповідача з позовом про повернення об`єкту оренди. Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до свідоцтва про право власності ТОВ «Черемшина 2012» на праві приватної власності належать нежитлові приміщення, загальною площею 5811 м. кв., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 . 01.11.2014 року між ТОВ «Черемшина 2012» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 313 про оренду ліжко-місць. Пунктом 8 Договору визначено, що Орендар зобов`язується виселитися із гуртожитку не пізніше 3-х днів з дати закінчення строку Договору або дати його дострокового розірвання, самостійно повідомити про виселення місцеві органи паспортного контролю, повністю розрахуватися за оренду ліжко-місць за Договором з урахуванням фактичної дати виселення. Пунктом 13 Договору визначено строк дії Договору, а саме до 31.12.2015 року. Після настання 31.12.2015 року Відповідачі продовжували користуватися орендованим майном, а тому відповідно до вимог ст. 764 ЦК України, Договір діяв до 31.12.2019 року на тих самих умовах. 29 липня 2019 року на адресу Відповідачів було направлено повідомлення № 42, відповідно до якого, Відповідачі повідомлялись про те, що ТОВ «Черемшина 2102» з 05.08.2019 року в односторонньому порядку відмовляється від Договору № 313 від 01.11.2014 року та вимагає від Відповідачів звільнити орендовані ліжко-місця шляхом повернення займаного приміщення до 05.08.2019 року. Зазначену вимогу Відповідачі не виконали та станом на момент звернення до суду ліжко-місця не повернули, займане приміщення не звільнили та продовжують протиправно користуватися приміщенням. Тому на підставі вищевказаного просили суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути об`єкт оренди, а саме 3 ліжко-місця, шляхом звільнення приміщення № НОМЕР_1 , що заходиться в нежитловому приміщенні за адресою : АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідачів судовий збір.

17.01.2020 року відповідачі на адресу суду подали відзиви на позовну заяву. Вказали, що доводи позивача є необґрунтованими та надуманими. А тому просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засідання представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав. Просив задовольнити позов.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації у Київській області направили до суду заяву про слухання справи у відсутності їх представника.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши доводи та аргументи сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 06 квітня 2013 року ТОВ «Черемшина 2012» отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме нежилі приміщення по АДРЕСА_1 , розмір частки 1, загальна площа об`єкта 5811 кв.м.

01 листопада 2014 року між ТОВ «Черемшина 2012» та ОСОБА_1 укладено договір № 313 на оренду ліжко-місць в гуртожитку згідно п. 1 якого в оренду передано кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку АДРЕСА_1 , ліжко-місце у кількості 3 л/м. Згідно п. 13 строк дії договору до 31 грудня 2015 року. Сторонами погоджено п.4 цього Договору, яким передбачено, що щомісячна орендна плата перераховується орендарем та поточний банківський рахунок орендодавця один раз на місяць, не пізніше 15-го числа кожного місяця за поточний місяць в національній валюті України.

Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ Житлового кодексу Української РСР.

У частині четвертій статті 9 ЖК УРСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст. 128 ЖК УРСР Порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) зазначив, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення стосовно такої особи статті 8 Конвенції.

Підстави та порядок виселення з гуртожитків врегульовано ст. 132 ЖК УРСР. Суд зауважує, що до спірних правовідносин положення ЦК України щодо договорів найму застосовуються з урахуванням положень ЖК УРСР, при цьому, норми ЖК УРСР, які стосуються правовідносин проживання в гуртожитках мають вищу юридичну силу як норми спеціального регулювання, ніж норми ЦК України як норми загального регулювання.

Таким чином, позовна вимога про повернення об`єкту оренди не може бути задоволена без оцінки правомірності проживання та користування спірним приміщенням.

В той же час позивачем не заявлялось вимог про визнання відповідачів такими що втратили право користування спірними приміщеннями або виселення відповідачів з спірних приміщень та не доведено суду законних підстав, передбачених ст. 132 ЖК УРСР, для виселення відповідачів з спірного приміщення.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що займане відповідачами приміщення є нежитловим з урахуванням наступного.

З матеріалів справи вбачається що відповідач має у спірному приміщенні офіційно зареєстроване місце проживання з 2007 року відповідно, також до суду було надано платіжні доручення відповідно до яких відповідачі сплачують за комунальні послуги згідно договору №313 від 01.11.2014 року, що свідчить про використання відповідачами спірного приміщення саме як житлового. Окрім цього, суд враховує, що позивачем не надано суду технічного паспорту будівлі для визначення належності спірного приміщення до житлового або нежитлового фонду. Таким чином, позивачем не доведено, що спірне приміщення відноситься до нежитлового фонду.

Ухвалюючи рішення у вказаній справі суд враховує правові позиції викладені в Постанові Верховного Суду України №61-23929св18 від 12 вересня 2018 року.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Черемшина 2012" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , служба в справах дітей Києво-Святошниської районної державної адміністрації в Київській області про повернення об`єкту оренди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 вересня 2020 року.

Суддя