Рішення № 9421561, 23.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.10 Справа № 12/73/10

Позивач: Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії “МТМ” Ленінського району, 69091, м. Запоріжжя, вул. Гвардійський, 137; 69039, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а

Відповідач: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (69015, АДРЕСА_1)

про стягнення 2451,19 грн.

Суддя Владимиренко І.В.

Представники сторін:

від позивача Вознюк А.Л., дов. № 21 від 04.01.2010р.

від боржника ОСОБА_1 (особисто)

До господарського суду Запорізької області 22.03.2010 року звернувся позивач концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району з позовною заявою до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2451,19 грн., з яких 2 219,30 грн. основного боргу, 26,43 грн. 3% річних, 85,26грн. інфляційних витрат, 120,20 грн. - пені за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100878 від 01.11.2007р.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2010р. порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 21.04.2010р. В судовому засіданні 21.04.2010р. оголошувалась перерва до 23.04.2010р.

В судовому засіданні 23.04.2010р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача 2458,82 грн., з яких 2219,30 грн. основного боргу, 26,43 грн. 3% річних, 95,83грн. інфляційних витрат, 117,26 грн. пені.

Відповідно до ст.. 22 ГПК України заяву прийнято судом до розгляду.

Судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням збільшення позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві від 18.03.2010р. № 940 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 3183 від 23.04.2010р., просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 23.04.2010р. проти позову не заперечив.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 11.11.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.11.2007 між Концерном “Міські теплові мережі” та Приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 100878 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді (далі договір).

Згідно п. 1.1. договору позивач взяв на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами даного договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами.

Відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія відпускається відповідачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на потреби:

- опалення та вентиляцію протягом опалювального періоду;

- підігрів води за наявності можливості;

- інші технологічні потреби;

- кондиціювання по замовленню споживача.

Згідно умов договору він набуває чинності з 01.11.2007 р. та діє до 01.11.2008 р. (п. 10. договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п. 10. 4 договору).

Згідно із п. 4.1.1. Договору теплопостачальна організація зобовязана забезпечувати надійне постачання теплової енергії відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. Договору).

Згідно з п. 6.3. Договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (п. 6.4 Договору).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі пяти днів з дати отримання (п. 6.7.1. Договору).

Відповідно до п. 6.7.2. Договору у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. Договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно до пп. 3.2.6., 3.2.26. Договору споживач теплової енергії, зокрема, зобовязаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором. Щомісячно, у строки, визначені даним Договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Позивач, на виконання умов договору, за період за січень 2009р., з березня 2009р. по грудень 2009р. поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 2 520,35 грн. та виставив відповідні акти приймання-передачі теплової енергії, а саме: акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2009 р. на суму 546,82 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2009 р. на суму 467,40 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2009р. на суму 123,25 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.05.2009р. на суму 36,74 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.06.2009р. на суму 36,74 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.07.2009 р. на суму 36,74 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.08.2009 р. на суму 36,74 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2009 р. на суму 36,74 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2009 р. на суму 75,37 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2009 р. на суму 475,22 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2009 р. на суму 648,59 грн., які отримувалися відповідачем відповідно до реєстру рознесених рахунків та повідомлень про вручення поштових відправлень.

Позивач виставив відповідачу на сплату поставленої теплової енергії у гарячій воді рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за вищезазначений період у розмірі 301,05 грн.

Відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію за період за січень 2009р., з березня 2009р. по грудень 2009р., на час розгляду справи у суді, складає 2 219,30 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2 219,30 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов договору, доведений представником позивача у судовому засіданні. Вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 219,30 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 117,26 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобовязання.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.8. Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.4 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

В судовому засіданні судом перевірено правильність нарахування позивачем пені. Таким чином, вимоги про стягнення пені у розмірі 117,26 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає за період за січень 2009р., з березня 2009р. по грудень 2009р. в сумі 26,43 грн. та втрат від інфляції за період за січень 2009р., з березня 2009р. по грудень 2009р. в сумі 95,83грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100878 від 01.11.2007р. у загальному розмірі 2 458,82 грн., з яких 2219,30 грн. основного боргу, 26,43 грн. 3% річних, 95,83грн. інфляційних витрат, 117,26 грн. пені.

Судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Ленінського району (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійського, 137, 69039, м. Запоріжжя, вул.. Щаслива, 2а, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 2 219 (дві тисячі двісті девятнадцять ) грн. 30 коп. основного боргу, пені - 117 (сто сімнадцять) грн.. 26 коп.; втрат від інфляції 95 (девяносто пять) грн.. 83 коп.; 3% річних у розмірі 26 (двадцять шість) грн.. 43 коп.; 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.04.2010р.

Суддя І.В. Владимиренко

Суддя