Рішення № 9421354, 08.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.10 Справа № 18/61/10

Суддя

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20)

до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МПС-982)

про стягнення 1083,32 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Тітова А.Є., довіреність № 025/35 від 01.01.2010 р., паспорт серія СА 924613 від 13.01.1999 р.;

від відповідача: Мулєрова Н.О., довіреність № 01/56 від 19.02.2010 р., паспорт серія СВ 906582 від 15.03.2005 р.; Пасицька Т.Ф., довіреність № 01/55 від 19.02.2010 р., паспорт серія СВ 825997 від 12.06.2003 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 24.02.2010 року звернувся позивач –відкрите акціонерне товариство “Український графіт” з позовною заявою до відповідача –відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” про стягнення 1083,32 грн., а саме: 949,20 грн. втрат від інфляції та 134,12 грн. –3 % річних, на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2008 р. у справі № 11/542/07-22/6/08, договору № 804/59027/02 від 01.03.2005 р. та ст.ст. 599, 625 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України.

Ухвалою суду від 26.02.2010 року порушено провадження у справі № 18/61/10, судове засідання призначено на 17.03.2010 р. У судовому засіданні 17.03.2010 р., представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Представники відповідача в судовому засіданні надали клопотання, в якому просили суд зупинити провадження у справі до вирішення справи № 13/343д/09. Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання. Судом з’ясовано, що даної справи не має в провадженні господарського суду Запорізької області, тому клопотання відповідача відхилено. Представники відповідача усно зазначили, що в провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 8/343д/09, яка пов’язана із справою № 18/61/10, оскільки її предметом є визнання недійсним договору купівлі-продажу виробничого цеху, за умовами якого відповідач продав позивачу нерухоме майно, яке в подальшому відповідач орендував у позивача як нового власника. У даній справі позивач стягує з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних у зв’язку із несвоєчасним внесенням орендних платежів. Відповідач вважає, що в разі визнання вказаного договору недійсним у нього буде відсутній обов’язок щодо сплати орендних платежів та санкцій за порушення строків сплати оренди. В зв’язку із викладеним просили провадження у справі № 18/61/10 зупинити до вирішення справи № 8/343д/09. Суд не вважав дані справи пов’язаними та вважав розгляд даної справи можливим одночасно зі справою № 8/343д/09, таким чином відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 18/61/10 до вирішення справи № 8/343д/09. Розгляд справи відклався до 08.04.2010 р.

У судовому засіданні 08.04.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Представники відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, надали суду відзив, в якому зазначили, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це наступним: відповідач вважає, що грошові зобов’язання перед позивачем припинилися у зв’язку із відкриттям виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду у справі № 11/542/07-22/6/08, отже на даний час проводиться примусове стягнення боргу відповідача перед позивачем. При розрахунку суми позову позивачем була зазначена невірна сума позову. Також відповідачем зазначено, що фінансування із державного бюджету не здійснюється і відповідач знаходиться у важкому фінансовому стані. Господарська діяльність не ведеться. Судом, наданий відзив, залучений до матеріалів справи та прийнятий до уваги. Крім того, представники відповідача заявили повторно клопотання, в якому просили суд зупинити провадження у справі до вирішення справи № 8/343д/09, у зв’язку із тим, що зазначена справа пов’язана із справою № 18/61/10, оскільки, її предметом є визнання недійсним договору купівлі-продажу виробничого цеху, за умовами якого відповідач продав позивачу нерухоме майно, яке в подальшому відповідач орендував у позивача як нового власника. У даній справі позивач стягує з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних у зв’язку із несвоєчасним внесенням орендних платежів. Відповідач зазначив, що в разі визнання вказаного договору недійсним у нього буде відсутній обов’язок щодо сплати орендних платежів та санкцій за порушення строків сплати оренди. Представник позивача заперечив проти наданого клопотання. Судом, клопотання відповідача відхилено, так як, суд вважає розгляд даної справи можливим одночасно зі справою № 8/343д/09; підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

Розгляд справи був закінчений 08.04.2010 р., в судовому засіданні, за згодою представників сторін, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2005 р. ВАТ “Український графіт” та ВАТ “Вуглецевий композит” уклали договір оренди № 804/59027/02, відповідно до п. 1.1 якого орендар приймає від орендодавця в орендне користування приміщення цеху № 3 корпус № 5 інв. № 1011503а, що знаходиться на земельній ділянці площею 13000,2 м2, за адресою: м. Запоріжжя, Північне шосе, 31а. Розмір щомісячної орендної плати з урахуванням ПДВ становить 1680,00 грн. Умови виконання договору були порушені відповідачем, в зв’язку із чим позивач у 2007 році звернувся до господарського суду із вимогами про стягнення боргу та штрафних санкцій з відповідача. Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.01.2008 р. у справі № 11/542/07-22/6/08, були частково задоволені позовні вимоги ВАТ “Український графіт” до ВАТ “Вуглецевий композит”, стягнуто із ВАТ “Вуглецевий композит” на користь ВАТ “Український графіт” 1680,00 грн. основного боргу, 200,92 грн. втрат від інфляції, 43,22 грн. 3 % річних та судові витрати. Рішення у справі № 11/542/07-22/6/08 від 10.01.2008 р. набрало законної сили з 08.02.2008 р. і 08.02.2008 р., на виконання нього, судом був виданий відповідний наказ.

Пунктом 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

ВАТ “Вуглецевий композит” не виконує рішення суду, ні добровільно, ні примусово. Заборгованість за договором № 804/59027/02 від 01.03.2005 р. так і не сплачена позивачу в повному обсязі, що і стало приводом для звернення позивача із позовом про стягнення із ВАТ “Вуглецевий композит” втрат від інфляції у сумі 949,20 грн. та 134,12 грн. 3 % річних за весь час прострочення сплати боргу по вказаному договору.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 949,20 грн. –втрат від інфляції, за період часу з липня 2007 р. по січень 2010 р. обґрунтована та підлягає задоволенню, вимога позивача про стягнення з відповідача 134,12 грн. –3 % річних, за період часу з 17.07.2007 р. по 28.02.2009 р., підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Вимогу про стягнення із відповідача 949,20 грн. втрат від інфляції, суд вважає такою, що підлягає задоволенню, так як, перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат за вказаний позивачем період, суд встановив, що сума належна до сплати є навіть більшою ніж заявлено до стягнення, отже задовольняється вимога в сумі, зазначеній позивачем: 949,20 грн.

Вимогу про стягнення 3 % річних із відповідача суд вважає такою, що підлягає частковому задоволенню, так як, при перерахуванні судом розрахунку суми 3 % річних за вказаний позивачем період, сума 3 % річних розмірі 134,12 грн. є невірною, судом встановлено, що стягненню підлягає 132,14 грн. 3 % річних. В частині стягнення 1,98 грн. суд відмовляє позивачу в задоволенні позову (позивачем допущені помилки у підрахунку кількості днів у високосному році).

В цілому, позов задовольняється частково.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП-982; код ЄДРПОУ 24516317, р/р 226002976713329 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623) на користь відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20; код ЄДРПОУ 00196204, р/р 26008900301 в ПАТ “МетаБанк”, МФО 313582) 132 (сто тридцять чотири) грн. 14 коп. –3 % річних за період з 17.07.2007 р.(включно) по 28.02.2010 р. (включно), 949 (дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 20 коп. втрат від інфляції за період з липня 2007 р. по січень 2010 р., 101 (сто одну) грн. 81 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 19.04.2010 р.