Рішення № 94221599, 16.01.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 757/41531/19-а

2-а-652/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Машевській О.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти № 3 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Щур Ілони Вячеславівни, інспектора батальйону № 1 роти № 3 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Скрипника Станіслава Вікторовича, третя особа Департамент патрульної поліції, про визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною та її скасування, визнання дій та рішення про затримання протиправними, закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти № 3 полку № 1 УПП у м. Києві Щур І.В., інспектора батальйону № 1 роти № 3 полку № 1 УПП у м. Києві Скрипника С.В. про визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною та її скасування, визнання дій та рішення про затримання протиправними, закриття провадження у справі та ухвала Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2019 року про передачу матеріалів адміністративної справи на розгляд за підсудністю.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 28.07.2019 року він разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 їхали у м. Києві по вул. Старонаводницька в автомобілі марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого була ОСОБА_4 .

Приблизно о 03:55 год. транспортний засіб було зупинено інспекторами патрульною поліцією, які не вказали конкретної підстави зупинки та забрали документи у водія, здійснили перевірку водія на стан алкогольного сп`яніння, однак документи не повертали.

Також пояснює, що після того, як позивач висловив свою думку інспекторам про незаконність та протиправність їх дій, інспектори нецензурно висловлювалися до нього та ОСОБА_2 , що обурило позивача.

Інспектори патрульної поліції здійснили затримання позивача та ОСОБА_2 , доставили їх до Печерського районного управління поліції та вручили копію постанови серії ГБ № 460644 по справі про адміністративне правопорушення від 28.07.2019 року за ст. 173 КУпАП із застосуванням до позивача адміністративного стягнення вигляді попередження.

Позивач посилається на відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Крім того зазначає, що працівниками патрульної поліції було порушено процедуру розгляду адміністративної справи та порушені права позивача.

Так як відсутні підстави вважати, що позивач вчинив зазначене правопорушення, то у відповідачів не було підстав для прийняття рішення про його затримання, викладених у протоколі про адміністративне затримання серії АА № 204477 від 28.07.2019 року.

Тому просить скасувати постанову серії ГБ № 460644 від 28.07.2019 року, визнати дії та рішення про адміністративне затримання та закрити провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09.04.2020 року позовну заяву залишено без руху.

24.07.2020 року на виконання вимог ухвали від 09.04.2020 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.07.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та залучено до участі у справі Департамент патрульної поліції як третю особу, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору.

В ухвалі учасникам справи було визначено строк на подання відзиву та пояснень.

Уповноваженими особами сторони відповідача копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками отримана 31.07.2020 року.

14.08.2020 року від інспектора Щур І.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи твердження позивача такими, що не відповідають дійсності, а позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Посилається на те, що з відеозапису, що надав позивач, чітко видно як ОСОБА_1 виражається нецензурною лайкою та перебуває в стані алкогольного сп`яніння, чим порушує громадський порядок і спокій громадян. Неодноразово громадянина було попереджено про припинення вчинення адміністративного правопорушення. В подальшому було прийнято рішення застосувати заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Також зазначає, що перед початком розгляду відповідачем було роз`яснено позивачу його права. В територіальному відділ було надана можливість скористатися правовою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Частиною 6 цієї статті визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа, яку було залучено до участі у справі, пояснень щодо позову не подавала, копію ухвали про відкриття провадження у справі уповноваженою особою отримано 31.07.2020 року.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28.07.2019 року інспектором Щур І.В. було складно постанову ГБ № 460644 по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП (а.с. 12).

Згідно з п.п. 3, 8, 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як, зокрема, про порушення громадського порядку.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 258 цього Кодексу протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Таким чином, інспектор діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до законодавства.

Відповідно до оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у громадському місці висловлювався нецензурною лайкою, голосно, чим порушував громадський порядок і спокій громадян.

Позивач вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Пояснює, що він не перебував у громадському місці в стані алкогольного сп`яніння, а їхав у транспортному засобі в якості пасажира та не мав наміру порушувати громадський порядок та спокій, доказом чого є відеозапис, доданий до позовної заяви.

У відповідності з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 173 КУпАП встановлює відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад). Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 грудня 2006 року № 10 узагальнив судову практику щодо розгляду, зокрема, адміністративних справ про хуліганство, і дійшов наступних висновків.

Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП).

За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або такс, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

Хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ст. 252 цього Кодексу встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідачі як представники державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Сторона відповідача у поданому відзиві посилається, зокрема, на відеозапис, що долучений позивачем до матеріалів справи. В матеріалах справи міститься заява позивача про перегляд відеозапису затримання.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За результатами дослідженого відеозапису, суд вбачає, що у затриманих осіб, як зазначено позивачем у позовній заяві - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , нечітка мова, зухвале поводження, вираження нецензурною лайкою.

Таким чином, суд не вправі проігнорувати, що наданий позивачем доказ на підтвердження зазначених ним обставин, приводить суд до зовсім протилежного висновку за результатами його дослідження.

Доводи позивача відносно того, що освідчення позивача на стан алкогольного сп`яніння не проводилося, слід зазначити, що порядок огляду на стан сп`яніння регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року N 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та Інструкцією МВС та МОЗ України «Про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 року N 1452/735, однак зазначеними правовими актами не передбачено обов`язкової вимоги щодо освідування на факт вживання алкогольних напоїв інших осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, окрім водіїв.

Таким чином, зважаючи на наведені обставини та вимоги закону, постанова АА N 460644 по справі про адміністративне правопорушення від 28.07.2019 року, винесена інспектором роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 УПП у м. Києві Щур І.В., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді попередження, відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.

Також відносно ОСОБА_1 інспектором роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 УПП у м. Києві Скрипником С.В. було складено протокол АА № 204477 про адміністративне затримання за ч. 1 ст. 178 КУпАП для припинення адміністративного правопорушення, складання адміністративних матеріалів (а.с. 15).

Стаття 260 КУпАП регламентує заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Так, згідно ч. 1 цієї статті у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Позивач вважає, що його було затримано безпідставно, незаконно та протиправно, а тому просить визнати дії та рішення інспектора Скрипника С.В. щодо затримання протиправними.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

При цьому, позивачем не зазначено в позові та не додається відповідної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП.

З аналізу положень КУпАП вбачається, що складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а має доказовий характер і не породжує правових наслідків, оскільки не встановлює права і обов`язки для учасників спірних правовідносин, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 19 КАС України, а є лише підставою для подальшого вирішення питання щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень КАС України, тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його протиправним та скасування, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі № 712/7385/17 зазначено, що оскільки дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.

Верховний Суд в постанові від 04 березня 2019 року по справі № 199/7360/17 (2-а/199/252/17) (провадження № К/9901/33582/18) зазначив, що розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

Керуючись ст.ст. 173, 178, 222, 245, 246, 251, 256, 260, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 19, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти № 3 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Щур Ілони Вячеславівни (м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), інспектора батальйону № 1 роти № 3 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Скрипника Станіслава Вікторовича (м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), третя особа Департамент патрульної поліції, про визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною та її скасування, визнання дій та рішення про затримання протиправними, закриття провадження у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: