Ухвала суду № 94208290, 06.10.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/3046/20

Провадження№ 1-кп/266/552/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м.Маріуполь

Колегія суддів Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., суддів Федотової В.М., Д`яченка Д.О., за участю секретаря Широкової Г.К., прокурора Корольова А.А., захисників Комарова І.О., Довженка В.І., Ангеловського Л.М., Вєровської В.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019050000000154 від 06.03.2020 р. за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, мешкаючого в АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Таганрог Ростовської області РФ, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , мешкаючого в АДРЕСА_3

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, мешкаючого в АДРЕСА_4

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою колегії суддів Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12.08.2020 року відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 10.10.2020 року включно з правом внесення застави.

У зв`язку із тим, що судове провадження не було завершене до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, судом було поставлено на обговорення питання про доцільність подальшого тримання обвинувачених під вартою.

Прокурор просив продовжити строк тримання обвинувачених під вартою, пославшись на те, що раніше заявлені ризики ухилення обвинувачених від суду, вчинення нових злочинів та їхнього незаконного впливу на свідків не зменшились.

Захисники Комаров І.О., Довженко В.І., Ангеловський Л.М. та Вєровська В.В., а також обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти продовження строку триманні під вартою заперечували, просили, в разі, якщо суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу, обрати такий у вигляді домашнього арешту. Також обвинувачені заявили, що не мають наміру ухилятися від суду, продовжувати злочину діяльність, впливати на свідків.

Захисник Комаров І.О. зазначив, що немає доказів настання тяжких наслідків, обвинувачений не має наміру зникнути або якимось чином впливати на хід судового розгляду, а цілодобовий домашній арешт забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Захисник Довженко В.І. зазначив, ОСОБА_1 має стійкі соціальні зв`язки, а перелічені прокурором ризики мали місце під час досудового розслідування, яке вже закінчено, та змінилися обставини, за якими запобіжний захід обирався раніше, а обвинувачений тривалий час перебуває під вартою. Також просив визначити розмір застави такий, що буде помірним для батьків обвинуваченого.

Захисник Ангеловський Л.М. зазначив, що перелічені прокурором ризики не доведені, обвинувачений ОСОБА_2 має стійкі соціальні зв`язки, а подальше тримання під вартою є дуже суворим запобіжним заходом.

Захисник Вєровська В.В. вказала, що заявлені прокурором ризики не дають підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, який має стійкі соціальні зв`язки.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

Обґрунтована підозра про вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, випливає з обвинувального акту, і на даній стадії судового розгляду суд не має права оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою або невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Суд, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено судом, обвинувачені ніде не працюють, не мають власних сімей, дітей, інших утриманців, тобто, у них відсутні міцні соціальні зв`язки у місті постійного проживання. Від цього суд вважає, що існує ризик втечі обвинувачених, та як наслідок, ухилення від правосуддя.

Також суд не виключає можливості незаконного впливу обвинувачених на свідків, які не є залегендованими, оскільки їм відомі їхні анкетні дані, то вони можуть чинити на них незаконний тиск.

Обвинувачення по численним епізодам, пов`язаним зі збутом наркотичних засобів та психотропних речовин дає суду підстави вважати, що не маючи постійного законного доходу, обвинувачені можуть вжити злочинні дії, спрямовані на отримання незаконного прибутку, тобто, вчинити нові злочини.

Також суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 24.07.2003 р. по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які, незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Також немає підстав вважати, що стан здоров`я перешкоджає обвинуваченим перебувати під вартою в умовах слідчого ізолятору.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянні, які інкримінуються обвинуваченим, позбавляє їх можливості перешкодити інтересам правосуддя, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу. Від цього підстав для обрання іншого запобіжного заходу для обвинувачених на даний час немає.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України обвинуваченими або іншими фізичними чи юридичними особами може бути внесена застава з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Стосовно розміру застави, то колегія суддів вважає за доцільне визначити його для обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у мінімальних, а для обвинуваченого ОСОБА_1 у максимальних межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, враховуючи їхній матеріальний стан та обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів. Визначення розміру застави для обвинуваченого ОСОБА_1 в максимальних межах обумовлено його роллю у кримінальному провадженні, що випливає з обвинувального акту.

Керуючись ст.ст. 177, 194, 331 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Продовжити строк тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Маріуполя, громадянину України, на 60 днів, тобто, до 04 грудня 2020 року включно, визначивши розмір застави в сумі 630 600,00 (шістсот тридцять шістсот гривень 00 коп.) з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а саме: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.

Продовжити строк тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Таганрог Ростовської області РФ, громадянину України, на 60 днів, тобто, до 04 грудня 2020 року включно, визначивши розмір застави в сумі 168 160,00 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень 00 коп.) з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а саме: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.

Продовжити строк тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Маріуполя, громадянину України, на 60 днів, тобто, до 04 грудня 2020 року включно, визначивши розмір застави в сумі 168 160,00 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень 00 коп.) з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а саме: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.

В разі невиконання зазначених зобов`язань обвинуваченими внесені кошти звернути в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції.

Головуючий суддя Пантелєєв Д.Г.

Судді Федотова В.М.

Д`яченко Д.О.