Рішення № 9421241, 08.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.10 Справа № 24/77/10

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Запоріжнафтопродукт” (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 9-а )

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прибій” (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, 40а, кв.63)

про стягнення суми 10663,52 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники сторін:

Від позивача: Рибалко Я.С. (дов. № 01-05-20 від 15.01.2009р.);

Від відповідача: Слюсар О.В. ( дов. від 10.03.2010 р.).

ВСТАНОВЛЕНО:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 4933,60 грн. заборгованості за отримані нафтопродукти, суми 541,21 грн. –індексу інфляції, суми 2523,38 грн. –пені, суми 346,53 грн. –3 % річних, суми 2318,80 грн. - штрафу, всього - 10663,52 грн.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 24/77/10, судове засідання призначено на 12.03.2010р. Ухвалою суду від 12.03.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 08.04.2010р.

08.04.2010р. справу розглянуто, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та зазначив, що заборгованість у відповідача виникла у зв’язку зі зміною ціни на нафтопродукти - дизельне паливо, яке є предметом договору на відпуск нафтопродуктів з відстрочкою платежу № 7 від 07.04.2009р. та було передано позивачем відповідачу за умовами даного договору. Просить позов задовольнити на підставі ст.ст. 525, 526, 549-551, 610-612 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив, заборгованість не визнає. У відзиві зазначив, що позивач не повідомив відповідача про зміну ціни на дизельне масло та про нову суму заборгованості. До того ж, як вважає відповідач, при кожному погашенні боргу, між сторонами повинні були проводитися двобічні акти звірки з обов’язковим відображенням ціни на дизельне паливо та заборгованості відповідача, а також складатись коригуюча податковий облік документація (валові доходи і податкові зобов’язання з ПДВ –для позивача, валові витрати і податковий кредит з ПДВ –для відповідача). Зазначене позивачем зроблено не було, тому, як вважає відповідач, він повністю розрахувався за отримане дизельне паливо по ціні 4,50 грн. за 1 літр. Виходячи з цього, сума індексу інфляції складає 398,42 грн., пеня –955,53 грн., 3 % річних –261,07 грн., штраф 10 % за прострочення двох днів складає 1897,20 грн., всього –3783,34 грн. Відповідач визнає позов в сумі 3783,34 грн. В іншій частині позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2009р. між ТОВ “Торговий Дім Запоріжнафтопродукт” (продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Прибій” (покупець, відповідач у справі) був укладений договір на відпуск нафтопродуктів з відстрочкою платежу № 7, за яким продавець зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити дизельне паливо у кількості 4216 л (далі - нафтопродукти) (п. 1 договору).

Передача нафтопродуктів здійснюється 08.04.2009р. (п. 3).

Факт передачі нафтопродуктів підтверджується товарно-транспортною накладною серії 02 ААФ № 587150 від 08.04.2009р., актом приймання-передачі від 08.04.2009р., довіреністю серії ЯОМ № 223567 від 07.04.2009р.

Відповідно до п. 4 договору, на день укладення договору ціна дизельного палива становить 4 грн. 50 коп. за літр з урахуванням ПДВ, сума договору становить 18972 грн., в т.ч. ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, за платіжним дорученням № 405 від 14.10.2009р. на суму 10000 грн., № 410 від 15.10.2009р. на суму 7000 грн. та № 412 від 16.10.2009р. на суму 10000 грн. відповідач перерахував позивачу суму 18972 грн. з ПДВ за договором № 7 від 07.04.2009р. (з урахуванням листа ТОВ “Прибій” вих. № 61 від 19.10.2009р. про зміну призначення платежів).

Проте, позивач вважає, що відповідач виконав свої зобов’язання частково, оскільки на день здійснення відповідачем розрахунку за договором змінилась ціна на дизельне паливо і на час розрахунків (14.10.2009р., 15.10.2009р., 16.10.2009) вона становила відповідно 5,50 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 літр, 5,70 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 літр та 5,80 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 літр, а з 17.10.2009р. по 21.12.2009р. –5,45 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 літр, тому з відповідача підлягає стягненню 4933,60 грн. основного боргу.

В той же час, суд не може погодитись з висновками позивача та не вбачає підстав для задоволення вказаних позовних вимог, виходячи з наступного.

Із змісту ч. 2, 3 ст. 180 ГК України вбачається, що ціна є істотною умовою господарського договору.

          Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

В договорі на відпуск нафтопродуктів з відстрочкою платежу № 7 від 07.04.2009р. сторони погодили, що ціна дизельного палива становить 4,50 грн. за літр з урахуванням ПДВ, сума договору становить 18972 грн., в т.ч. ПДВ (п. 4 договору).

