Рішення № 9421392, 14.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.10 Справа № 12/46/10

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1)

до Приватного підприємства “МАКСІТОРГПРОДУКТ” (код ЄДРПОУ 36311714; 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 123)

про стягнення 105474,30 грн.

суддя Владимиренко І.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2, на підставі довіреності б/н від 13.11.2009р.

ОСОБА_3, на підставі довіреності № 367305 від 12.03.2008р.

від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлені позовні вимоги про стягнення з ПП “МАКСІТОРГПРОДУКТ” на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 105474,30 грн. заборгованості за Договором поставки від 12.03.2009р.

24.02.2010р. позов прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 12/46/10 з призначенням судового засідання на 23.03.2010р.

23.03.2010р. в судове засідання представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав. Причини неявки в судове засідання невідомі. Про час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином.

Ухвалою суду від 23.03.2010р. розгляд справи було відкладено до 14.04.2010р.

Відповідач заперечень по суті спору не надав, свого представника у судове засідання 14.04.2010р. не направив, ухвалу суду від 24.02.2010р., не виконав. Про час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Згідно зі ст. 93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України №04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Доказів поважності причин неможливості явки в судове засідання і виконання законних вимог суду відповідач не надав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач по справі № 12/46/10 є юридичною особою, згідно зі ст. 28 ГПК України, керівники підприємств зобовязані забезпечити явку компетентних представників для участі в судовому засідання, або особисто прийняти участь при розгляді справи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 14.04.2010р. розгляд справи завершено, в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представника позивача.

За клопотанням позивача розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст.ст. 525, 526, 530, 625, 712 ЦК України, ст. 193 ГПК України та положеннями договору поставки від 12.03.2009р., пояснив суду, що 12.03.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки. Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобовязався поставити, а відповідач прийняти та своєчасно оплатити товар (борошно) на умовах та в строки, передбаченими цим Договором.

Позивач стверджує, що він виконав свої зобовязання за даним договором у повному обсязі, поставивши відповідачу товар на суму 86250,00грн., що підтверджується накладними та довіреністю на отримання товару, які додані до матеріалів справи.

З метою одержання оплати за товар, позивач направив претензію № 18/ю від 20.08.2009 року на адресу ПП “Максіторгпродукт”. Претензія останнім залишена без відповіді і задоволення. Сума основної заборгованості в розмірі 86250,00грн. - не перерахована.

За невиконання умов договору, позивач, відповідно до п. 5.2. Договору та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних за період з 19.03.2009р. по 17.02.2010р. в розмірі 2374,83грн., втрат від інфляції в розмірі 6641,25грн., пеню в розмірі 10208,22грн. за період з 19.03.2009р. по 16.09.2009р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

господарські правовідносини сторін врегульовані Договором поставки б/н від 12.03.2009р., укладеним між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (постачальник, позивач у справі) та приватним підприємством “Максіторгпродукт” (покупець, відповідач у справі), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязався поставити у власність, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар (борошно) за умовами та у строки передбаченими визначених Договором.

На виконання вимог Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 86250,00грн., що підтверджується накладними № 28 від 12.03.2009р., №30 від 13.03.2009р., товарно-транспортними накладними 01АА № 703588 від 12.03.2009р., 01АА № 703589 від 13.03.2009р. та довіреністю серія ЯМР № 297159 від 09.03.2009р. на отримання товару (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість товару за кожну окрему поставку товару окремо фіксується в рахунку-фактурі, накладної.

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору визначено, що оплата кожної поставленої партії товару призводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національної валюті на рахунок постачальника. Оплата призводиться на підставі рахунку фактурі протягом 6-ох банківських днів з дня поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею ст. 193 ГК України, зокрема п.п. 1, 7 встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обовязки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судом встановлено, що у порушення вищевикладених вимог відповідач не виконав свої грошові зобовязання, по оплаті поставленого товару за Договором., документальних доказів погашення боргу відповідач суду не надав. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 86250,00 грн. основного боргу обґрунтована, підтверджується матеріалами по справі та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10208,22 грн. за період з 19.03.2009 р. по 16.09.2009 р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з п. 5.2. Договору, сторона, яка не виконала свої зобовязання в установлений даним Договором строк, зобовязаний сплатити другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, або вартості недопоставленого товару за кожен день поставки виконання зобовязань.

Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Факт порушення зобовязання відповідачем щодо сплати вартості товару в обумовлений строк є встановленим, відповідачем не заперечено, однак вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково на підставі наведених вище норм законодавства у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період, за який стягується пеня.

У своєму розрахунку, позивач не врахував, що з 15.06.2009р. облікова ставка НБУ зменшувалася на 11%, а 12.08.2009р. зменшувалася на 10,25%.

Таким чином, з проведеного судом розрахунку сума пені за період часу з 19.03.2009р. по 16.09.2009р., (тобто за шість місяців) підлягає задоволенню у розмірі 9749,79грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, 3 % річних за період часу з 19.03.09 р. по 17.02.10 р. складає 2374,83 грн. Суд вказаний розрахунок перевірив та визнав обґрунтованим.

Отже, вимога позивача про стягнення 2374,83 грн. 3 % річних обґрунтована і підлягає задоволенню.

Крім того, за період з 19.03.09 р. по 17.02.10 р. позивачем за прострочення грошового зобовязання нараховано відповідачу 6641,25 грн. втрат від інфляції.

Розрахунок зазначеної суми перевірено у судовому засіданні та визнано таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти пропорційно задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито” із позовних заяв з вимогами майнового характеру державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (102 грн.). Враховуючи, що при предявленні з вимогою майнового характеру, за якими ставка державного мита встановлена у розмірі 1 відсотку від ціни позову, що дорівнює 1054,74грн. ФОП ОСОБА_1 за квитанцією № 7332.14.5 від 01.02.2010р помилково було сплачено суму 1548,33 грн., суд вважає за необхідне видати ФОП ОСОБА_1 довідку на повернення із державного бюджету суми 493,59 грн., як зайво сплаченого державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства “МАКСІТОРГПРОДУКТ” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 123; р/р 26007210073851 ЗАП “Про Кредит Банк” м. Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 36311714) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_2 в АТ “Райфайзен банк Аваль” м. Київ, МФО 380805, інд. № НОМЕР_3) 86250 (вісімдесят шість тисяч двісті пятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 6641 (шість тисяч шістсот сорок один) грн. 25 коп. втрат від інфляції, 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 83 коп. 3% річних, 9749 ( девять тисяч сімсот сорок девять) грн. 79 коп. пені, 1050 (тисяча пятдесят) грн. 15 коп. державного мита, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 97 коп. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

Видати фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, інд. № НОМЕР_1) довідку на повернення із Державного бюджету суми 493 (чотириста девяносто три) грн. 59 коп. державного мита, зайво сплаченого за квитанцією № 7332.14.5 від 01.02.2010р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.04.2010 р.

Суддя