Рішення № 9421491, 21.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.10 Справа № 15/102/10

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротекс”, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Піонерська, 51

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Владівське ремонтно –транспортне підприємство”, Запорізька область, Чернігівський район, с. Владівка, вул. Жлобінців, 18

про стягнення 9815,75 грн. заборгованості за договором №20.10/2 від 20.10.2008р.

                                                  Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача: Громута В.І., представник, довіреність б/н від 01.02.2010р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротекс” до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Владівське ремонтно –транспортне підприємство” про стягнення 9815,75 грн. заборгованості за договором №20.10/2 від 20.10.2008р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2010р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 29.03.2010р.. Розгляд справи відкладався.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 21.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з наступних підстав: 20 жовтня 2008 року ТОВ «Агротекс»та ВАТ «Владівське ремонтно –транспортне підприємство»укладено договір №20.10\2 на постачання насіння соняшника. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався поставити товар, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити його вартість. Позивач зазначає, що взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 9815,75 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, у відзиві на позов відповідач зазначив, що зазначена заборгованість виникла в зв’язку зі скрутним матеріальним становищем підприємства.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 20 жовтня 2008 року ТОВ «Агротекс»та ВАТ «Владівське ремонтно –транспортне підприємство»укладено договір №20.10\2 на постачання насіння соняшника.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити ділові відходи соняшника, в кількості: - ділові відходи –28,045 тонн за ціною 350,00 грн. за тонну з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 договору граничним строком передачі товару встановлено дату 31 жовтня 2008 року.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за отриманий товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.2 договору встановлено граничний строк оплати вартості товару до 28 лютого 2009 року.

Відповідно до видатковою накладною № РН –0000004 від 30.10.2008 року на адресу відповідача поставлено ділові відходи соняшника на суму 9815,75 грн.. Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю на отримання ТМЦ ЯЛЗ №921608 від 30.10.2008р., яка видана уповноваженій особі відповідача.

25.08.2009р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію №2508/3 про сплату суми заборгованості. Відповіді на претензію відповідачем не надано.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити.

Довіреність на отримання цінностей, відповідно до п. 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не являється документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 9815,75 грн. основного боргу такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Владівське ремонтно –транспортне підприємство”, (Запорізька область, Чернігівський район, с. Владівка, вул. Жлобінців, 18, ЄДРПОУ 00904138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротекс”, (Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Піонерська, 51, ЄДРПОУ 32727445) 9815,75 грн. основного боргу та 338 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 22.04.2010р..