Відповідно ж до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Матеріалами справи доведено, що позивач передав відповідачу нафтопродукти за товарно-транспортною накладною серії 02 ААФ № 587150 від 08.04.2009р., актом приймання-передачі від 08.04.2009р., довіреністю серії ЯОМ № 223567 від 07.04.2009р.

Відповідач, в свою чергу, перерахував позивачу вартість нафтопродуктів, за ціною визначеною в договорі на відпуск нафтопродуктів з відстрочкою платежу № 7 від 07.04.2009р., а саме –в сумі 18972 грн. (платіжні доручення № 405 від 14.10.2009р., № 410 від 15.10.2009р., № 412 від 16.10.2009р.).

Слід зазначити, що на час відпуску нафтопродуктів - на 08.04.2010р., ціна дизельного палива не змінювалась, і, відповідно до товарно-транспортної накладної серії 02 ААФ № 587150 від 08.04.2009р. його ціна становила 18972 грн. (з ПДВ), тобто позивач відпустив дизельне паливо за ціною визначеною в договорі.

Крім того, за актом приймання-передачі від 02.04.2009р. дизельне паливо було передано на ціною 18972 грн.

Як вбачається із змісту ч. 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем в судовому засіданні на підтвердження повідомлення відповідача про зміну ціни дизельного палива, були надані лист від 08.10.2009р. вих. № 15-723, яким він повідомляє відповідача, що з 08.10.2009р. ціна реалізації дизельного палива встановлюється в розмірі 5,50 грн. за один літр, лист від 15.10.2009р. вих. № 15-736 про те, що з 15.10.09р. ціна реалізації дизельного палива встановлюється 5,70 грн. за один літр, лист від 16.10.2009р. вих. № 15-740 про те, що з 16.10.09р. ціна реалізації дизельного палива встановлюється 5,80 грн. за один літр та лист від 16.12.2009р. вих. № 15-867 про те, що з 16.12.2009р. ціна реалізації дизельного палива встановлюється 5,45 грн. за один літр.

Відповідно до ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду доказів, які би підтверджували направлення або вручення відповідачу зазначених вище листів, або повідомлення будь-яким іншим чином відповідача про зміну ціни нафтопродуктів.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення суми 4933,60 грн. боргу слід відмовити.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 541,21 грн. індексу інфляції та суми 346,53 грн. –3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення індексу інфляції та 3 % річних підлягають частковому задоволенню. Сума індексу інфляції повинна бути нарахована виходячи з суми 18972 грн. за період з травня 2009р. по вересень 2009р., сума ж 3 % річних повинна бути нарахована виходячи також з суми 18972 грн., але за період з 01.05.2009р. (оскільки 30.04.2009р. - кінцевий строк оплати дизельного палива) по 15.10.2009р. включно .

Тобто з відповідача підлягає стягненню сума 398,42 грн. витрат від інфляції та сума 261,07 грн. 3 % річних.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення суми 2523,38 грн. пені за період з 01.05.2009р. по 21.12.2009р.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських правовідносин зобов’язується сплатити в разі невиконання або неналежного виконання господарських зобов’язань.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 10 договору у випадку прострочення виконання покупцем грошових зобов’язань за договором він зобов’язаний сплатити всю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню і повинні бути нараховані виходячи з суми 18972 грн. за період з 01.05.2009р. (оскільки 30.04.2009р. - кінцевий строк оплати дизельного палива) по 15.10.2009р. включно .

Тобто з відповідача підлягає стягненню сума 955 ,53 грн. пені.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 2318,80 грн. штрафу.

Відповідно до п. 10 договору, при простроченні сплати більше ніж 2 календарних дні покупець додатково сплачує штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості.

Враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором, тобто несвоєчасної сплати суми 18972 грн., з відповідача підлягає стягненню сума 1897,20 грн. (10 % від суми 18972 грн.).

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму витрат на державне мито та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

          Позов задовольнити частково.           

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прибій” (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, 40а/63; р/р 26009202373001 в ЗРУ ПриватБанку м. Запоріжжя, МФО 313399, код ЄДРПОУ 22163435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Запоріжнафтопродукт” (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 9-а; п/р 26004060235096 в філії “ЗРУ” ПАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 36141200) суму 398 грн. 42 коп. витрат від інфляції, суму 261 грн. 07 коп. - 3 % річних, суму 955 грн. 53 коп. пені, суму 1897 грн. 20 коп. штрафу, суму 35 грн. 12 коп. витрат на державне мито та суму 77 грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України12.04.2010р.

Суддя Т.А. Азізбекян