Рішення № 9422421, 07.05.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2010 р. Справа № 5/65

за позовом Військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України його орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах в особі-квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне

до відповідача підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 8 443 грн. 48 коп.

Суддя Войтюк В.Р.

Представники:

Від позивача : Коробенюк О.В. дов. у справі

Від відповідача : не з`явився

Від прокуратури: Жоган А.А.

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, його органу, уповноваженому здійснювати відповідні функції у спірних відносинах в особі-квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з підприємця ОСОБА_1 7 522 грн. 72 коп. заборгованості з орендної плати, 893 грн. 09 коп. пені та 27 грн. 67 коп. податку на землю, всього 8 443 грн. 48 коп.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив. Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора та представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на таке.

01 червня 2000 року між Головним КЕУ Міністерства оборони України та підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди № 158/2000/ГоловКЕУ нежилих приміщень розташованих на території військового містечка АДРЕСА_1

Відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець здав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення площею 73,95 м.кв., інвентарний № 62 військового містечка № 12 в м.Дубно по вул.Привокзальній, що знаходиться на балансі Міністерства оборони України.

Згідно п.3.1. Договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий та перший місяць оренди січень 2007 року на рівні 494,43 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786, яка становить без ПДВ за базовий та перший місяць оренди січень 2007 року - 494,43 грн.

Орендна плата за наступні місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на індекси інфляції за наступні місяці.

В Договорі оренди зазначено, що орендар зобовязаний: своєчасно та в повному обсязі здійснювати внесення орендної плати (п.5.2.); понад орендну плату за нерухоме майно сплачувати щомісячно фактичні комунальні послуги (п.5.11), щомісячно компенсувати орендодавцю частину податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (п.5.12).

В порушення умов договору та чинного законодавства відповідач не вносив орендну плату, внаслідок чого станом на 01.04.10 року утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 7 522 грн. 72 коп. та 27 грн. 67 коп. заборгованості з податку на землю, яка підтверджується розрахунком позивача, виконаним на підставі умов договору.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.759 ЦК України та ст.283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У відповідності до ч.3 ст.760 ЦК України встановлюються особливості найму окремих видів майна даним кодексом та іншим законом. Так специфіка передачі у найм рухомого та нерухомого майна Збройних Сил України визначається Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", Законом України "Про оренду державного і комунального майна".

Згідно із ч.3 ст.285 ГК України орендар (відповідач) зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. У відповідності до ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності тощо.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язаням є правідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Пунктом 3.4. Договору визначено відповідальність орендаря за порушення терміну перерахування орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано пеню за 212 днів в розмірі 893 грн. 09 коп.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Проте з вимогою стягнення 893 грн. 09 коп. пені погодитись неможливо, оскільки вбачається, що пеню нараховано на підставі завищеного строку нарахування (212 днів замість 182 днів), що вбачається з розрахунку. При цьому пунктом 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З огляду на вищевказані обставини, в частині стягнення 124 грн. 12 коп. пені, нарахованої за межами шестимісячного терміну в позові необхідно відмовити з мотиву необгрунтованості терміну нарахування на підставі ст.33 ГПК України.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7 522 грн. 72 коп. з орендної плати, 768 грн. 97 коп. пені та 27 грн. 67 коп. податку на землю підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на договорі та законі, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог..

Керуючись ст.ст. 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на рахунок квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне (код ЄДРПОУ 22585490) 7 522 грн. 72 коп. заборгованості з орендної плати, 768 грн. 97 коп. пені та 27 грн. 67 коп. податку на землю.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1)в доход державного бюджету України 100 грн. 50 коп. держмита.

4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України 232 грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Відмовити у позові в частині стягнення 124 грн. 12 коп. пені.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Войтюк В.Р.

підписано "11" травня 2010 р.